Розділ 2. Особливості слів на позначення реалій соціально-побутового характеру
в китайській мові на різних рівнях мовної системи.
2.1. Основні одиниці лексичної системи китайської мови
Для того, щоб правильно оцінити важливість слів-реалій у лексикології та
прослідкувати які особливості їм притаманні і як ці особливості виявляються на
різних рівнях мовної системи, необхідно окреслити особливості китайської
лексичної системи як такої, зазначити, що в китайській мові є мінімальною
фонетичною й лексичною одиницею.
Первинна лексема. Китайська лексична система має свої особливості. Для
розуміння цих особливостей потрібно насамперед звернутися до вихідної одиниці
лексичного аналізу.
Аналіз китайського слова зазвичай починається з розподілу його на склади, які
на письмі позначаються окремими ієрогліфами. Такий знак, як ієрогліф є
мінімальною одиницею, якій властива фонетична й змістова єдність. Власне він і
є первинною одиницею лексикологічного аналізу – первинною лексемою (далі ПЛ).
Характерною ознакою її є граматична невизначеність – вона може бути і
номінативною, і дієслівною, і ад’єктивною тощо. Що стосується слів на
позначення реалій, то тут ПЛ виступають лише у називній функції через предметне
значення денотата (??? tanxiangshan – “віяло з сандалового дерева”). Водночас
ПЛ є сегментною одиницею, яка має тонову характеристику. Такі одиниці є суттю
китайської мовної реальності, вони властиві носіям мови й зберігаються у
свідомості народу.
ПЛ виступають будівельним матеріалом для побудови багатокомпонентних реалій (?
zhen – “акупунктура”, ?gua – “китайський халат”, ?jue – “цзюе”, кубок на трьох
ніжках).
ПЛ складають базовий лексичний фонд китайської мови. Словники китайської мови –
це передусім словники ПЛ, зокрема ???? tongyin zidian (“Словник омонімів”), та
???? xuesheng zidian (“Словник для студентів”).
Люй Шусян [259; с.92], відомий граматист китайської мови, використовує для
позначення таких одиниць термін?? yusu “мовний елемент”. На його думку, поняття
слова у синології не має такого значення, як у західноєвропейській та
американській лінгвістиці. Якщо категорія слова в європейській лінгвістиці
займає центральну позицію, то в сучасній синології таке місце відводиться юйсу,
тобто мовному елементу. При цьому розподіл тексту на юйсу передує розподілу на
слова. Такий підхід видається нам логічним. Дійсно, ПЛ (або юйсу в термінах Люй
Шусяна) як природні одиниці мови, легко виділяються в мовному потоці мовцями.
Поняття морфеми як одиниці, що є складовою частиною слова, не має практичного
значення для китайської мови. Можливо, саме тому Люй Шусян відмовляється від
терміна ??cisu “цису” (елемент слова) і використовує термін ??yusu “юйсу”
(елемент мови). Останній є гіперонімом відносно звичайного слова та морфеми.
Звичайно, цей аспект ще недостатньо вивчений. Проте очевидно, що
відштовхуватися необхідно від китайської мовної дійсності, враховуючи специфіку
саме китайської мови.
Ретельний аналіз “юйсу” за китайськими тлумачними словниками показав, що
більшість ПЛ (93%) передається одним ієрогліфом і одним складом. У більшості
випадків багатоскладові лексичні одиниці є складними і за своєю морфологічною
будовою, тобто складаються з кількох ПЛ. Виключення становлять семантично
неподільні фонетичні запозичення та транслітерації типу ?? yumo “гумор”, ??
modeng “сучасний”, ?? mini “міні”, ??? qiaokeli “шоколад”, ???? aolinpike
“олімпійський”, ??? leimifeng “римифон”. Запозичення і транскрипція цього типу
є, як вже зазначалося вище, матеріальними або фонетичними запозиченнями в
китайську мову; ці одиниці не належать до етно-специфічних слів-реалій, що
передають історико-культурні конотації, а функціонують в лексичній класифікації
як інтернаціоналізми.
Слова на позначення реалій переважно складаються з багатоскладових ПЛ, оскільки
через розгалужене явище омонімії та чітке вираження предметного значення, вони
складаються з кількох семантично навантажених елементів. Лексичне значення
складових елементів цієї групи (ПЛ) може розкриватися по-різному. Найменування
реалії може складатися з кількох ПЛ, при цьому якщо вони не є семантично
неподільними словами, то кожен елемент цієї багатокомпонентної структури, тобто
кожен склад, є семантично повноцінним. (???huangbiaozhi – “жовтий папір для
жертвоприношень”, ?? shuanghuang – “шуанхуан”, виступ пари артистів (китайський
атракціон, у якому один артист жестикулює, а інший співає чи говорить за
нього), ??? suihuojing – “вогняне дзеркало” (у давньому Китаї – бронзовий
рефлектор для видобування вогню від сонячних променів).
До двоскладових ПЛ (а також слів на позначення реалій) відносяться етимологічно
нерозкладні прості слова?? huntun “дрібні пельмені у бульйоні” (китайська
національна страва). Для найменувань реалій, як і для інших первинних лексем,
характерний словотворчий суфікс ? er (???doubinger – “бобовий млинець”,
????shanzhapianer – “пластівці, виготовлені з промаринованого плоду гірської
сарептської гірчиці”, ??? kangzhuoer – стіл “кан” (цегляна піч, яку одночасно
використовували і як кухню, і як ліжко, і як стіл), ???? shuihuluer – “пляшка
для рідини, виготовлена з гарбуза-горлянки”), який в китайській мові передає
значення предметності і є специфічним словотворчим суфіксом пекінського
діалекту. Слова на позначення реалій в більшості випадків тяжіють до
діалектизмів.
Слід зазначити, що ПЛ, з одного боку, можуть вживатися самостійно, а з другого
мати обмежене самостійне застосування (обмежене певним контекстом та
структурними компонентами). Вони можуть мати лексичне й граматичне значення. У
залежності від різного ступеня синтаксичної самостійності, вон
- Київ+380960830922