РОЗДІЛ 2
МЕТОДОЛОГІЯ І ТЕОРЕТИЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ІСТОРИЧНОГО ПРОЦЕСУ ОБРОБІТКУ
ГРУНТУ
2.1. Проблеми методології дослідження історії обробітку грунту
Фундаментальна проблема природного пояснення походження будь-яких явищ
глобального масштабу, таких як виникнення людских цивілізацій, систем
землеробства, напрямів науки і техніки, поява неординарної особи, пов’язані із
законами розвитку природи, зокрема термодинаміки. Слід зауважити, що наукові
результати завжди були і залишаються суб’єктивними. До фундаментальних проблем
глобального масштабу належить також зародження й розвиток теорії та практики
обробітку ґрунту
Відомо, що жоден закон природи не підтверджується так добре, як закони
термодинаміки. Зауважимо, що за першим законом (перше начало) термодинаміки
загальна кількість енергії і маси залишається незмінною. Друге начало твердить,
що ентропія (міра внутрішнього неупорядкування) в замкнутій системі може тільки
зростати: будь-яка система, яка не зазнає впливу іззовні, деградує,
розпадається, вільна енергія в ній зменшується, і вона досягає пасивного стану
повного безладдя.
Іншими словами, час явища закінчується, спливає, і воно застигає у стані
пасивної рівноваги. Тобто певна людська цивілізація вичерпує себе і зникає.
Найефективніший напрямок науки вжене є корисним людству і перестає існувати.
Технічні досягнення минулого, з якими пов’язаний прогрес суспільства,
досягнувши стану пасивної рівноваги зникають з поля інтересів людства
(наприклад, сабан, косуля чи плуг-сабан ). Навіть структура з високим рівнем
організації, без впливу ззовні, часом стає невпорядкованим утворенням,
перетворюється в хаос.
В історії обробітку ґрунту, як основної складової частини землеробства, відомі
періоди, наприклад середньовіччя, коли технологія обробітку ґрунту,
ґрунтообробні знаряддя не вдосконалювались протягом століть. Інтерес
суспільства до цього напряму людської діяльності спадав. Ентропія обробітку
ґрунту в цей період зростала, система грунтообробітку досягла пасивного стану.
У трактатах середньовіччя землеробство згадується тільки в періоди засухи,
неврожаю, потреби в продуктах харчування під час затяжних військових дій.
Відомо, що явище чи система прямують до пасивного стану, коли вони не зазнають
зовнішнього впливу, зовнішнього підживлення. Таким підживленням може бути
наукова думка, яку Володимир Іванович Вернадський у своєму вченні про ноосферу
назвав явищем космічним, планетним. Цим підживленням може бути безкінечний
творчий розум, що існує поза простором і часом [38, 40, 42, 44, 79, 104]. Цю
ідею в теологічному плані розвиває і наш сучасник – вчений із Нідерланд
Гласхауер [60].
Вільна наукова думка, це планетне, космічне явище може дати (за Вернадським)
суть і мету існування людини, суть і мету теорії і практики обробітку грунту як
основного технологічного процесу, який сприяє розвитку людської цивілізації.
Проте вона вимагає сприятливого політичного й ідеологічного середовища:
підвищення ролі вчених у державному житті, правильно організованого
освітянського процесу, популяризації досягнень, а головне повної свободи
наукового пошуку, звільнення його будь-якої рутини, релігійних, філософських чи
соціальних пут.
Розвиток природознавства у ХVІІ-ХІХ ст. ознаменував значні досягнення у
землеробстві, з’явились дослідники, які дали поштовх у формуванні науки з
обробітку ґрунту.
Особистість, людина, наділена певними природними даними, за сприятливих умов
може перетворитися у носія вільної наукової думки і може бути елементом
стримування ентропії замкнутої системи, якими є напрями науки, техніки,
суспільства.
Навіть учені, які пропонували помилкові, спрощені чи однобічні пояснення
окремим тонкощам обробітку ґрунту (орати мілко чи глибоко, восени чи весною,
застосовувати чи ні паровий обробіток, захоплення нульовим, мінімальним чи
понадглибоким обробітком) своїми судженнями пробуджували наукову думку,
спонукали до поглиблених досліджень і тим самим сприяли стримуванню ентропії
теорії і практики цього необхідного людству процесу
Природа породжує визнаного за життя генія або формується наукова школа, що
впливають на ентропію. Змінюються суспільні формації, покоління, з’являються і
зникають на карті світу великі й малі країни, а такі геніальні постаті як
Леонардо да Вінчі, Архімед, Ньютон, Макс Планк, Докучаєв, Комов, Костичев до
цих пір стримують ентропію людської цивілізації. Однак багато особистостей,
позначених геніальністю, не потрапили під вплив сприятливого середовища для
розвитку вільної наукової думки, але багато зробили для розвитку якогось
напряму науки, техніки чи суспільства. Свого часу такі особистості час
вплинули і нині впливають на стабільність ентропії замкнутої системи науки й
суспільства. У їхніх біографіях дуже часто спостерігаються факти життя, не
сприятливі для розвитку наукової думки на рівні планетного космічного явища.
Нашим завдання є до кінця не розвинуті думки, зафіксовані минулим, поставити в
умови більш сприятливого середовища теперішнього чи майбутнього суспільства.
Висловлені думки, на які в минулому не звернули уваги, рекомендації, які були
відхилені через слабку матеріально-технічну базу або з причин
соціально-економічного чи політичного характеру, в інший час, в інших
історичних умовах можуть значно вплинути на стабільність ентропії замкнутої
системи, такої як теорія і практика обробітку ґрунту.
Завдання істориків науки і техніки - відродити забуті в історичному плині часу
імена, їх думки і нездійснені плани, не впроваджені у виробництво результати
досліджень, суперечливі й
- Київ+380960830922