РОЗДІЛ 2
УМОВИ МІСЦЯ ПРОВЕДЕННЯ ПОЛЬОВИХ ДОСЛІДІВ, ЇХ МЕТОДИКА ТА АГРОТЕХНІКА
ВИРОЩУВАННЯ КУЛЬТУРИ
2.1. Ґрунтові умови місця проведення польових дослідів
Ґрунт дослідного поля чорнозем південний малогумусний
залишковослабосолонцюватий крупнопилуватоважкосуглинковий [269], який
відноситься до І агровиробничої групи. Знаходиться він на рівнинних вододілах,
де відсутні процеси водної ерозії. Гумусний горизонт глибиною 21 см, верхній
перехідний горизонт також 21 см. Із шару 130 см починається материнська
ґрунтотворна порода – лес.
Колоїдний комплекс цих ґрунтів насичений, в основному, катіонами кальцію та
магнію. Сума поглинутих основ на глибині 0-30 см дорівнює 21,15 мг-екв/100 г
ґрунту, де кальцію – 17,22, магнію – 3,78, натрію – 0,15 мг-екв/100 г ґрунту.
Невелика кількість натрію не сприяє, на даний період, розвитку солонцьового
процесу в ґрунті, а свідчить про його залишкову солонцюватість.
Реакція ґрунтового розчину в орному шарі близька до нейтральної, у нижчих
горизонтах – слаболужна, у породі – лужна. Підлужування ґрунтового розчину
проходить за рахунок карбонатів.
За кількістю гумусу відноситься до малогумусних, з глибиною кількість гумусу
поступово зменшується у відповідності зі зменшенням кількості рослинних
залишків у ґрунті. Вміст гумусу коливається в межах 2,8-3,5%.
"Фізичної глини" в цих ґрунтах (часток розміром менше 0,01 мм) знаходиться
58,77%, серед них найбільше часток "мулу" (розміром менше 0,001 мм) – 31,47%,
"фізичного пилу" (часток більше 0,01 мм) – 41,23%, серед них найбільше часток
"крупного пилу" (розміром 0,05 - 0,01 мм) – 37,47%.
Забезпеченість ґрунту рухомими формами азоту і фосфору середня (5,1 і 4,1
мг/100 г ґрунту), калієм – висока (43,5 мг/100 г ґрунту).
Механічний склад, ґрунтово-гідрологічні константи, вміст поживних речовин і
гумусу, фізико-хімічні показники ґрунту дослідної ділянки приведено в додатку
А.
Цей ґрунт відноситься до ґрунтів універсального використання в умовах, як не
зрошуваного, так і зрошуваного землеробства.
2.2. Клімат місцевості та погодні умови в роки проведення дослідів
Досліди проводились на території Південного агрокліматичного району
Миколаївської області, який характеризується теплим, помірно посушливим
кліматом. Для нього характерне тривале, жарке, малодощове літо; осінь – пізня,
тривала та тепла, часто суха; зима – коротка, тепла, малосніжна; весна – рання,
коротка, тепла, напівпосушлива.
Для характеристики основних кліматичних факторів і погодних умов, за роки
проведення дослідів, цього району приводяться дані Миколаївського центру по
гідрометеорології [270], розташованого в м. Миколаєві (додатки Б, В, Ґ).
Відстань до дослідного поля 30 км.
Тривалість вегетаційного періоду 225 днів, безморозного – 195 днів, з
температурою більше 0оС - 275 днів, 5оС - 225 днів, 10оС - 185 днів, 15оС - 140
днів. Перші заморозки настають з 15 жовтня, останні – з 9 квітня.
Гідротермічний коефіцієнт – 0,7, сума позитивних температур повітря більше 10оС
– 3000-3200оС. Середня глибина промерзання ґрунту 47 см, максимальна – 95 см,
мінімальна – 18 см. Перехід середньодобової температури через 0оС наступає 5
березня і 5 грудня, через 5оС – 28 березня і 10 листопада, через 10оС – 18
квітня і 19 жовтня, і перехід середньодобової температури через 15оС – 8 травня
і 25 вересня.
Характерною особливістю весни являється інтенсивне збільшення температури
повітря. У наслідок чого вона настає швидко і буває короткою – 45 днів. У
середньому весняний період починається 4-5 березня і закінчується 22 квітня.
Весною спостерігаються суховії. Запаси продуктивної вологи в 1 м шарі ґрунту на
зябу, на 18 квітня, за багаторічними даними 132 мм.
Літо жарке. За початок літнього періоду прийнято дату стійкого переходу
середньодобової температури повітря через 15оС у сторону підвищення і за кінець
– у сторону пониження. За багаторічний період спостережень в середньому початок
літа зафіксовано 7-13 травня, а кінець 25-28 вересня. У цей період випадає
найбільша кількість опадів, він характеризується підвищеною грозовою
діяльністю, яка супроводжується в більшості випадків зливами великої сили.
Часто спостерігаються посухи.
Осінь зазвичай буває короткою, теплою і часто посушливою. Ознакою її початку є
стійкий перехід середньодобової температури повітря через 10оС у сторону
пониження, цей період спостерігається 19-23 жовтня. За кінець осені приймається
стійкий перехід середньодобової температури повітря через 0оС, який
відбувається 5-7 грудня. Тривалість осені по температурній ознаці 44-48 днів.
Найбільш ранні заморозки відмічаються 17-25 вересня.
Зима буває переважно короткою, з частими відлигами та нестійким сніжним
покровом. Опади випадають переважно у вигляді снігу, але порівняно часто
спостерігаються у вигляді дощів. Сніговий покрив буває стійким тільки в окремі
зими. Хуртовини спостерігаються рідко. Промерзання ґрунту зазвичай починається
на початку грудня, а повне відтаювання – у кінці другої на початку третьої
декади березня.
У січні 2000 року переважали складні погодні умови, які обумовлювались впливом
активних північних циклонів і супроводжувались випаданням снігу, в окремі дні
сильного, хуртовинами та сніговими заметами. Середня температура повітря була в
межах норми. Погоду останнього місяця зими визначали теплі повітряні маси,
внаслідок чого протягом місяця спостерігалася тепла, з невеликими опадами
погода. Середня температура повітря вища за норму, опадів – менше норми.
Погоду березня обумовлено теплими повітряними масами, була тепліше звичайного
та переважно з недобором опадів проти норми, без снігу. Початок квітня
- Київ+380960830922