РОЗДІЛ 2
УМОВИ ТА МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ
Польові досліди, лабораторні та аналітичні дослідження протягом 1998-2004 рр.
виконувались в Інституті землеробства південного регіону УААН (до 2000 р. –
Інститут зрошуваного землеробства), розташованого на правому березі р. Дніпро в
зоні Інгулецької зрошувальної системи.
2.1. Агрохімічна характеристика ґрунтового покриву дослідного поля
Ґрунтовий покрив зони південного Степу представлений переважно чорноземами
південними, темно-каштановими та каштановими ґрунтами [1, 50]. Чорноземи
південні займають площу 4662 тис. га [130]. В їх орному шарі міститься 3-4%
гумусу, вміст легкогідролізуємого азоту, в орному шарі, як правило, не
перевищує 8 мг/100 г ґрунту, а загального фосфору 0,15%. На глибині 2,5-3 м від
поверхні вони містять водорозчинні солі.
Темно-каштанові ґрунти займають площу 1241 тис. гектарів. За своїми
властивостями вони близькі до чорноземів південних, але відрізняються від них
меншим вмістом гумусу (2-3%) і товщиною гумусового шару. Механічний склад
частіше важкосуглинковий. Особливістю їх є твердий перехідний горизонт,
наявність більш близького залягання солей від поверхні ґрунту (2-2,5 м), низька
водопроникність. Валового азоту в ґрунті міститься 0,20-0,25%, фосфору –
0,12-0,14%. Вміст рухомих форм фосфору на зрошуваних темно-каштанових ґрунтах в
останні роки зріс, що пояснюється тривалим зрошенням і систематичним внесенням
фосфорних добрив. Ґрунтовий поглинаючий комплекс насичений переважно кальцієм і
магнієм. Реакція ґрунтового розчину верхніх горизонтів близька до нейтральної
або слабко лужна (рН = 6,9-7,4), вниз по профілю, як правило, зростає. Верхні
шари темно-каштанових ґрунтів мають значну вологоємність, невелику об’ємну
масу, порівняно з нижче лежачими шарами, а також досить велику щільність
[131].
Каштанові ґрунти розміщені вузькою смугою у Присиваській зоні Причорноморської
низини і займають площу 79,8 тис. гектарів. Вони відзначаються солонцюватістю і
залягають у комплексі з солонцями.
Ґрунт дослідних ділянок – темно-каштановий середньосуглинковий
слабкосолонцюватий на карбонатному лесі, типовий для зрошуваної зони півдня
України.
В орному шарі ґрунту містилося гумусу 2,2-2,5%, кількість якого з глибиною
поступово зменшувалася. Вмісту загального азоту низький – 0,17%, що вимагало
додаткового внесення азотних добрив. Вміст рухомого фосфору й обмінного калію
від середнього до високого – відповідно 30-50 мг і 300-350 мг/кг ґрунту, що є
оптимальним для нормального живлення рослин.
Гумусний горизонт темно-сірий із каштановим відтінком, товщиною 0-28 см,
характеризується грудучкувато-зернистою структурою. Він вміщує значну кількість
решток коренів культурних і бур’янистих рослин. Орний горизонт – 0-22 см.
Перехідний горизонт має крупнозернисту або грудкувато-призматичну структуру.
Під гумусним горизонтом залягає карбонатний ілювій у вигляді білозірки.
Ґрунтоутворювальна порода представлена лесом, який збагачений на вапно та гіпс.
Останній залягає на глибині близько двох метрів.
У дослідній сівозміні лабораторії зрошення проводяться постійні спостереження
за динамікою основних фізичних властивостей ґрунту, останні результати яких
наведені у таблиці 2.1.
В метровому шарі ґрунту, в якому найбільш активно протікають процеси поглинання
вологи рослинами більшості культур, ці показники становлять: найменша
вологоємність (НВ) – 21,3%, вологість в'янення (ВВ) – 9,5% від маси сухого
ґрунту, щільність будови – 1,41 т/м. У ньому може утримуватися 3003 м3/га води,
із яких 44,6% є недоступною для рослин, а запаси продуктивної вологи становлять
1663,8 м3/га.
Таблиця 2.1
Водно-фізичні властивості ґрунту дослідної ділянки
(дані лабораторії зрошення ІЗЗ)
Шар
ґрунту,
см
Щільність
будови,т/м3
Найменша
вологоємність,
% від маси
сухого ґрунту
Вологість в'янення, %
Запаси
продуктивної
вологи,
м3/га
від маси сухого ґрунту
від НВ
0-10
1,52
23,5
9,3
39,6
215,8
10-20
1,55
23,5
9,3
39,6
220,1
20-30
1,38
22,9
9,6
41,9
183,5
30-40
1,35
22,0
10,2
46,4
159,3
40-50
1,34
21,0
10,4
49,5
142,0
50-60
1,34
20,7
9,6
46,4
148,7
60-70
1,32
20,2
9,4
46,5
142,6
70-80
1,32
19,8
9,1
46,0
141,2
80-90
1,49
19,7
9,0
45,7
159,4
90-100
1,48
19,9
9,5
47,7
153,9
100-150
1,45
20,1
9,3
46,2
783,0
150-200
1,45
20,1
9,3
46,2
783,0
0-30
1,48
23,3
9,4
40,3
617,2
0-50
1,43
22,6
9,8
43,4
915,2
0-70
1,40
22,0
9,7
44,1
1205,4
0-100
1,41
21,3
9,5
44,6
1663,8
0-150
1,41
20,9
9,5
45,4
2428,2
0-200
1,43
20,7
9,4
45,4
3231,8
В складі обмінних основ орного шару ґрунту, значне місце належить кальцію
(68,8-71,6% від суми обмінних катіонів) і магнію (25,4-27,7%). Ємність
поглинання темно-каштанових слабкосолонцюватих ґрунтів складає 30,5 мг-екв на
100 г ґрунту. Причому, на частку кальцію приходиться 21,3 мг-екв, магнію – 6,3,
натрію – 1,3, калію – 1,6 мг-екв, тобто ґрунтово-поглинальний комплекс
насичений в основному кальцієм та магнієм. На значну глибину темно-каштанових
ґрунтів виносяться лише легкорозчинні солі. Нагромадження карбонатів кальцію та
магнію спостерігається у верхньому горизонті. У зв’язку з цим скипання під дією
соляної кислоти можна спостерігати на незначній глибині.
Механічні властивості ґрунту характеризуються високим вмістом пилу, що
обумовлює низьку водопроникність і велику в'язкість при висиханні (табл. 2.2).
Таблиця 2.2
Механічний склад ґрунту дослідної ділянки
Шар
ґрунту, см
Розмір частин функцій (мм) і їх співвідношення (%)
Пісок
Пил
Мул
0,25-0,05
0,05-0,01
0,01-0,005
0,005-0,001
0,001
3-22
16,5
41,4
5,6
10,6
25,9
26-31
15,1
35,5
9,4
10,5
29,5
3
- Київ+380960830922