РОЗДІЛ 2
УМОВИ ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДІВ І МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1 Ґрунтово-кліматична характеристика зони досліджень
Клімат значно впливає не тільки на кількість урожаю пшениці озимої, а й на якість її зерна. Такого висновку дослідники дійшли на підставі багаторічних та численних аналізів і спостережень за якістю зерна, вирощеного в різних кліматичних зонах країни. Цими дослідами встановлено, що якість зерна підвищується мірою просування пшениці з півночі на південь і з заходу на схід. Оскільки вплив температури на вміст білка в зерні виявляється протягом усієї вегетації рослин, то південні області України належать до зон, що вирощують високоякісне зерно [32, 56, 57, 288].
Південна частина України відноситься до степової посушливої та сухостепової зони. Клімат регіону помірно-континентальний. Кількість сонячної радіації за рік коливається в межах 110 - 120 ккал/см2.
Температурний режим визначає три головних типи повітряних мас - помірно вологі з Атлантичного океану, сухі континентальні та теплі південно-західні із Середземномор'я. Середня температура липня, найбільш теплого місяця року - 23 - 25оС. Максимальна температура досягає 40 - 42оС [52]. Осінь у південному Степу України тепла. Перехід температури повітря через 15оС спостерігається в третій декаді вересня, тобто умови для росту та розвитку культури сприятливі. Але заморозки бувають вже в середині жовтня, у зв'язку з чим припиняється її вегетація. Зона характеризується порівняно м'якими зимами з нестійкими морозами та відлигами, але в окремі роки зими бувають дуже суворими. Середня температура січня - 2 - 4оС.
Для весни характерне швидке підвищення температури. Сума ефективних температур вище 100С в регіоні складає 3300 - 3500оС.
На всій території щорічно спостерігаються бездощові періоди. Середня тривалість їх 20 - 25 днів (один раз за два роки - більше 40 днів). Дні бездощового періоду, починаючи з десятого, вважають посушливими. У середньому на півдні України їх від 90 до 94. Зниження запасів продуктивної вологи в орному шарі до 20 мм є початком посушливого періоду, а до 10 мм - сухого [118]. У посушливі дні відносна вологість повітря знижується до 30%, а дефіцит вологості перевищує 20 - 25 мм. У південних регіонах таких днів буває біля 50 на рік.
За нерівномірним випаданням опадів слабкі посухи спостерігаються окремими осередками, сильні - охоплюють великі території, але є райони, де вони виражені слабкіше.
Весняні посухи в період від початку вегетації зернових культур частіше бувають у вузькій причорноморській смузі на півдні Херсонської області, де в середньому за 10 років вони можуть повторюватись 5 - 6 разів.
Літні посухи спостерігаються частіше, ніж весняні та осінні, і бувають вони майже щорічно.
Найвища відносна вологість повітря відмічена в грудні - січні. Більш низькі середні її значення в цей період (48 - 52%) - на півдні зони та в центральній частині Криму, де дефіцит вологості повітря в 13 годин досягає в середньому 8 - 9 ГПа, а в причорноморській смузі - 65 - 75%.
Кількість опадів у посушливому та сухому Степу коливається в межах 350 - 400 мм. У деяких районах - біля 300 мм [221]. Більша їх частина випадає в літній період, переважно у вигляді злив, які зволожують тільки поверхневий шар ґрунту, швидко стікають, тому мало ефективні.
Найбільш рівномірно випадають опади в зимові місяці. Протягом холодного періоду року (грудень - березень) у південній частині зони вони складають 125 - 140 мм і відіграють основну роль у накопиченні вологи в ґрунті.
Гідротермічний коефіцієнт за Селяниновим змінюється в зоні в межах 0,55 - 0,75.
За даними багатьох дослідників, одним із природних факторів, стримуючих подальший ріст урожаю в зоні Степу, є недостатня вологозабезпеченість рослин унаслідок посушливих та напівпосушливих умов. Але нерідко причиною стає не тільки обмеженість водних ресурсів, а й неповне їх використання. Проте сільськогосподарська наука та практика набули значного досвіду, який свідчить, що ріст урожаю не є нездоланною перешкодою навіть за посухи в умовах зростаючої культури землеробства.
Суховії розповсюджені по всій території зони Степу. Найбільша кількість днів із суховіями (15 - 24) і з вітром понад 5 м/с спостерігається в південній степовій зоні (виняток - прибережна смуга в 30 км), що нерідко супроводжується пиловими бурями, утворюючими наноси, під якими гинуть посіви та насадження [221].
Пилові бурі утворюються переважно з березня по вересень. Максимум їх припадає на літо.
Проявляються суховії по всьому регіону, практично, щорічно, але з різною інтенсивністю. За даними гідрометеорологічної служби України, найбільша кількість суховійних днів за рік (від 16 до 22) - у Херсонській області, менша - в Одеській (від 5 до 15). На решті території регіону, за винятком районів, що прилягають до побережжя морів, - від 11 до 20 днів.
До початкових періодів ушкодження зернових культур від суховіїв відноситься в'янення листків, а потім їх скручування. У подальшому вони можуть жовтіти й навіть засихати в зеленому стані. Ці ознаки мають незворотний характер.
За спостереженнями кліматологів в останні роки спостерігається тенденція до потепління клімату. Зимове потепління та високі літні температури зменшують запаси продуктивної вологи в орному та посівному шарах за всіма попередниками озимих.
Ґрунти Степу різноманітні. На крайньому півдні вони чорноземні та каштанові. Проте головний фон створюють солонцюваті ґрунти, серед яких основні площі займають темно-каштанові, перебуваючи в комплексі з солонцями (18,4%). Значна частина їх еродована (7,3%) та дефльована [213, 294].
Потужність профілю темно-каштанових ґрунтів складає 50 - 60 см, вміст гумусу - близько 3%. Гіпс та легкорозчинні солі знаходяться переважно на глибині 150 - 200 см.
Урахування агрокліматичних і ґрунтових умов дає можливість диференційовано розробити агротехнічні заходи щодо підвищення культури землеробства та одержання високих і ста