РОЗДІЛ 2
МІСЦЕ, УМОВИ І МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Погодно-кліматичні та ґрунтові умови проведення досліджень
Дослідження проводились в 1993-2001 рр. у стаціонарному польовому досліді на низинних осушуваних торфових ґрунтах Сарненської дослідної станції Рівненської області. Дослід був закладений у 1956 р. О. П. Ванькевичем, а нами розпочата V ротація культур у 11 сівозмінах різних біологічних груп.
Болото "Чемерне", на якому розташовані досліди, знаходиться в західній, найбільш заболоченій, частині Полісся України. Перші дослідження були проведені в період роботи західної експедиції, тоді були прокладені і перші осушувальні канали.
Більш детальне дослідження болота було проведене в 1958 році при реконструкції осушувальної мережі. Отримані результати показали, що місцем утворення болота "Чемерне" явилась обширна витягнута з південно-західного та північно-східного напрямку ритвина, яка виникла на Горинь-Случанському водорозділі в період максимального наступу льодовика. Фізико-географічні умови, які створилися в післяльодовиковий період, сприяли значному накопиченню тут флювіогляціальних, а після відступу льодовика - атмосферних, делювіальних і особливо підґрунтових вод. Природній стік був неповним, в окремих місцях води застоювались, створюючи можливості для поселення і розвитку вологолюбивих рослин, гіпнових мохів та іншої рослинності.
Результатами їх життєдіяльності стало накопичення потужного шару гіпново-осокового торфу. При проведенні таких досліджень вздовж усього дослідного поля було закладено 35 зондуючих свердловин і 12 ґрунтових розрізів на полях всіх сівозмін. Результати досліджень показали, що потужність торфу складає 1,2-4 м.
Після осушення і сільськогосподарського використання болота "Чемерне" умови середовища різко змінились. Посилився окислювальний процес, а разом з тим інтенсивне руйнування самої органічної породи торфу. Вплив органіки, внесення добрив, а також життєдіяльність вирощуваних культур і різних груп мікроорганізмів обумовили різноманітність ґрунтових процесів. Морфологічно ці зміни призвели до створення якісно нового типу ґрунту - торфового. Останній відрізняється від торфу - породи перемінним вмістом вологи, містить аеробні мікроорганізми і живу кореневу систему.
За характером будови торфу необхідно судити по наведеному нижче опису найбільш характерних ґрунтових розрізів.
1960 рік
Розріз №39 - закладений на потужних середньозольних залізисто-вівіанітових торфах, у центральній частині болота, осушеного в 1924 році і введеним у культуру в 1926 році.
Т1 - 0-33 см. Торф темно-бурий, землистий, дуже добре розкладений із слабо вираженою дрібнуватою структурою, рихлий, сильно пронизаний коренями рослин, вологий, перехід різкий.
Т2 - 33-60 см. Торф світло-бурий, волокнистий, з нерозкладеними залишками осоки і моху, шар ущільнений, середньорозкладений. Зустрічаються кореневища і пагони рослин. Торф вологий, перехід помітний.
Т3 - 60 см і глибше. Торф світло-бурий із жовтуватим відтінком, рихлий, із залишками напіврозкладених коренів. На глибині 72-78 см і 107-117 см відмічені жовтувато-сірі прошарки вівіаніту, який на повітрі синіє. Починаючи з глибини 190 см, виклинюються підґрунтові води.
2001 рік
Розріз №1 - на потужних багатозольних торфах, під довготривалими луками 43-річного року використання.
Т1 - 0-31 см. Торф свіжий, темно-бурий, добре розкладений, переосушений, перехід ясний.
Т2 - 31-52 см. Торф вологий, червоно-бурий, добре розкладений, волокнистий. Відмічається прошарок заліза, перехід різкий.
Т3 - 52-106 см і глибше. Торф вологий, на глибині 60-70 см відмічені жовтувато-сіруваті прошарки вівіаніту. Глибше 106 см стоїть вода.
Приведений опис ґрунтових розрізів свідчить про ярко виражений двочленний профіль ґрунту верхнього (0-30 см) добре окультуреного шару і нижнього, майже не займаного ґрунтовими процесами (1960р.). Через 43 роки інтенсивного використання торфу окультурений не тільки верхній, але й нижній горизонти ґрунту (2001 рік). Орний шар має темне, майже чорного кольору забарвлення, незалежно від періоду досліджень. Після інтенсивного використання торфу, він рихлий, відмічено також і переосушення верхнього шару ґрунту. Нижні горизонти, навпаки, майже завжди вологі.
Торфовий ґрунт дослідної ділянки є низинним, він добре розкладений, підстилається дрібнозернистими пісками.
Орний шар торфового ґрунту характеризується високим рівнем розкладу (60-75%). Він має такі агрохімічні і фізичні властивості: щільність ґрунту - 0,290-0,330 г/см3, пористість - 80-85%, повна вологоємність - 280-295%, зольність - 17-26%, валовий вміст (%): азоту - 2,9-3,3, фосфору - 0,8-1,2, калію - 0,08-0,10, рН водної витяжки 5,2-5,6.
Погодно-кліматичні умови є важливою частиною у формуванні врожаю сільськогосподарських культур на осушуваних ґрунтах, так як вони вважаються холодними [65].
За даними І. З. Лапи (1967) в районі Панфильської дослідної станції температурний режим повітря на висоті 2 м від поверхні ґрунту на осушеному болоті і суходолі істотно не відрізняється, тоді як термічний режим органогенних ґрунтів і приземного шару повітря на осушених болотах значно відрізнявся від термічного режиму суходолу.
Основні дані метеоспостережень брали з метеопоста Сарненської дослідної станції, розташованому на віддалі 1 км від місця проведення досліджень.
Кліматичні умови Сарненської дослідної станції характерні для зони Полісся України.
Це помірно теплий, перезволожений район, середньорічна температура складає 7°С. Період з температурою повітря вище 0?С триває з квітня по листопад. Сума температур за цей період залежно від забезпеченості року в межах від 2668°С до 3127°С. Зима в регіоні відносно тепла, з частими відлигами, що інколи приводить до утворення льодяної кірки.
Середня температура повітря найбільш холодного місяця - січня - становить мінус 5,9°С, мінімальна - мінус 8,4°С. У середні роки зимовий період не має негативн
- Київ+380960830922