РОЗДІЛ 2
ОБ’ЄКТИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Загальна характеристика клінічних спостережень
В основу роботи покладено дані стоматологічного обстеження дітей віком 5-15
років на різних клініко-гематологічних етапах лікування та ремісії гострого
лімфобластного лейкозу і лімфогранулематозу.
Нами було обстежено всього 150 хворих дітей із онкогематологічною патологією, з
них було 105 дітей, хворих на гострий лімфобластний лейкоз, та 45 дітей, хворих
на лімфогранулематоз. Контрольну групу складали 243 дітей віком 5-15 років (125
хлопчиків, 118 дівчаток) без фонової патології, яких обстежили на базі
загальноосвітніх закладів м. Полтави № 26, 31 і 38 та дитячого садка № 58.
Діти були розподілені на групи за віковими періодами: дошкільний (3-6 років),
молодший шкільний (7-11 років), старший шкільний (12-15 років) [190]. Розподіл
дітей за діагнозом, віком та статтю представлений у табл. 2.1, 2.2.
Хворі діти були обстежені в онкогематологічних стаціонарних відділеннях дитячої
міської клінічної лікарні м. Полтави та дитячої міської клінічної лікарні № 16
м. Харкова.
Обстежені діти були поділені на дві основні групи: перша - з гострим
лімфобластним лейкозом, друга - з лімфогранулематозом. Контрольну групу склали
діти без соматичної патології. Також діти були поділені на групи залежно від
клініко-гематологічних етапів основної хвороби, на яких і здійснювали
стоматологічне обстеження пацієнтів. Так, до першої групи (ГЛЛ І та ЛГМ І)
увійшли діти, яких було первинно обстежено під час установлення основного
діагнозу. Друга група була сформована з дітей, які закінчили місячний курс
поліхіміотерапії (ГЛЛ ІІ та ЛГМ ІІ).
Таблиця 2.1
Розподіл дітей із лімфобластним лейкозом за віком та статтю
Група дітей
Вік обстежених дітей
Усього
5-6 років
7-11 років
12-15 років
Кількість дітей
30
43
32
105
хлопчиків
20
24
19
63
дівчаток
10
19
13
42
Таблиця 2.2
Розподіл дітей із лімфогранулематозом за віком та статтю
Група дітей
Вік обстежених дітей
Усього
5-11 років
12-15 років
Кількість дітей
20
25
45
хлопчиків
11
12
23
дівчаток
13
22
До складу третьої групи ввійшли діти, яких обстежили під час стійкої ремісії
(від півроку до 5 років) із приводу основної хвороби (ГЛЛ ІІІ та ЛГМ ІІІ).
Онкогематологічний статус визначав лікар-онкогематолог на підставі проведеного
клініко-лабораторного обстеження пацієнтів. Клінічний діагноз установлювали за
класифікацією гострих гемобластозів FAB (Франко-Американо-Британська група),
імунологічною класифікацією гострих лейкозів та класифікацією злоякісних
лімфом. Лікування хворих мало комплексий характер та проводилося разом із
лікарем- онкогематологом. Лікування призначалося за протоколами АLL-BMF-REZ-95,
АLL-BMF-REZ-2002 для лікування гемобластозів, а для лікування
лімфогранулематозу - NHL-BMF-95 (Hodgkin’s lymphoma) та курс опромінювання
залежно від перебігу хвороби [46].
2.2. Клінічні методи дослідження
Вивчали показники поширеності (у відсотках) та інтенсивності карієсу за
індексами кпвз, КПВз (каріозний, пломбований та видалений зуб на одну дитину).
Оцінку рівня захворювання на карієс у кожній віковій групі проводили, згідно з
рекомендаціями ВООЗ, за такою шкалою: дуже низький – при значенні КПВз: 0,0 -
1,1; низький - 1,2 - 2,6; середній – 2,7 - 4,4; високий - 4,5- 6,5; дуже
високий - 6,6 та вище [191].
Нами проведено структурний аналіз складових елементів індексу інтенсивності
карієсу постійних зубів (кпвз, КПВз), який оцінювався за абсолютною величиною
та у відсотковому співвідношенні. Видалення тимчасових зубів ураховувалось,
якщо воно відбувалося внаслідок ускладненого карієсу та коли до їх
фізіологічної зміни залишалося не менше року. Були оцінені показники
поширеності та інтенсивності ускладнень карієсу.
Клінічну ефективність розробленого лікувально-профілактичного комплексу
визначали за показниками: приросту інтенсивності карієсу та редукції річного
приросту карієсу (у відсотках) згідно Є.Б. Сахарової [192] за формулою: Р = К –
О х 100%,
К
де Р – редукція приросту карієсу;
К – приріст інтенсивності карієсу в другій групі;
О – приріст інтенсивності карієсу в першій групі.
2.2.1. Клінічні методи виявлення карієсогенної ситуації в порожнині рота.
Гігієнічний стан порожнини рота вивчали методом Ю.О.Федорова і В.В. Володкіної
за допомогою гігієнічного індексу. Інтерпретацію результатів проводили за
оцінювальною шкалою для зубного нальоту: 0 - 0,6 бала – добрий гігієнічний
стан; 0,7 – 1,6 бала – задовільний; 1,7 – 2,5 бала – незадовільний; понад 2,5
бала – поганий [179].
Структурно – функціональну резистентність емалі визначали за Косаревою Л.І.
[193], використовуючи прискорену модифікацію автора. В залежності від
зафарбовування місця протравки емалі після дозованого кислотного травлення
прогнозувалась висока стійкість зубів до карієсу, зниження стійкості зубів до
карієсу, максимальний ризик захворювання на карієс, що оцінювалось у балах.
Тест резистентності емалі ТЕР – тест дає можливість визначити кислотостійкість
емалі, прогнозувати ризик карієсу в обстежуваного контингенту дітей, оцінювати
ефективність карієспрофілактичних заходів.
Визначали швидкість секреції, в’язкість [194] та водневий показник визначали за
допомогою іонометра ЕВ-74. Далі ротову рідину поміщали до пластикового
контейнера та заморожували.
Швидкість салівації (мл/хв) визначали після забору ротової рідини за
співвідношенням кількості нестимульованої ротової рідини, зібраної протягом 5
хвилин [194].
В’язкість слини у відносних одиницях визначали за методикою, запропонованою
Т.Л. Редіновою [194].
Мінералізуючий потенціал ротової
- Київ+380960830922