РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1 Загальна характеристика обстежених осіб
Для вирішення поставлених задач нами було проведено клінічне та лабораторне обстеження 108 пацієнтів віком від 21 до 65 років з односторонніми необмеженими дефектами зубних рядів, які звернулися до стоматологічної клініки НМУ імені О.О. Богомольця. Усі пацієнти мали ортогнатичний прикус. Серед них було 81 (75,0 %) жінок і 27 (25,0 %) чоловіків (табл. 2.1).
Таблиця 2.1
Розподіл пацієнтів в залежності від віку та статі
СтатьКількість пацієнтів (абс./ %)
Всього25 - 35 р.35 - 45 р.45 - 55 р.Більш ніж 55Жінки11 (10,2 %)19 (17,6 %)40 (37,0 %)11 (10,2 %)81 (75 %)Чоловіки5 (4,6 %)7 (6,5 %)12 (11,1 %)3 (2,8 %)27 (25 %)
Отже, як видно з таблиці 2.1, було обстежено 11 жінок віком від 25 до 35 років, 19 жінок віком від 35 до 45 років та 40 жінок віком 45 - 55 років,11 жінок були у віці більш ніж 55 років.
Чоловіків віком 25 - 35 років обстежено 5 осіб, віком 35 - 45 років - 7 осіб, 45 - 55 років - 12 та більш ніж 55 років - 3 особи.
Усі пацієнти в залежності від розташування дефекту зубного ряду були розподілені на групи (табл. 2.2).
З таблиці 2.2 видно, що загальна кількість пацієнтів з одностороннім кінцевим необмеженим дефектом зубного ряду на верхній щелепі складала 38 осіб. З них 29 жінок та 9 чоловіків.
Таблиця 2.2
Групи обстежених осіб з односторонніми необмеженими дефектами
зубних рядів
№ групи
Групи дослідження
Жінки
Чоловіки
Загальна кількість 1Пацієнти з одностороннім кінцевим необмеженим дефектом зубного ряду на верхній щелепі29
(26,9 %)9
(8,3 %)38
(35,2 %) 2Пацієнти з одностороннім кінцевим необмеженим дефектом зубного ряду на нижній щелепі37
(34,3 %)13
(12,0 %)50
(46,3 %) 3Пацієнти з односторонніми кін- цевими необмеженими дефектами зубного ряду на верхній та нижній щелепах (комбіновані дефекти)15
(13,9 %)5
(4,6 %)20
(18,5 %) Всього81(75%)27(25%)108(100%)
Загальна кількість пацієнтів з одностороннім необмеженим дефектом зубного ряду на нижній щелепі становила 50 осіб. З них 37 жінок та 13 чоловіків.
Загальна кількість пацієнтів з односторонніми кінцевими необмеженими дефектами зубного ряду на верхній та нижній щелепах (комбіновані дефекти) становила 20 осіб. З них 15 жінок та 27 чоловіків.
2.2. Клінічні методи досліджень
Обстеження пацієнтів проводили за загально прийнятим алгоритмом у такій послідовності:
1. Паспортні дані.
2. Визначення основної скарги, яка примусила пацієнта звернутися до лікаря.
3. Визначення терміну та послідовності втрати зубів.
4. Визначення причини втрати зубів.
Наступним етапом був попередній аналіз функціонального стану ЖМ та СНЩС. Для цього, шляхом опитування визначали можливу наявність:
1. Відчуття скованості у жувальних м'язах, як часто.
2. Наявність і частоту виникнення болю у жувальних м'язах.
Можливу наявність симптомів патології СНЩС встановлювали за отриманими відповідями на наступні запитання:
1. Чи є утруднене відкривання рота?
2. Чи є зменшення обсягу відкривання рота?
3. Чи відчуває пацієнт біль у СНЩС, як часто та з чим пов'язаний?
4. Чи буває клацання у СНЩС під час відкривання або закривання рота та інші шумові ефекти?
5. Чи присутній біль в інших ділянках голови?
Важливе значення приділялося встановленню попереднього протезування (вид протезу, термін та ефективність його використання).
Для виявлення ознак функціональних порушень у зубощелепному апараті кожному пацієнту проводили попередне обстеження, яке розпочинали із загального огляду, під час якого звертали увагу на:
1. Симетричність обличчя.
2. Конфігурацію його нижньої третини.
3. На вираженість носогубних та підборідочної складки і ЖМ.
4. Визначали тип жування.
5. Проводили пальпацію ЖМ (m. masseter, pars superfаcialis, pars profundus, передньої, середньої, задньої частини m. temporalis), а також латеральної та дорзальної стінки СНЩС з метою встановлення наявності больових відчуттів.
Дослідження характеру відкривання рота оцінювалося за допомогою "CMD Meter" фірми "Girrbach" (рис.2.1).
Рис. 2.1. Загальний вигляд "CMD Meter" з обох боків.
Асиметричним вважали таке відкривання роту, при якому нижня щелепа відхилялася у бік більш ніж на 2 мм від центральної лінії обличчя.
Встановлення ступеня відкривання рота проводили орієнтовно до норми, яка за загально відомими даними становить приблизно 38 мм. При цьому патологічним вважали зменьшення відкривання на 5 і більше мм.
Наступним етапом обстеження був огляд порожнини рота. Визначалися:
1. Стан тканин пародонту.
2. Співпадання центральної лінії між верхніми та нижніми різцями.
3. Величину вертикального (оverbate) та горизонтального (overjet) різцевих перекриттів.
4. Наявність зубощелепних деформацій, а саме: зміни положення зубів в вертикальній, трансверзальній та сагітальній площинах, ступінь їх рухомості.
5. Визначали ступінь пошкодження оклюзійної поверхні зубів та аналіз оклюзійних контактів. Для цього використовували артикуляційний копіювальний папір синього та червоного кольорів товщиною 8 мкм, а також воскові оклюдограми. Центричні оклюзійні контакти визначали за допомогою синього, ексцентричні - за допомогою червоного папіру.
6. Проводили оцінку стану наявних ортопедичних конструкцій.
2.3. Лабораторні методи досліджень
2.3.1. Аналіз діагностичних моделей щелеп в артикуляторі. Одним із важливих етапів в обстеженні пацієнтів з односторонніми кінцевими дефектами зубних рядів було дослідження діагностичних моделей щелеп, яке використовувалося для виявлення оклюзійних контактів та супраконтактів, оцінки співвідношення щелеп в різних площинах та при різних рухах нижньої щелепи. Таке дослідження проводили у напіврегулюємому артикуляторі типу "Arcon" фірми "Girrbaсh".
Для цього отримували відбитки з верхньої та нижньої щелепи альгінатною відбитковою масою. Співвідн