РОЗДІЛ 2
ПРИНЦИП ЗМАГАЛЬНОСТІ В ДОСУДОВОМУ ПРОВАДЖЕННІ
2.1.Спірні питання і структура кримінально-процесуальної діяльності на стадії
досудового слідства по кримінальній справі*
[* Далі мова тут ітиме про досудове слідство і дізнання.]
Вирішальну роль у забезпеченні реалізації принципу змагальності має об’єм та
співвідношення прав сторін. Реформа кримінально- процесуального законодавства
(2001р.) розширила дію принципу змагальност , який в рівній мірі повинен діяти
у всіх стадіях процесу, як змагальний (арбітражний) метод правового
регулювання. В процесі провадження у кожній стадії повинні бути забезпечені
основні ознаки змагального порядку побудови процесу: наявність незалежного суду
(органу судочинства), і рівність сторін. Дискусійним є питання про те, “чи
поширюється цей принцип на досудове провадження по кримінальній справі” [106,
c.695; 232, c.11; 262, 3-5; 267 c.29-34; 268, c.14-15; 438, c.258; 516,
c.45-49], бо на стадії досудового слідства існує дефіцит змагальності [406,
c.21-24, 51-52].
Концепцією розвитку правосуддя поставлені задачі реформування системи
досудового слідства, позбавлення прокуратури загальнонаглядових повноважень і
функцій щодо досудового слідства, бо поєднання в одному органі слідчих
повноважень і здійснення нагляду за їх реалізацією- неприпустиме. Стоїть задача
створення Національного бюро розслідувань як центрального органу виконавчої
влади і територіальних бюро на місцях. Прокуратура “...не повинна виконувати
функції, наближені до правосуддя” [ 191, c.5, 10-12, 24, 31].
Реалізація принципу змагальності на стадії досудового слідства дозволить ширше
застосувати інші конституційні принципи, повніше забезпечити права і свободи
громадянина, а особи, які потрапили в орбіту кримінального судочинства матимуть
змогу повніше захистити свої права у всіх стадіях процесу, що узгоджується з
задачами, які стоять перед органами досудового слідства [389, c.86].
Стадією визнається частина кримінального процесу, яка має свої специфічні
конкретні задачі, особливості реалізації принципів процесу, особливе коло
суб’єктів кримінально-процесуальної діяльності з різним об’ємом прав,
повноважень, функцій та відповідні правовідносини, а також характерне
оформлення актів застосування права. [526, c.50-53; 278, c.45; 237, c.139]. Це
визначення використовуватиметься як основа для подальших досліджень.
Вітчизняна кримінально - процесуальна доктрина визнає порушення кримінальної
справи і досудове слідство – двома самостійними стадіями.. “Порушення
кримінальної справи є першою стадією кримінального процесу в Україні” -
зазначають Михеєнко М.М., Молдован В.В., Шибіко В.П. [278, c.45], а
В.Т.Маляренко її пропонує назвати стадією перевірки та вирішення заяв,
повідомлень і іншої інформації про злочини, бо в цій стадії “для вирішення
питання про заведення кримінальної справи, відмови в цьому або направлення
заяви, повідомлення чи іншої інформації за належністю, як правило, необхідно
провести ряд невідкладних дій”[237, c.139].
Порушення кримінальної справи - це акт застосування процесуального права, що
відкриває можливість провадження всіх без винятку слідчих дій і застосування
актів примусу [450, c.87]. Зеленецький В.С. цю стадію класифікує як
встановлений кримінально-процесуальним законом режим здійснення процесу
порушення кримінальної справи, який передбачає вчинення відповідним органом чи
посадовою особою у певній послідовності системи процесуальних дій, одні з яких
є вихідними (первинними), інші – похідними (вторинними), які лише в своїй
єдності обумовлюють прийняття законного і обґрунтованого рішення про порушення
кримінальної справи за наявності передбачених законом приводів і наявності
достатніх для цього підстав [153, c. 132; 155, c.145-153].
Порушення кримінальної справи визнавалося окремою стадією в радянській, а зараз
і в російській кримінально-процесуальній доктрині [98, c.24-26; 141, c.30-49;
140, c.7-29; 192 c. 8-9, 18-19], однак вважають, що і попередня перевірка
повідомлень про злочини з точки зору правової природи, є окремою стадією,
частиною кримінально-процесуальної діяльності, особливість якої полягає в
адміністративно-правовому методі регулювання “на противагу змагальному”[192,
c.14, 18]. Бажанов С.В. вважає дослідчу перевірку розслідуванням, яке
проводиться з порушенням норм КПК та конституційних прав громадян, яке не є
виправданою, бо в цій стадії законодавцем не передбачено ніяких гарантій прав
учасників “процесуальної” попередньої перевірки [43, c.53] .
Макаркін А.І. дійшов висновку, що на етапі порушення кримінальної справи
взагалі має місце взаємопроникнення двох стадій: стадії порушення справи та
досудового слідства і навряд чи слід вважати сукупність дій по порушенню справи
самостійною стадією процесу, бо це вкрай проблематично, особливо з точки зору
змагальності [232, c.76].
Шейфер С.А. і Петрова Н.Є. вказують на недоцільність виділення в самостійну
стадію порушення кримінальної справи, вказуючи на яскраво виражений змагальний
характер по кримінальним справам приватного обвинувачення [512, c.54-56].
Виділяють в окрему стадію і застосування “щодо підозрюваного, обвинуваченого
міри запобіжного заходу, оскільки цей інститут найбільш суттєво зачіпає права
громадян на свободу і особисту недоторканість, свободу пересування,
використання свого майна і т.д.” [ 460, c.26].
Обґрунтовують точку зору, що досудове слідство починається з стадії порушення
кримінальної справи, як окремої самостійної стадії кримінального процесу, яка
починається з моменту появи приводу до її порушення, де не має таких суб’єктів,
як підозрюваний, потерпілий, але є особа
- Київ+380960830922