Використання сіліконового матеріалу "Сілгап" для обтурації кореневих каналів при лікуванні хронічного періодонтиту постійних зубів

РОЗДІЛ 2
ОБ’ЄКТИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Об’єкти та методи експериментального дослідження
Згідно з метою та задачами дослідження нами проведена низка експериментальних
досліджень по розробці, вивченню характеристик та застосуванню нового матеріалу
для обтурації кореневих каналів на базі сіліконових каучуків медичного
призначення при лікуванні хронічного періодонтиту постійних зубів.
На першому етапі експериментів мали розробити рецептуру та технологію
приготування нового вітчизняного пломбувального матеріалу для кореневих
каналів. Основою його мала бути речовина, що при наявності біосумісності,
забезпечувала б максимальний герметизм кореневого каналу. У зв’язку з цим
вирішили дослідити можливість використання сіліконових каучуків медичного
призначення - сполук, які широко застосовуються в медицині.
2.1.1. Рецептура та технологія виготовлення нового сіліконового матеріалу
„Сілгап” для обтурації кореневих каналів
Відводячи певну роль медикаментозній обробці кореневого каналу, не слід
забувати про те, що результат лікування періодонтиту в значній мірі залежить
від якості кореневої пломби, оскільки тільки герметична обтурація кореневого
каналу може повністю блокувати надходження токсичних продуктів розпаду та
мікроорганізмів з макроканалу, дентинових канальців, апікальної дельти в
періодонт. Тільки при такому підході до цієї проблеми можливо отримати
позитивний результат у віддалений термін після проведеного лікування.
Сьогодні ми маємо позитивний ефект від застосування гутаперчі у різних
модифікаціях при пломбуванні кореневих каналів [163, 171, 175]. Але цей
матеріал поряд з добрими показниками, має і недоліки, серед яких головним слід
вважати недостатнє ущільнення. Воно компенсується використанням сілерів, але
сам сілер слабке місце пломбованого кореневого каналу, бо має властивість
розчинятися [144, 147].
Виходячи з цього, ми поставили задачу розробити матеріал, який буде
використовуватися для заповнення кореневих каналів самостійно при пломбуванні
методом однієї пасти чи в комбінації з гутаперчевими штифтами. У своєму пошуку
ми виходили з того, що найбільш раціональними є пластичні маси, що твердіють, в
той же час враховували і той факт, що кореневі заповнювачі повинні мати певні
властивості.
У зв’язку з удосконаленням методик лікування періодонтиту, вимоги до
пломбувальних матеріалів для кореневих каналів неодноразово переглядалися,
доповнюючись тими чи іншими положеннями. Поступово сілер практично втрачає свою
терапевтичну роль [88, 103], але в зв’язку з розвитком реставраційних
технологій більш важливими стають його фізико-механічні та технологічні
характеристики. А вони в свою чергу залежать від хімічного складу базової
основи, на якій виготовлено сілер. Разом з цим, розробка нових матеріалів
потребує додержання рекомендацій Міжнародного стандарту ІSO.
Спираючись на літературні дані, та керуючись вищевказаними нормативними
документами, ми вважаємо, що отриманий в ході розробки матеріал повинен мати
такі характеристики:
не ушкоджувати періапікальні тканини,
щільно обтурувати апікальний отвір і дентинні канальці,
не розчинятися в тканьовій рідині,
бути достатньо рентгеноконтрастним,
не зафарбовувати тканини зуба,
бути технологічним,
не містити сполук, що негативно впливають на процеси поліме­ризації
відновлювальних матеріалів.
Конкретизуючи та розширюючи ці основні вимоги, на першому етапі роботи
вивчалась можливість одержання пломбувального матеріалу, що відноситься до
класу пластичних мас, що твердіють, з показниками технологічних характеристик
часу твердіння, текучості, в’язкості та інш., значення яких наближалися б до
визначених Міжнародним стандартом ІSО.
При виборі основи майбутнього матеріалу, нашу увагу привернув клас
кремнійорганічних сполук, а саме – полівінілсілоксанові каучуки. Доцільність
використання їх в якості основи обумовлена такими вихідними властивостями як
біосумісність, відсутність усадки, хімічна стійкість у воді та багатьох
органічних розчинниках, можливістю корегувати склад шляхом використання різних
марок каучуків та додавання спеціальних компонентів для отримання композицій,
що відрізняються технологічними показниками.
Твердження цього класу каучуків відбувається в результаті реакції
поліприєднання. Вона іде без виділення бічних продуктів і цим радикально
відрізняє одержані сполуки від існуючих у стоматології препаратів, створених на
базі каучуків, полімеризація яких відбувається в реакції поліконденсації [90].
Матеріал для пломбування кореневих каналів був розроблений на базі
полівінілсілоксанового каучуку з платиновим каталізатором.
Для розробки композиції проводили добір каучуків, враховуючи їх вихідну
в’язкість. В результаті експериментальних випробувань було обрано каучук із
динамічною в’язкістю 15,0-85,0 Пас.
В якості корегуючих технологічні характеристики сполук були використані
кремнеземні наповнювачі і окисли металів.
До наповнювачів ставилися такі вимоги:
можливість доброго хімічного поєднання з каучуком для створення гомогенної
маси;
відсутність водопоглинання, або незначні його показники у наповненій композиції
з кінцевою формулою
можливість надати суміші рентгеноконтрасності;
здатність корегувати основні технологічні показники під час вибору стандартної
консистенції за стандартом ІSО.
Під час експериментів були обрані сульфат барію та окис цинку. Передбачалося
виготовити склад для пломбування кореневих каналів зубів у вигляді комплекту з
двох паст, які б змішувалися безпосередньо перед використанням металевим
стоматологічним шпателем на гладкій поверхні сухого стоматологі