Розділ 2.
Економічні і соціальні умови існування проституції та торгівлі жінками
2.1. Дискримінація жінок, як один із важливих факторів втягнення у проституцію
Як свідчить міжнародний досвід, Організацією Об’єднаних Націй регулярно
проводяться конференції щодо становища жінок, де, зокрема, обговорюються
питання викорінювання дискримінації, насильства стосовно жінки. Термін
”насильство у відношенні жінок” дуже широкий: ”будь-який вчинений на підставі
статевої ознаки акт насильства, що заподіює або може заподіяти шкоду фізичному,
статевому або психологічному здоров’ю жінки або страждання, а так само загрози
здійснення таких актів, примус або довільне позбавлення волі, будь то в
суспільному або особистому житті”. Відповідно насильство стосовно жінок охоплює
і торгівлю жінками, і примус до проституції, так що питання боротьби з цими
видами злочинів знаходять своє відображення на даних конференціях.
На Четвертій Всесвітній Конференції щодо становища жінок, яка проводилася в
Пекіні у вересні 1995 р. особливо було відзначено, що торгівля жінками і
дівчатами з метою проституції є проблемою, яка викликає серйозну міжнародну
стурбованість. Зазначалася необхідність підвищення ефективності здійснення
Конвенції 1949 р. Про боротьбу з торгівлею людьми й експлуатації проституції
третіми особами та іншими відповідними документами. Говорилося також про те, що
використання жінок у міжнародних мережах торгівлі як живого товару і
проституції стало однією з основних сфер докладання зусиль міжнародної
організованої злочинності. У стратегічних цілях, прийнятих Конференцією, урядам
країн пропонується:
вжити належних заходів з усунення основних факторів, що спричиняють торгівлю
жінками й дівчатами з метою проституції;
активізувати діяльність правоохоронних органів з метою ліквідації національних,
регіональних і міжнародних мереж торгівлі жінками;
виділити ресурси на реабілітацію жертв за допомогою заходів медичного
характеру, професійної підготовки тощо.
розробити програми й політику з питань освіти та професійної підготовки,
прийняття відповідного законодавства [195, с. 347–348].
Як нам стало відомо, в Організації Об’єднаних Націй плідно працюють постійно
діючі комісії і комітети: Комісія з прав людини, Комісія з становища жінок,
Відділ з поліпшення становища жінок, Комітет з ліквідації дискримінації у
відношенні жінок, Дитячий фонд Організації Об’єднаних Націй, в обов’язок яких
входить збір, аналіз інформації з існуючих проблем, вироблення пропозицій з їх
вирішення, розробка міжнародних правових норм, контроль їхнього виконання, а
також організація міжнародних заходів.
Заслуговує уваги й те, що відповідно до ст. 21 Конвенції Про боротьбу з
торгівлею людьми й експлуатацією проституції третіми особами, ст. 18 Конвенції
Про ліквідацію усіх форм дискримінації у відношенні жінок, країни-учасники
зобов’язуються представляти в спеціальні комітети ООН щорічні (раз на чотири
роки відповідно Конвенції про ліквідацію усіх форм дискримінації у відношенні
жінок) доповіді про законодавчі й організаційні заходи, які вживаються країнами
учасниками на виконання відповідних положень. Це, у свою чергу, є важливими
важелями спонукання держав до дотримання міжнародних норм і забезпечення
контролю за їх дотриманням. Але в доповіді Генерального секретаря ООН
відзначається, що існуючі процедури представлення доповідей не дозволяють
належним чином контролювати ні масштаби даної проблеми, ні дотримання державами
міжнародних норм [195, с. 350].
Слід зазначити, що Конвенція про заборону рабства 1926 р. дає визначення
рабству (ст. 1) – як ”стан або становище людини, у відношенні якої
здійснюються будь-яке, або усі права на володіння”. Ст. 4 Всесвітньої
Декларації Прав Людини говорить, що ”Ніхто не може утримуватися в рабстві або
поневоленні: рабство і работоргівля забороняються у всіх формах”. У Конвенції
про ліквідацію усіх форм дискримінації відносно жінок у ст. 6 сказано, що
держави-учасники повинні вживати усіх відповідних заходів, включаючи
законодавчі, для припинення всіляких видів торгівлі жінками й експлуатації
проституції жінок. Але рабство, торгівля людьми, експлуатація проституції,
сексуальна експлуатація дітей донині існує в світі і щоб зрозуміти, які ще
міжнародні заходи варто вжити для протидії даним злочинам, необхідно комплексно
вивчити соціально-економічні і морально-психологічні фактори їхнього
виникнення, а також місце в міжнародній організованій злочинності.
Торгівля жінками для секс-індустрії хоча і породжується недосконалістю
законодавчої і нормативної бази, що регулює міграцію населення і соціальних
проблем, все-таки містить у своїй основі економічну базу для тих жінок, які
шукають альтернативні стратегії виживання або для тих осіб, які отримують
прибутки від торгівлі жіночим тілом. Наприклад, секс-індустрія в Азії, була
заснована на мілітаризмі протягом першої половини XX століття, а пізніше на
туристичному бізнесі. Зараз секс-індустрія в Південно-східних країнах стала
навіть сектором економіки.
Економічна база проституції в Україні має свою специфіку. Перехід до ринкової
економіки в країні призвів до величезної втрати робочих місць і росту
бідності.
Бідність і втрата робочих місць у першу чергу торкнулися жінок, оскільки в
Україні безробіття серед жінок вище, ніж серед чоловіків. Гендерний розподіл
трудових прибутків свідчить про уразливість жінок з погляду розмірів оплати
праці. В Україні середній розмір заробітної плати в жінок істотно менше, ніж у
чоловіків, причому цей розрив має тенденцію до збільшення. Подібне становище
зберігається і сьогодні.
Економічний с
- Київ+380960830922