РОЗДІЛ 2 ОБ’ЄКТИ, МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1 Клініко-лабораторна характеристика пацієнтів
У роботі подано результати дослідження 55 (31,43% від числа обстежених)
практично здорових осіб (добровольців-мікродонорів), 51 (29,14% від числа
обстежених) хворого з геморагіями і 69 (39,43% від числа обстежених) хворих із
тромботичними ускладненнями або високим ризиком їхнього розвитку. Загальна
кількість обстежених осіб - 175. Усі хворі лікувалися у відділенні хірургічної
гематології і гемостазіології ІГТ АМН України з 1998 по 2002 рр. Клінічна
характеристика досліджуваних груп пацієнтів і лікування хворих з порушеннями
коагуляційного гемостазу здійснювалися науковими співробітниками відділення
хірургічної гематології і гемостазіології ІГТ АМН під керівництвом доктора
медичних наук М.В. Суховія.
За характером клінічних проявів хворих поділили на 2 групи. Верифікація
порушень коагуляційної ланки системи гемостазу проводилася на підставі ряду
анамнестичних і клінічних критеріїв [10, 27, 37, 41, 49, 50, 54, 89, 109, 122,
126, 136, 149, 182, 184, 200, 207, 208].
До I-ї групи були віднесені пацієнти, у яких порушення згортання крові
виявлялись на момент обстеження геморагіями. У II-у групу ввійшли хворі з
розвиненими тромбозами та тромбогеморагіями, а також ті, у яких ризик розвитку
тромботичних ускладнень надзвичайно високий.
Пацієнтів I-ї групи додатково розділили на: хворих гемофілією і хворобою
Віллебранда (28 чоловік (54,90% від числа пацієнтів I-ї групи)) – підгрупа I1;
гіпофібриногенемією (12 чоловік (23,53% від числа пацієнтів I-ї групи)) –
підгрупа I2; гіпопроконвертинемією (11 чоловік (21,57% від числа пацієнтів I-ї
групи)) – підгрупа I3.
У ІІ-ій групі в результаті поділу за характером клінічних проявів тромбофілії
були виділені в окремі підгрупи хворі з гострими тромбофлебітами глибоких і
поверхневих вен, яким не проводилося оперативне
втручання, але проводилося лікування прямими антикоагулянтами (30 чоловік
(43,48% від числа пацієнтів II-ї групи)) – підгрупа ІІ1; пацієнти з
тромбогеморагічним синдромом (10 чоловік (14,49% від числа пацієнтів II-ї
групи)) – підгрупа ІІ2; особи з різним ризиком розвитку тромботичних ускладнень
(29 чоловік (42,03% від числа пацієнтів II-ї групи)) – підгрупа ІІ3 (рис.
2.1.1, 2.1.2.).
Пацієнти підгрупи II3 залежно від кількості факторів ризику, були розділені на
3 категорії: ІII3 (1 фактор ризику) ? 10 чоловік (34,48% від числа пацієнтів
підгрупи IІ3); ІІII3 (2 фактори ризику) – 10 чоловік (34,48% від числа
пацієнтів підгрупи II3); ІІІII3 (3 фактори ризику) – 9 чоловік (31,03% від
числа пацієнтів підгрупи II3) (рис 2.1.3).
Дослідження системи коагуляційного гемостазу в пацієнтів усіх груп проводилося
в динаміці лікування. Для пацієнтів групи І застосовувалися специфічні
препарати прокоагулянтної дії, а пацієнтів групи ІІ – антикоагулянтної дії.
Хворі всіх підгруп, крім ІІ3, мали потребу в наданні екстреної допомоги та
були госпіталізовані за направленням карети швидкої допомоги. У табл. 2.1.1
зазначено характер ускладнень основного захворювання, які були причиною
призначення препаратів прокоагулянтної або антикоагулянтної дії.
Курс лікування пацієнтів групи I не перевищував 1 тижня. Хворі підгрупи I1
одержували кріопреципітат у дозі 10-15 МО/кг маси тіла за добу. Пацієнтам
підгрупи І2 застосовували фібриноген в якості основного лікувального засобу, а
хворим підгрупи І3 – свіжозаморожену плазму. Дослідження проводилися у
плановому порядку.
Таблиця 2.1.1
Частота ускладнень порушень системи гемостазу в досліджуваних груп пацієнтів (%
від загального числа хворих)
Група
Підгрупа
Основний діагноз
Ускладнення
Кількість
4
І1
Гемофілія
Гемартроз ліктьового суглоба
4,17
Гемартроз колінного суглоба
10,00
Гематурія
2,50
Хвороба Віллебранда
Міжм’язова гематома стегна
1,67
Профузні носові кровотечі
3,33
Гемартрози колінних суглобів
1,67
І2
Гіпофібриногенемія
Носові кровотечі
5,00
Ясневі кровотечі
4,17
Шлунково-кишкова кровотеча
0,83
І3
Гіпопроконвертинемія
Менорагія
1,67
Гематурія
3,33
Гемартрози колінних суглобів
3,33
Крововилив у порожнину перикарда
0,83
ІІ
ІІ1
Гострий тромбофлебіт
Глибоких вен нижніх кінцівок
8,33
Поверхневих вен нижніх кінцівок
16,67
ІІ2
Політравма
Тромбогеморагії
1,67
C-r товстого кишківнику III-IVст.
1,67
C-r шлунка III-IV ст.
2,50
Продовження табл. 2.1.1
ІІ
ІІ2
Стан після великих оперативних утручань
Тромбогеморагії
2,50
ІІ3
Тромбофілія (підвищений РРТУ)
Без клінічних проявів
24,17
при госпіталізації хворого, у середині курсу лікування і по його закінченні,
перед випискою.
Пацієнтам підгрупи II1 застосовували комплексне лікування з включенням
антикоагулянтів прямої дії (низькомолекулярних гепаринів) і препаратів
реологічної дії. Вивчення коагуляційної ланки гемостазу проводилися протягом
курсу лікування через кожні 3 дні з моменту початку терапії. У цьому
дослідженні використовувалися дані, отримані до початку терапії
антикоагулянтами, через тиждень після початку (у цей період, як правило,
відмінялися прямі антикоагулянти) і перед випискою. Хворим із
тромбогеморагічним синдромом (підгрупа II2) застосовували терапію, у