РОЗДІЛ 2
СЕМАНТИКО-СТРУКТУРНІ ОСОБЛИВОСТІ НАЗВ
ЕМОЦІЙНО-АФЕКТИВНИХ СТАНІВ
У ПОЛЬСЬКІЙ МОВІ
2.1. Семантичне мікрополе радості.
Радість, за словами Ю. Д. Апресяна, є однією з найважливіших людських емоцій,
яка сприймається, поряд із коханням, як фундаментальна життєва цінність,
оскільки людина народжується у світ, щоб радіти. Причому різні типи людей
по-різному відкриті для неї, вона доступна переважно тим, хто здатний бачити й
знаходити в житті світлі сторони [НОСС 312].
Ю. С. Степанов, описуючи найбільш значущі концепти російської культури, звернув
увагу і на радість. Однак, у перших рядках своєї словникової статті дослідник
зазначає: «…як не дивно, в моїх матеріалах, які я довгий час збирав і готував,
не виявилось з цього приводу практично нічого… Концепт «радість» залишається
погано описаним у російській і світовій культурі, та й взагалі, радість, за
справедливими словами Г. Честертона, є «невловимою матерією» [143, 303-304].
Психологи, намагаючись визначити сутність цього душевного стану, стикаються зі
значними труднощами, тому деякі з них ідуть у розумінні радості від
протилежного, чим вона не є, порівнюючи її з іншими емоціями – задоволенням,
веселістю тощо [72, 161].
Так, К. Ізард пише: «Щоб зрозуміти, чим є емоція радості, треба передусім
визначити її відмінності від почуття задоволення, яке дається нам за допомогою
сенсорних відчуттів, таких як тактильні і смакові» [тж 146]. Учений зауважує,
що, коли ми голодні, їжа приносить нам задоволення, але не обов’язково радість:
«Ви можете шукати чуттєвої насолоди і, швидше за все, відчуваєте її в тій чи
іншій формі, але навряд чи вирушите в пошуках радості у найближче
кафе-морозиво» [тж 147]. «Емоція радості в буквальному сенсі значно
невловиміша, ніж чуттєва насолода», – підсумовує дослідник. Слід також додати,
що сенсорне задоволення локалізоване в певних органах відчуттів, тоді як
радість не має чіткої локалізації, вона охоплює весь організм [тж 161].
В. С. Дєрябін та К. Ізард розмежовують радість і веселість, хоча й зауважують,
що досить складно між ними провести чітку межу [тж 161]. Так, В. С. Дєрябін
зазначає, що переживання радості може бути без веселості (т. зв. «тиха
радість»). Веселість, у свою чергу, також може бути без наявності радості, хоча
досить часто саме радість є приводом для веселості.
Є. П. Ільїн визначає радість як сильне задоволення [тж].
Згідно із психологічними дослідженнями, до основних активаторів радості
належить задоволення певного бажання, досягнення поставленої мети тощо, а також
передбачення реалізації бажання (передчуття), саме тому людина може відчувати
радість, мріючи про щось [тж 161]. Щоб відчути радість, особа мусить спочатку
подолати перешкоди, які унеможливлюють це переживання. Навіть сам процес
досягнення мети може приносити людині радість [71, 158].
Характерним для радості є досить швидке її виникнення, що наближує це
переживання до афективних станів. Так, В. С. Дєрябін визначає радість як
реакцію на несподіване отримання чогось приємного, бажаного. Причому, чим
несподіванішим та менш прогнозованим є успіх, тим інтенсивніша радість з його
приводу [72, 161].
Суб’єктивно досліджувана емоція переживається як миле, приємне, бажане й
позитивне відчуття психічного комфорту та благополуччя. Як слушно зауважує К.
Ізард, радість загострює сприйняття світу, дозволяє нам захоплюватись та
насолоджуватись ним. Радісна людина бачить світ у його красі й гармонії,
сприймає оточуючих у їх найкращих проявах: «У радості і троянди червоніші, і
фіалки блакитніші, і сонце яскравіше; навіть дощ, який за всіх інших умов був
би прикрою перешкодою, підбадьорює або, навпаки, заспокоює нас. Саме в радості
ми сприймаємо світ «крізь рожеві окуляри» [71, 176].
У стані радості людина зацікавлена в тому, щоб позитивний фактор діяв на неї
якомога довше.
Аналізована емоція легко розпізнається, про її наявність свідчать посмішка і
сміх. До основних соматичних характеристик радості належать, як правило,
моторне збудження (жестикуляція, підстрибування, плескання в долоні), посилення
кровообігу в дрібних судинах (капілярах), унаслідок чого з’являється відчуття
теплоти, внутрішні тканини й органи починають краще постачатись киснем, і обмін
речовин у них відбувається інтенсивніше.
Досліджуване переживання, яке підносить людину у вищі сфери, окрилює її,
надихає на прекрасне, має в польській мові досить багатий арсенал своїх мовних
виявів. Конструюючи семантичне мікрополе радості, ми включили до нього одиниці,
які виражають цей позитивно конотований стан людської психіки: radoњж,
wesoіoњж, uciecha, cieszyж siк, przyjemnoњж, rozkosz, zadowolenie, promiennoњж,
jaњnieж, jasny, pogodny, ciepіy, rozchmurzyж siк та словотвірно споріднені з
ними лексеми. Ці назви, хоч і є синонімами, проте позначають дещо відмінні
відчуття, адже «слова як люди: жодне не дорівнює іншому ні за змістом, ні за
сполучуваністю чи якимись іншими ознаками» [109, 25].
До досліджуваного значеннєвого мікрополя ми не залучили такі групи найменувань,
які семантично пов’язані з емоцією радості, проте безпосередньо не виражають
цього психічного стану:
radoњж z czyjegoњ nieszczкњcia (zawistna radoњж), що позначає торжество з
приводу невдачі суперника, конкурента, до якого людина відчуває відразу. Пор.
укр., рос. злорадство (тобто злобна радість);
назви zabawa, rozrywka, gratka, frajda тощо, які радше виражають події,
ситуації, речі тощо, що спричиняють радість, веселість;
найменування triumf, zachwyt, у семантичній структурі яких радість є лише
компонентом, а також назву szczкњcie, яка позначає складний
емоційно-когнітивний комплекс і вимагає окремої розвідки;
ми
- Київ+380960830922