РОЗДІЛ 2
Диспозиційні типи деагентивних речень
2.1. Деагентивні речення як наслідок трансформаційних перетворень агентивних
конструкцій
Дані синтаксичної типології мов свідчать про те, що існують два різні підходи
до навколишньої дійсності, які у різних мовах виконують різну роль: можна
розглядати людське життя із точки зору того, “що роблю я”, тобто дотримуватися
агентивної орієнтації, а можна підходити до життя із позиції того, “що
трапиться зі мною”, дотримуючись пацієнтивної (пасивної, пов’язаної із
пацієнсом) орієнтації. Агентивний підхід означає акцентовану увагу до дії і до
акту волі (“я роблю”, “я хочу”). Напр.: Zaиal jsem ho nenбvidмt (K.Pecka). Dмti
a dщm vљak vidмla jasnм (P.Hejcman). Dмda Suchбnek leze vyschlэma nohama do
pracovnнch kalhot, zastrkuje si koљili a potмљenм brebentн o tom, jak to bylo
tehdy pшed patnбcti lety (K.Иapek). Chce se o tom dozvмdмt co nejvнc, proto tak
peиlivм studuje dнlo jinйho autora (E.Kriseovб). Pшestal ji poslouchat, nechtмl
ji slyљet (P.Hejcman). Pan Kadlus zvolil druhou moћnost (K.Pecka).
За пацієнтивної орієнтації акцент робиться на “безсиллі” і пацієнтивності (“я
не можу нічого з(робити)”, “різні речі трапляються зі мною”). Напр..: Ztratil
se mi jeden dщleћitэ spis (K.Иapek). Nakonec byl za svou revoluиnн kбzeт vнc
neћ krбlovsky odmмnмn (M.Viewegh) Je mu okresnнm љkolnнm radou za trest uloћeno
nejmйnм rok vyuиovat na mнstnн љkole (L.Smoljak/Zd.Svмrбk). Primбtor Prahy byl
pozvбn jako mediбlnн obмќ povodnн (Refl.). O nбs je dobшe postarбno
(P.Hejcman). Kdyћ se mu chtмlo hrбt – tak hrбl (J.Morбvek). Nбm se nemщћe nic
vytэkat (K.Иapek).
Компоненти семантичної структури речення, базуючись на синтаксичних
відношеннях, встановлюваних між членами речення, співвідносяться з останніми
таким чином, що агенс (носій дії чи стану) реалізується переважно в позиції
підмета, а пацієнс, реципієнт і ініціатор – у позиції додатка. Такі синтаксичні
моделі називають агентивними. З точки зору поділу речень на двоскладні та
односкладні, агентивні речення завжди належать до двоскладних. Предикат цих
конструкцій виражений особовою формою дієслова і ніколи не набуває
рефлексивно-пасивної або дієприкметниково-пасивної форми. Напр.: Souиasnм
obsadila volnб mнsta na protмjљн stranм stolu trojice muћщ (K.Pecka). Malнш si
lehl a sepnul ruce k modlitbм (K.Pecka). Ona policie nerбda pracuje s neznбmэmi
иiniteli nebo veliиinami (K.Иapek). Vrбtil jsem se jako obvykle v pбtek do
Prahy a zabэval se bмћnou agendou firmy Borovэ (J.Firt). Vlнdnб ъшednice mi
vysvмtlila, ћe nejsem sбm (I.Klнma). Shromбћdila jsem slбmu pшed chalupou
(E.Kriseovб).
Спираючись на основні засади семантико-синтаксичного моделювання речення, усі
агентивні конструкції можна звести до такої реченнєвої моделі: Snom – Vf pers
non cop ag.
Разом із тим є багато типів речень, у яких агенс внаслідок певних
трансформаційних перетворень усувається з позиції підмета. Напр.: Sedмlo se i
na zemi (I.Klнma). Hraniиnн brana se prudkэm pohybem zavнrб (Tэd.). Na obou
stranбch hraniиnнho pшechodu jsou postaveny tribuny (LN). To se tady
provozavбlo vћdycky (P.Hejcman). Nemocnice je oblйhбna stovkami pшнbuznэch a
novinбшщ (MF). Pod kyjevskэm Kreљиatikem se jeљtм usilovnм pracuje (Refl.).
Dlouho se mluvн o „tom dni“ (Tэd.). Pшedevљнm se u nбs vмdomм vytvбшн obraz
љpinavosti politiky (V.Klaus). V normбlnнm svмtм se takto neumнrб (MF).
Комунікативним фактором, що впливає на оформлення позиції агенса, є ступінь
важливості інформації про нього. Відомо, що існує низка умов, які спричиняють
повне чи часткове усунення суб’єкта повідомлення, а саме:
очевидність суб’єкта, завдяки чому його словесне позначення стає зайвим;
недостатність чи невизначеність інформації про суб’єкт;
його множинність, зумисне неназивання тощо.
За цих умов головний акцент падає на предикат. У трансформованих реченнях дія
представлена як самостійна, безвідносна до агенса, тому їх прийнято називати
деагентивними (deagentiva) [9; 10; 199; 214; 225; 232]. Із вищенаведених
прикладів також випливає, що у рамках деагентивності агенс слід розуміти
відносно широко: не лише як діяча у сполученні із акціональними дієсловами, але
й як носія стану у сполученні із дієсловами стану (sedмt, spбt, umнrat).
Як відомо, агентивність пов’язана із номінативними конструкціями, а
деагентивність – із дативними та орудними. При утворенні деагентивних речень
відбуваються такі зміни: агенс переходить із позиції підмета в іншу позицію,
набуваючи форми іменника в давальному або орудному відмінках, або не
виражається взагалі; дієслово-предикат набуває рефлексивно-пасивної чи
дієприкметниково-пасивної форми або предикативної форми на -no/-to, напр.:
Nбsilн se pouћнvб jen v nejnutnмjљн mншe (P.Hejcman). Potom byl soupis
zabavenэch vмcн dokonиen, protokol o vykonбnн domovnн prohlнdky vљemi
zъиastnмnэmi podepsбn a dobrosrdeиnб panн V. propuљtмna (K.Pecka). Utkбnн
v Pohбru UEFA se hrбlo v Gruzii (Refl.). Vlastenectvн bylo poklбdбno za blbstvн
a omezenost (V.Duљek). I v Haliиi se bude telefonovat (L.Smoljak/Zd.Svмrбk).
Hledб se soudruh Hrabal! (B.Hrabal). To vљe bylo zaљito v pytli
(L.Smoljak/Zd.Svмrбk). Vнce neћ dvм stм let svobody bylo rбzem zpochybnмno
(Tэd.).
Неважко помітити, що в агентивних реченнях логічний суб’єкт (діяч) і
граматичний підмет збігаються, а у деагентивних – не збігаються: формальним
підметом тут виступає неістота, об’єкт, на який спрямована дія, а додатком –
іменник, що позначає істоту, діяча, хоч реальним діячем є, звичайно, людина. Це
означає, що деагентизуватися можуть лише ті двоскладні речення, у позиції
підмета яки
- Київ+380960830922