розділ 2.3.2.). У
той же час вони передають і такі негативно марковані в оцінному плані значення,
як "те, що пристало, прилипло від печіння, спеклося в одне ціле; присушене в
печі, пригоріле місце" [Даль тж]. Негативним за своєю конотацією виявляється
також і вторинний семантичний варіант рос. припёка "невідчепна, нав’язлива
людина" [тж].
Разом із тим трапляються випадки, коли об’єктом термічного впливу,
позначуваного дієсловами, похідними від псл. *pekti, виступають рідини, пор.
рос. діал. пекти "кип’ятити молоко" [СРНГ 25, 319], блр. діал. пекці(ся)
"варитися, кип’ятитися" [Тур. сл. 4, 166]. Специфічний різновид використання
цих дієслів засвідчують болг. пекa "гнати горілку" [БТР 680] та схв. пеhи "тс."
[СХР 444], препеhи "переганяти горілку" [ тж].
"Технологічні" значення утворень із коренем псл. *pek- не вичерпуються лише
сферою куховарства, однак ці "позакулінарні" різновиди мають у ряді випадків
розглядатись як результат метафоричного переносу первісного кулінарного сенсу.
Використання високої температури вогню як складової технологічного процесу
демонструють приклади болг. пекa "випалювати, робити черепицю й цеглу" [БТР
608], схв. пеhи "виготовляти цеглу, робити посуд" [РСКJ 4, 407] (пор. схв.
oпека "цегла"), слн. pйиі "розігрівати асфальт" [SSKJ 3, 553].
Специфічний у межах аналізованого гнізда випадок дієслівної семантики
засвідчують укр. спікати(ся) "з’єднуватися в одне тверде ціле внаслідок
спікання" [СУМ 9, 526], рос. спечь(ся) "під впливом високої температури
з’єднати(ся) в єдине тверде ціле" [Ожегов 694], пол. spiec "розігріти,
розтопити щось, щоб склеїти" [SJP 3, 287]. Не виключено, що з наведеним
семантичним компонентом перегукуються значення дієслів із переносною
"нетемпературною" семантикою, пор. укр. спйкатися з кимсь "зв’язатися, зійтися"
[Г 4, 174] та слц. piecќ "тс.; співробітничати" [SSJ 3, 65]. Водночас стосовно
української лексеми слід зауважити, що, згідно з думкою, викладеною в
Етимологічному словнику української мови, її лексико-семантичний варіант із
протилежним значенням "позбавитися, здихатися" [Г тж], а також споріднені з нею
укр. діал. запекати "запроторити", відпекатися, пекатися "цуратися"
пов’язуються з генетично не співвідносним із гніздом псл. *pek- субстантивом
укр. діал. пек "слов’янський бог пекла" (пор. друс. пеколъ "смола" й укр. діал.
гуц. пекун "чорт" [282: 150]). Цей останній виступає в колокації пек тобі, цур
(та в її, очевидно, первісному варіанті цур тобі, пек. – Т.Ч.), котра
функціонує як спосіб вираження досади, відсторонення, відмови, незадоволення,
бажання відвернути щось, позбутися когось, чогось [ЕСУМ 4, 328], а первісно
була формулою для відлякування нечистої сили [282: тж] (осмислення слів типу
укр. пекло у зв’язку з пекти є вторинним народноетимологічним зближенням, див.
2.4.3.).
Ще один цікавий різновид власне "технологічного" змісту демонструє блр. діал.
выпекаць зі специфічним значенням "вибілювати на сонці полотно", пор. сонца
выпекая палатно, яно становіцца белым-белым [СБГ 1, 362].
Наступне значення дієслів із коренем псл. *реk- можна визначити як "впливати на
об’єкт чимось дуже гарячим або розжареним". Так, укр. випекти, випікати означає
"робити знаки чим-небудь розпеченим, випалювати" [СУМ 1, 452], пол. wypiec
"тс." [SJP 3, 869]. Цей зміст відтворюється також у внутрішній формі
субстантива укр. діал. заст. пічка "продовгуватий виріз у вусі вівці – клеймо
для впізнання своєї вівці" [Г 3, 189], який швидше за все не являє собою
результату уподібнення позначуваної ним реалії з піччю, будучи омонімічним
наслідком самостійного словотворення від дієслова укр. пекти з первісним
сенсом, що реконструюється як "випечене тавро" [ЕСУМ 4, 420]. При цьому
підкреслимо, що значення, пов’язані з процесом таврування (тварин зокрема), є
типовими для значеннєво співвідносних із *pekti слов’янських дієслів та їх
дериватів, напр., псл. *(vy)paliti: укр. палити (випалювати) тавро, пол.
wypaliж koniowi piкtno, чес. vypaliti koni znamenн, влуж. napalene znamjo;
аналогічний лексико-семантичний варіант широко засвідчують і похідні з коренем
псл. *zеg-/ *zіg-, зокрема, у російській і південнослов’янських мовах, пор.
рос. жечь (выжигать) клеймо, схв. жегати, zigati, zgаti "тс.", слн. zigosati
"тс."; назви таврування та власне тавра в мак. жегосување, схв. zіg, ziganje,
жиговина, слн. zig. Виразне інструментальне значення "предмет для випалювання,
випікання (знаку, тавра або якихось отворів)" властиве континуантам субстантива
псл. *zegadlo в усіх групах слов’янських мов [308: 32-38]. В аналізованому
гнізді назвою подібного інструмента є укр. діал. пецяк, петюх "розпечений дріт
для пропалювання чубуків у люльках" [ЕСУМ 4, 329].
"Культурну" семантику наведених вище прикладів доповнює також укр. випікати в
сенсі "випалювати розжареним залізом узори на дерев'яних виробах" [СУМ 1, 452]
(пор. синонімічне слц. vypal’ovaќ ornamenty do dreva). До списку випадків
позначення побутово-утилітарного використання розжарених інструментів слід
віднести вже застаріле рос. припекать (у словосполученні припекать кудри,
завитки волоса) "завинувши волосся в папірець, притискати його гарячими щипцями
або безпосередньо накручувати на розжарену плойку" [Даль 3, 432], звідки й
прикметники рос. припекальный, припекательный "використовуваний для припікання"
[тж]; пор. переносне використання цього лексико-семантичного варіанта у вірші
В.Г.Бенедиктова "Кудри": Кто из нас, друзья-страдальцы, будет амвру их впивать,
навивать их шелк на пальцы, поцелуем припекать ..?
Цікавим різновидом "технологічної" високотемпературної семантики континуантів
*pekti може слугувати о
- Київ+380960830922