розділ 2.5).
У рамках територіально-галузевої системи управління, яка зараз існує, основним
і найбільш дієвим засобом регулювання соціально-економічного розвитку й
розв’язання складних та актуальних проблем малих і середніх міст, є розробка,
прийняття й реалізація відповідних регіональних програм соціально-економічного
розвитку малих і середніх міст.
Структура регіональної програми розвитку малих і середніх міст, яка
пропонується для Луганської області, має вигляд “дерева цілей”, вершиною якого
є головна ціль, а “кущами” цілей – окремі проблеми-завдання, визначені в
процесі суспільно-географічного дослідження, котрі мають бути розв’язані для
досягнення головної мети. На думку автора, брак часу, коштів, скрутне й часом
нестабільне соціально-економічне становище малих і середніх міст потребують
конкретизації програми та розробки системи пріоритетів з розв’язання не всіх, а
лише кількох, але найважливіших проблем перехідного періоду.
Внутрішньорегіональна політика, що реалізується на рівні області,
адміністративного району або поселення, рідко доходить до розуміння
необхідності взаємозв’язаного комплексного розвитку міст різних розмірів,
функціональних типів, сільських районів. Тому при розробці програми розвитку
малих і середніх міст регіону обласного рівня важливо забезпечити відповідність
програмних заходів завданням оптимізації та вдосконалення всієї регіональної
системи розселення.
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1
1. Малі і середні міста – це поселення, які відповідають законодавчо-визначеним
в Україні критеріям міста й мають чисельність постійного населення до 50 тис.
жителів (малі) і 50 – 100 тис. жителів (середні міста). В урбаністичній
структурі країни вони виділяються як найменші за людністю й найпоширеніші класи
міст. Як форми розселення й територіальної організації господарства малі і
середні міста характеризуються комплексом якісних ознак і відмінностей.
Зокрема, мають невисокий рівень концентрації соціально-економічного потенціалу,
обмежену (вузьку) сферу прикладання праці, специфічні містобудівні параметри,
кращі санітарно-гігієнічні умови проживання, специфічний комплекс проблем тощо.
Малі і середні міста виступають спеціалізованими центрами виробничої
(суспільної) діяльності й концентрують на своїй території ті галузі, які з
різних причин недоцільно розвивати у великих містах і які потребують
дисперсного розміщення. Як найбільш наближені до сільської периферії типи міст
вони виконують важливу функцію обслуговування розпорошеного населення й
місцевих господарств, відіграють вирішальну роль у реалізації зв’язків між
сільськими поселеннями і великими містами.
2. Суспільна географія розглядає малі і середні міста як системи в складі більш
великих і складних територіальних систем розселення. Серед основних категорій
територіальних соціально-економічних систем, у складі яких функціонують малі і
середні міста, виділяють: інтегральні і спеціальні системи – міського
розселення, “центральних місць”, галузевих центрів. Місце, яке в системах
розселення займає мале (середнє) місто встановлюється на основі аналізу його
зв’язків з іншими поселеннями (має значення характер зв’язків, інтенсивність і
радіус поширення). Воно визначається економіко-географічним положенням,
функціональним профілем міста, ступенем розвинутості мережі міських поселень.
Найчастіше малі міста виступають ядрами локальних систем розселення; у
регіональних системах їхня роль зменшується. Середні міста – це здебільшого
міжрайонні центри; в обласних системах розселення вони можуть слугувати ядрами
2-го, 3-го порядку; разом з великими містами утворюють регіональний опорний
каркас. У складі агломерацій малі і середні міста “доповнюють” і розвантажують
велике місто, регулюють його розвиток. Функціонування у складі агломераційних
утворень – це спосіб активізації малих і середніх міст.
3. Надзвичайна функціональна диференційованість малих і середніх міст обумовлює
необхідність їхнього впорядкування, розмежування “загального” та
“індивідуального”. Традиційно малі і середні міста систематизують за такими
ознаками: людність, функціональний профіль, генезис, особливості
економіко-географічного положення, розміри території впливу поселення та ін.
Нарівні із спеціалізованими типологіями важливе значення мають комплексні
(синтетичні) типології поселень. У сучасних умовах виникає потреба в більш
повному врахуванні при типізації малих і середніх міст соціальних,
соціально-демографічних та екологічних аспектів їх функціонування. Для практики
регіонального управління особливої актуальності набуває кількісне обґрунтування
виділення серед малих і середніх міст таких типів, як монофункціональні,
проблемні (депресивні і “відсталі”).
4. Проблематика міських поселень має яскраво виражену регіональну специфіку,
яка найбільш повно проявляє себе на рівні обласної системи розселення й
господарства. Суспільно-географічне дослідження проблем розвитку малих і
середніх міст – це складний і багатоаспектний процес, який ґрунтується на
структурно-системному підході й потребує застосування широкого спектру
загальнонаукових та спеціальних методів (порівняльно-географічного,
статистичного, математичного, графічного, картографічного та ін.). Поетапне
використання в різних комбінаціях цих методів залежить від поставлених завдань
і наявного інформаційно-статистичного забезпечення.
Суспільно-географічне дослідження проблем розвитку малих і середніх міст ми
рекомендуємо проводити за такою схемою. На першому етапі вивчаються
історико-географічні особливості формування мережі міст і специфіка сучас
- Київ+380960830922