РОЗДІЛ 2.
ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ КОНЦЕПЦІЙ НЕЙТРАЛІТЕТУ І ПОЗАБЛОКОВОСТІ
2.1. Поняття “нейтралітет” і “позаблоковий статус” держави у світовій політиці.
Нейтралітет – фактично традиційний феномен в історії міждержавних відносин в
Європі, хоча існує певна різниця між так званим класичним нейтралітетом та
політикою нейтралітету (неприєднання), яка в повоєнний період блокового
протистояння проводилася рядом країн світу (країни – учасниці Руху
неприєднання).
Поняття “нейтралітет” від лат. neuter – ні той, ні інший. Феномен нейтралітету
був відомий ще рабовласницькій формації. Дійсно, не всі держави завжди брали
участь в тих чи інших війнах одночасно, оскільки географічні, економічні і
політичні фактори давали можливість залишатися тим чи іншим державам поза
збройних конфліктів між країнами, що воюють, дотримуватися нейтралітету. Не
були лише юридично визначені права та обов’язки нейтральних країн.
З моменту виникнення нейтралітет означав неучасть у війні, що передбачало
несприяння воюючим сторонам, і, отже, невступ у блоки чи коаліції. Таким чином,
нейтралітет за своїм змістом був ширшим поняттям, ніж просто невступ у союзи,
іншими словами – позаблоковість. Крім того, поняття “позаблоковість” з’явилося
в період блокового протистояння у ХХ столітті і отримало назву “неприєднання”.
З прийняттям основоположних принципів на Белградській зустрічі 1961 року
політика неприєднання, яку взяли за основу своєї зовнішньої політики низка
країн світу, оформилася в Рух неприєднання. Таким чином, політика неприєднання
або позаблоковість стала ширшим поняттям за нейтралітет.
Автор даного дослідження в цьому розділі ставить за мету детально розглянути ці
категорії – в чому вони тотожні та в чому полягає їх істотна різниця.
Нейтралітет – це феномен в міжнародних відносинах, який має юридичну концепцію,
але не має політичної концепції та моделі. Це зумовлено, на думку автора, тим,
що він являє собою тип зв’язків держави, що його дотримується, з іншими
суб’єктами системи міжнародних відносин та середовищем. Крім того, нейтралітет
– динамічне явище, яке еволюціонує в процесі розвитку системи від одної до
іншої. Аналізуючи системи міжнародних відносин, що створювалися і зникали,
можна стверджувати, що нейтралітет не зникав – в тій чи іншій формі він існував
і буде існувати, доки існують війни та військові конфлікти.
Так, давньогрецькі та римські історики сповіщали цікаві відомості про
нейтралітет, виражаючи поняття нейтралітет словами: лишатися у спокої, не
приєднуватися до тих, хто воює; зберігати з ними дружбу, зайняти середнє
положення. Гуго Гроцій у відомому трактаті “Про право війни та миру” наводив
оригінальні приклади нейтралітету давнього світу: “Греки, що служили в Клеарха,
дали обіцянку персам здійснити поход по їх землях, не завдаючи їм жодної
шкоди...В тих, хто зберігає мир, нічого не повинно відніматися, инакше як в
силу крайньої необхідності та із відшкодуванням вартості” [114 Гуго Гроцій. Про
право війни та миру. // www.pravo.eup.ru/documents/2003-11-03/50e2.asp].
В рабовласницькому суспільстві під нейтралітетом розумілося зобов’язання
держави, що не воює, утримуватися від сприяння тому, хто веде несправедливу
війну, або тому, хто перешкоджає діям держави, що веде справедливу війну. Якщо
агресора важко встановити, сторона, що не воює, зобов’язана була зберігати
рівність до обох сторін, що воюють, щодо, наприклад, проходу військ через
територію нейтральної, у наданні постачання арміям, у відмові від допомоги тим,
що осаджуються. Так, Гроцій пише: “Коркиряни наполягали на обов’язку афінян, у
випадку їх бажання, лишатися нейтральними, або перешкоджати коринфянам
вербувати солдат на території Аттіки, або дозволяти теж саме коркирянам” [115
Гуго Гроцій. Про право війни та миру. //
www.pravo.eup.ru/documents/2003-11-03/50e2.asp]. Цезарь теж говорив про
доцільність укладати нейтральній державі з обома воюючими сторонами договір про
добровільне утримання від військових дій та про надання кожній стороні спільних
послуг людолюбства” [116 Прусаков Ю.М. Нейтралитет в современном международном
праве. – М.: Знание, 1972. – с. 8.].
У феодальному суспільстві під нейтралітетом розумілося надання з боку
нейтральної держави обом воюючим сторонам однакових можливостей (наприклад,
пропуск військ ворогуючих сторін через свою територію).
Вперше термін “нейтралітет”, що означає неучасть у війні, з’явився в
міжнародних документах у середні віки (наприклад, видання французьким королем у
1408 році Декрету про збереження ним нейтралітету в боротьбі римських пап з
авіньйонськими). В цей період утверджується інститут повного утримання
нейтральної держави від сприяння у будь-якій формі воюючим сторонам (заборона
проходу воюючих армій через нейтральну територію, відмова від надання однакових
послуг, матеріальної допомоги обом воюючим сторонам). Наприклад, уряд Петра І з
повагою відносився до політики нейтралітету, але вимагав від нейтральних країн
суворого дотримання законів та звичаїв нейтральної держави.
В епоху капіталізму феномен нейтралітету отримує новий розвиток. З’являється,
наприклад, поняття “озброєний нейтралітет” (для охорони своїх прав нейтральні
можуть вступити в союз між собою, що і зветься озброєним нейтралітетом). Вперше
озброєний нейтралітет був оголошений у 1780 році за ініціативою Росії в період
англо-американської війни. Російський уряд відмовив у проханні Англії про
посилку російського експедиційного корпусу у Північну Америку і проголосив
принцип “озброєного нейтралітету”, що тоді повністю відповідало інтереcам
Сполучених Штатів. Але особливе значення для розвитку та зміцнення в
міжна
- Київ+380960830922