РОЗДІЛ 2
ДІЯЛЬНІСТЬ РАДИ ЄВРОПИ ЩОДО РОЗВИТКУ ДЕМОКРАТИЧНИХ ПРОЦЕСІВ У ПОСТКОМУНІСТИЧНИХ КРАЇНАХ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ЄВРОПИ
У відповідь на зміни, що відбулися в Європі наприкінці ХХ ст., коли країни колишнього соціалістичного табору проголосили курс на демократизацію та інтеграцію до європейських структур, Рада Європи відповіла готовністю сприяти досягненню проголошених ними цілей. Країни Вишеградської групи (Угорщина, Польща, Чехія та Словаччина) першими з посткомуністичних країн Центральної та Східної Європи стали членами Ради Європи, за досить короткий строк успішно провели демократичні реформи.
Події кінця 1980-х років надали нового імпульсу діяльності Ради Європи, пріоритетним завданням якої стало зміцнення та розвиток демократичних реформ у молодих демократичних країнах Центральної та Східної Європи. На відміну від таких європейських організацій як НАТО та ЄС Рада Європи з самого початку задумувалася як загальноєвропейська організація. Однак, "холодна війна" перешкодила реалізації цього задуму. У той час, як зміни, що відбулися у країнах колишнього радянського табору, змусили НАТО переглянути основоположні засади своєї діяльності, а у ЄС роздумували - поглиблювати чи розширювати інтеграцію, Рада Європи не мала потреби переглядати свою мету та завдання. Уперше їй випала нагода реалізувати свої задекларовані завдання, у зв'язку з чим було прийнято рішення розширити діяльність організації та активно розвивати співробітництво з посткомуністичними державами Центральної та Східної Європи3.
2.1. Сприяння проведенню правових та інституційних реформ спрямованих на захист основних прав та свобод людини
Головним завданням Ради Європи є поглиблення європейської інтеграції, зміцнення демократії, захист прав людини та забезпечення верховенства права. З метою підтримки та надання допомоги посткомуністичним країнам Центральної та Східної Європи у процесі будівництва демократичних суспільств та їх підготовки до повноправного членства у Раді Європи ПАРЄ 11 травня 1989 року запровадила статус "спеціально запрошеного гостя". Державам з таким статусом надавалася можливість брати участь у якості спостерігачів у роботі органів Ради Європи (ПАРЄ, робочих директоратів та комітетів) [332]. Крім того, країнам зі статусом "спеціально запрошеного" надавалася допомога у проведенні демократичних реформ через новостворені програми допомоги та співробітництва Ради Європи.
Рада Європи налічує 46 держав-членів, 23 з яких є молодими демократіями, і саме на них розраховані програми допомоги Ради Європи по проведенню правових та інституційних реформ, спрямованих на захист основних прав та свобод людини, початковим (але не остаточним) завданням яких є розвиток та зміцнення демократії, сприяння поступовій інтеграції цих країн у процеси та структури європейського співробітництва, надання допомоги по виконанню зобов'язань, взятих державами під час вступу до Ради Європи [212].
За час свого існування Рада Європи розробила ряд міжнародних конвенцій у галузі захисту прав людини, а також інші документи, які є своєрідною нормативною базою європейських норм та принципів демократії. Основними є Європейська конвенція про права та основні свободи людини, Рамкова конвенція про захист національних меншин, Конвенція про запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню, Європейська хартія про місцеве самоврядування, Європейська соціальна хартія та Європейська культурна конвенція. Тому, ратифікація та ефективна імплементація цих документів є важливим елементом зміцнення демократії.
Одним з головних завдань Ради Європи є контроль за практичною реалізацією країнами демократичних норм, принципів та процедур. Рада Європи розглядає процес будівництва демократії, як тривалий процес, який включає не лише прийняття демократичних конституцій, регулярне проведення вільних парламентських виборів, створення незалежних судових органів, а й запровадження принципів демократії на усіх рівнях державного управління та суспільства взагалі. Зрозуміло, що жодна з молодих демократій, які вступили до Ради Європи після 1989 року, не досягла такої демократичної зрілості, як "старіші" держави-члени Ради Європи. Стандарти Ради Європи з часом змінювалися та підвищувалися. Відповідним чином і вимоги до держав ускладнилися та розширилися. Те, що вимагається від нових держав-членів сьогодні, не вимагалося від держав-членів, коли організація лише засновувалася [305].
На спеціальній зустрічі міністрів у Лісабоні у березні 1990 року було прийнято рішення про створення програми допомоги країнам Центральної та Східної Європи "Демосфен", з метою підтримки демократичних реформ та сприяння європейській інтеграції держав регіону. В основі створення програми "Демосфен" лежить прагнення надати у розпорядження молодих демократій Європи досвід, здобутий Радою Європи та її членами з різних аспектів організації та функціонування демократії. Програма спрямована на створення базових політичних, соціальних та юридичних структур, які притаманні демократичному суспільству [184].
Програми "Демосфен" (для нових держав-членів) та "Демосфен bis" (для держав зі статусом спеціально запрошених) включають всебічну допомогу у таких галузях розбудови демократії, як права людини, засоби масової інформації, культура, освіта, соціальний захист та громадянське суспільство. Вони також спрямовані на навчання тих, хто відповідає за дотримання демократичних норм та принципів, а саме політичних лідерів всіх рівнів, державних службовців та управлінців, юристів, молодих лідерів, лідерів неурядових організацій та інших добровільних асоціацій, журналістів, спеціалістів у галузі охорони здоров'я та соціального забезпечення.
Програми розраховані на уряди держав та можуть бути двосторонніми або багатосторонніми. Крім цього, ряд програм реалізується у співробітництві з професійними асоціаціями та неурядовими організаціями як частина заходів, спрямованих на зміцнення громадянс