РОЗДІЛ 2.
ПОЛІТИЧНІ ТА ЕКОНОМІЧНІ ВІДНОСИНИ УКРАЇНИ
З АРАБСЬКОЮ ПІВНІЧНОЮ АФРИКОЮ
Арабський світ Північної Африки включає країни з різним рівнем політичного,
економічного та культурного рівня. Провідне місце в регіоні належить АРЄ,
країні давньої цивілізації, одній із політичних лідерок у середовищі арабських
країн. Поруч із Єгиптом розташовані країни Магрибу. Країни Магрибу об’єднує
спільна історико-культурна, етнічна, релігійна і мовна ідентичність. До того ж
вони посідають важливе геополітичне місце на перетині трьох стратегічних
напрямків: європейсько-середземноморському, африканському та близькосхідному.
Об’єктивні тенденції сприяли розвитку в регіоні з кінця 80-х рр. ХХ ст.
інтеграційних процесів. Вони супроводжувалися курсом на роздержавлення,
децентралізацію та лібералізацію економіки й демократизацію в політиці.
Наявність значної кількості корисних копалин, зокрема нафти й газу, вища, ніж в
інших країнах Африки, рівень розвитку та рівень життя, активна зовнішня
політика, спрямована на пошук власного місця у світі, дозволяє країнам Магрибу
вибудовувати одночасно як інтеграційну політику, так і створювати окремий
зовнішньополітичний курс. Окреме місце в цьому ряду, як аутсайдер арабського
світу має Судан, де не вщухає громадянська війна.
Як зазначали українські вчені в перші роки незалежності, при формуванні
зовнішньополітичної стратегії України в даному районі світу, вкрай важливо
визначити місце та роль країн Арабського Сходу на шкалі зовнішньополітичних
пріоритетів України [189, 52]. Тому, в постанові Верховної Ради про «Основні
напрямки зовнішньої політики України» східний напрям сформульований досить
прагматично. Пріоритетними в арабському світі Північної Африки були визнані
Єгипет і країни ОПЕК. Розвиток відносин із іншими арабськими країнами був
поставлений у пряму залежність від політичної доцільності й економічної
необхідності. Розрахунок передусім робився на країни, що «…можуть відкрити
могутні джерела інвестицій в українську національну економіку…» [101].
Таким чином, в арабському світі Північної Африки можна виділити три групи
держав: АРЄ, країни Магрибу і Судан. За наявності спільних підходів, кожна з
них мала і власну позицію у відносинах з Україною.
Єгипет. З цією державою Україна має найрозвинутіші відносини на Арабському
Сході. Обидві країни стали на шлях лібералізації економіки, причому Єгипет
розпочав реформи наприкінці 80-х рр. ХХ ст. На відміну від України, головним
методом роздержавлення виступало поступове акціонування, а ідеологічною основою
– концепції, наближені до “народного капіталізму”. Так виникла змішана, або
гібридна, система економіки. Програма включала монетарну, цінову, банківську
реформи, лібералізацію зовнішньої торгівлі, проведення приватизації. Проте до
створення відкритої економіки й експортоорієнтованої стратегії розвитку справа
все ще не дійшла [171, 48 – 57]. Спорідненість розвитку, реформування
зовнішньої політики та торгівлі, географічна близькість, зручність морського
сполучення, значні потенційні можливості для розвитку всебічної співпраці
обумовили розвиток двосторонніх відносин.
АРЄ фактично стала і першою арабською країною, яка висловила намір розвивати
весь комплекс двосторонніх відносин з Україною. В цьому процесі Україна
частково виступила спадкоємницею попередніх напрацювань. З 1989 р. в дельті
Нілу боролися зі шкідниками сільськогосподарських культур українські авіатори.
В 1991 р. вони заробили понад 250 тис.дол., обробили 200 тис. га землі. Зі
здобуттям Україною незалежності ця співпраця переросла в українсько-єгипетське
спільне підприємство [482, 20 квітня]. На думку фахівців українського МЗС,
досвід радянсько-єгипетської співпраці бути ефективно використаний за нових
умов українсько-єгипетських відносин [136].
АРЄ офіційно визнала державну незалежність України 3 січня 1992 р.,
дипломатичні ж відносини були встановлені 25 січня 1992 р. [98,88] під час
візиту до України урядової делегації АРЄ на чолі з заступником
прем’єр-міністра, міністром планування Камаля Аль-Ганзурі. Міністра
супроводжували, крім представників декількох міністерств, іще й бізнесмени
[96].
Свідченням зацікавленості єгипетської сторони у встановленні та розвитку
відносин з Україною стало те, що президент Єгипту Хосні Мубарак перший з
арабських керівників надіслав привітання Л.Кравчуку “з нагоди незалежності… і з
тими першими вражаючими успіхами, які Ви здійснили на шляху впровадження основ
демократії в Україні”. Єгипетський керівник підкреслив своє “стійке щире
бажання та сподівання активізувати й підтримувати існуючі здавна зв’язки для
зміцнення вигідного співробітництва… в різних галузях” [186].
Загалом 1992 р. відзначений значною активністю єгипетської сторони. Обопільну
зацікавленість, насамперед в економічній співпраці, Україна і Єгипет
задекларували ще на початку 1992 р. під час перебування в Києві єгипетського
міністра К.Аль-Ганзурі [427, 7 серпня]. В липні до Києва прибув помічник
міністра МЗС Єгипту, а в серпні – міністр освіти, який підписав угоду про
співробітництво у сфері освіти [250, 71]. Разом з тим, перші практичні кроки
українсько-єгипетських відносин мали радше економічний характер: у серпні 1992
р. Київ відвідала делегація єгипетських банкірів, а потім керівників провідних
будівельних компаній АРЄ. Єгипет досить оперативно відреагував на український
заклик, і вже в грудні 1992 р. розгорнув у Києві виставку єгипетських товарів
народного споживання, які б країна могла експортувати до України [51, л.137;
427, 11 грудня]. Про значну зацікавленість Києва в розвитку контактів із
Єгиптом с
- Київ+380960830922