РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Тварини, матеріали та реактиви
В дослідах використано печінки 52 інтактних щурів самців лінії Wistar, средня
маса яких становила 175 г.
Гетерополіядерні комплексні сполуки Cu (II) та Co(III) з діетаноламіном (Деа)
синтезовані на хімічному факультеті Київського національного університету імені
Тараса Шевченка. Це комплексні сполуки до складу яких входять два атома металу,
різні за хімічною природою (Cu (II) та Co(III)), які зв’язуються
координаційними зв’язками з лігандом Деа (рис. 2.1).
Рис. 2.1. Будова центросиметричного катіону [Cu2Co2(H2Деа)2(Деа)4]2+.
Всі досліджувані сполуки мають один і той же центросиметричний катіон
[Cu2Co2(H2Деа)2(Деа)4]2+, але різні аніонні замісники [193], які приєднуються
до центрального катіону іонними зв’язками:
[Cu2Co2(H2Деа)2(Деа)4]Cl2·2H2O (CCl – хлоридна сполука);
[Cu2Co2(H2Деа)2(Деа)4]Br2·2H2O·2CH3OH (CBr – бромідна сполука);
[Cu2Co2(H2Деа)2(Деа)4]I2 (CI – йодидна сполука);
[Cu2Co2(H2Деа)2(Деа)4](NCS) 2·2CH3OH (CNCS – тіоціанатна сполука);
[Cu2Co2(H2Дea)2(Дea)4](CH3COO) 2·2CH3OH (CАц – ацетатна сполука).
Інші реактиви кваліфікації х.ч. та ч.д.а., використані в роботі, представлені в
таблиці 2.1. Розчини виготовлялись на дистильованій воді.
Таблиця 2.1
Реактиви та речовини, що використовувалися в роботі
Найменування
Виробник
Країна
KCl, NaCl, NaOH, Na2HPO4, H2NaPO4, n-декан
Хімлаборреактив
Україна
Трихлороцтова кислота, MgCl2, Na2CO3, CaCl2, NaHCO3
УкрРеаХім
Україна
CH3COONa, NaN3, АТФ, АМФ, глюкозо-6-фосфат
Reanal
Угорщина
ЕДТА, ЕГТА, уабаїн, азолектин, хлороформ
Sigma
CША
Трис(гідроксиметил)метиламін
Serva
Німеччина
Оцтова кислота, соляна кислота, гліцерин, сахароза
Миранда С
Україна
Яєчний фосфатидилхолін
Завод Бактеріальних Препаратів
Україна
2.2. Дослідження взаємодії гетерополіядерних сполук з азолектиновими
моношаровими мембранами
Для дослідження взаємодії гетерополіядерних сполук з модельними моношаровими
мембранами, використовували азолектин, розчинений в хлороформі. Азолектин – це
сумарна фракція фосфоліпідів соєвих бобів, за своїм складом близька до
фосфоліпідного складу матриксу ПМ клітин тварин і людини, але позбавлений
білкових фракцій, в т.ч. і рецепторів. До його складу входять: фосфатидилхолін
– 37%, фосфатидилетаноламін – 29%, фосфатидилінозит – 18%, фосфатидилсерин –
3%, кардіоліпін – 7%, нейтральні ліпіди – 6% [72]. За допомогою хлороформу
відбувається максимальне розтікання фосфоліпідів по поверхні електроліту, що
надає їм можливості зайняти всю площу субфази. Крім того, хлороформ має
здатність швидко випаровуватися, що забезпечує швидку стабілізацію моношару.
Вимірювання параметрів поверхневої і мембранотропної активності проводили за
методикою, основаною на методах Ленгмюра і Вільгельмі, модифікованою Геводом
В.С. і Ксенжеком О.С. [16, 44]. Електрична схема установки для вимірювання
характеристик моношарів складається з двох функціональних блоків: блоку
реєстрації поверхневого тиску (П) та блоку реєстрації граничного потенціалу
(ГСП) рис. 2.2, А [61]. Вимірювання поверхневого тиску проводиться за допомогою
напівзануреної платинової пластинки з периметром 9 см, яка з’єднана
перехідником з рухомим катодом механотронного перетворювача ХМ-6. Оскільки
механотрон включений у вимірювальний ланцюг за мостовою схемою, в плечах мосту
виникає струм розбалансу, якщо змінюється зусилля, що діє на платинову
пластинку із сторони розподілу фаз. Величина струму розбалансу пропорційна
зміні поверхневого тиску. Сигнал підсилюється і подається на одну з координат
(Y) двокоординатного потенціометра Н 307/1. Чутливість вимірювання – 0,1 мН/м.
ГСП, що виникає при появі моношару на поверхні субфази вимірювали за методом
динамічного конденсатора [16, 61, 72]. Золота пластинка діаметром 1 см (один з
вимірювальних електродів), вібрує у повітрі безпосередньо над поверхнею
розподілу фаз з постійною частотою (рис.2.1, Б). Другий вимірювальний електрод
– хлор-срібний – введений у субфазу. За допомогою маніпулятора регулюється
зазор між золотою пластинкою та поверхнею електроліту, які таким чином стають
обкладками конденсатора. Ємність такого конденсатора змінюється з частотою
вібрації золотого електроду. Якщо поверхня субфази заповнена моношаром, між
обкладками конденсатора виникає різниця потенціалів. У ланцюгу тече змінний
струм, частота якого дорівнює частоті вібрації електроду, а фаза відповідає
полярності граничного потенціалу моношару. Струм підсилюється та подається на
фазовий детектор. Випрямлений сигнал з детектора поступає на навантажувальний
опір, зв’язаний з хлор-срібним електродом, до того часу, поки його потенціал не
врівноважить ту різницю потенціалів, що викликана появою моношару. Падіння
напруги на R пропорційне граничному стрибку потенціалу моношару та реєструється
на Y-координаті потенціометру. Частота генерації дорівнює 1480 Гц. Чутливість
схеми вимірювання – 2 мВ.
В експерименті запис всіх вказаних параметрів проводиться одночасно. У всіх
випадках за нульове значення приймаються параметри чистої поверхні розподілу
фаз до нанесення поверхнево-активних речовин. В дослідах модельні моношарові
мембрани мають початковий поверхневий тиск По=7-10 мН/м.
Досліджувані сполуки вносили у субфазу окремими порціями за допомогою насосу
Бернулі. Кожна наступна аліквота вносилася після закінчення взаємодії
компонентів попередньої порції з моношаром. Про закінчення взаємодії судили по
припиненню змін параметрів моношару (зокрема зростання двовимірного тиску). Як
субфазу використовували електроліт зі складом - 0,01M KCl, pH=7,4.
Блок А Блок Б
Рис. 2.2. Схема установки для реєстрації граничного стрибка