РОЗДІЛ 2
ЗАСОБИ ВИРАЖЕННЯ ТА ІНТЕНСИФІКАЦІЇ ОЦІННО-ЕМОТИВНОЇ ДОМІНАНТИ ЕКСПРЕСИВНОСТІ
2.1. Маркери експресивності композиційно-змістової структури іспанської
аналітичної статті
Існує значна кількість праць, присвячених дослідженню композиційної побудови
газетної статті (С.В.Гладьо, Л.Г.Кайда, Л.М.Майданова, А.І.Мамалига,
Т.В.Матвєєва, С.Г.Мельник, О.Л.Островський, Т.В.Пєшкова, М.П.Подолян,
Є.І.Пронін, Б.В.Стрєльцов, Т.М.Шишкова, Д.М.Шмельов, E.Cascуn Martнn,
E.Escribano Hernбndez, A.Gervera, J.L.Mandredc, G.Martнn Vivaldi). Під поняттям
композиційно-змістова структура ми розуміємо побудову, структуру або композицію
твору, систему зв’язку його складових частин, їх взаємозумовленість і
співвіднесеність [238, с. 110]. На думку Л.Г.Кайди, композиція складає
своєрідну замкнену систему, що діє за певними законами з метою створення
логічної єдності теми та ідеї [105, с. 47, 60]. Комунікативна авторська
стратегія, що вміщує його позицію та оцінки, визначає композиційну структуру
статей аналітичного типу, при цьому вона необов’язково має пряму форму
вираження, так, наприклад, при зовнішньо нейтральній, об’єктивній подачі
фактів, “красномовною” є саме структура, що може рівноцінно заміняти виклад,
насичений експресивними засобами [261, с. 165].
Принципи побудови газетної статті детерміновані ґрунтовним осмисленням
журналістом проблемної ситуації та створенням програми її вирішення. На думку
О.М.Кожина, комунікативна стратегія побудови публіцистичного твору “полягає у
такому розгорненні головної думки, щоб не тільки найкращим чином розкрити
зміст, але й вплинути на ситуацію” [там само, с. 168], тобто справедливим є
твердження, що на сучасному етапі розвитку ЗМІ функція впливу витіснила з
першої позиції інформативну, яка досі вважається базовою, однак частково
втратила свою провідну роль. Оскільки стаття аналітичного жанру змальовує
реальну подію, факт, ситуацію, то її текст відображає цей зв’язок із дійсністю
у чітко визначеному часі і просторі. Слід наголосити на тому, що особлива
організація мовного матеріалу поряд із фактуальним наповненням повідомлення
специфічним видом інформації забезпечує емоційне “налагодження” адресата на її
сприйняття [194, с. 153].
Є.І.Пронін пропонує такі основні логічно-композиційні блоки статті: 1) вступ до
проблеми (як еквівалент експозиції); 2) постановка проблеми, введення тези та
антитези; 3) зіткнення тези та антитези (еквівалент зав’язки); 4) аргументація,
що доводить істинність тези та спростовує антитезу (еквівалент розвитку події);
5) рекомендація, синтез, похідне від зіставлення тези та антитези; 6) результат
проведеного порівняння (еквівалент кульмінації); 7) “образний орієнтир”,
узагальнена оцінка, що дає можливість застосовувати робочу ідею для осмислення
та оцінки інших аналогічних проблемних ситуацій (еквівалент розв’язки) [207, с.
79; 193, с. 118].
Ми схильні підтримати пропозицію О.Л.Островського, який запропонував
універсальну, на його думку, стратегію побудови газетного повідомлення.
Журналіст висуває певну тезу-положення (у вступі або інтродуктивному блоці),
яку потім доводить, доповнює, підтверджує, розшифровує низкою доказів та
аргументів (у корпусі статті), використовуючи при цьому мовні засоби різних
рівнів, і приходить по певного висновку у кінцівці [188, с. 77]. За традиційним
підходом структура публіцистичного тексту має такі складові: зав’язка, розвиток
події, кульмінація, розв’язка й епілог [187, с. 12-19]. Однак, з урахуванням
зазначеного вище, залишаються три ключових композиційних блоки: вступ або
інтродуктивна частина, головна частина або корпус, висновки або кінцівка [261,
с. 171]. Іспанські дослідники виокремлюють чотири основні структурні елементи:
заголовок, експозиція (яка вміщує мотив, подію або пояснення), корпус статті
(відповідно – аналіз, розгортання подій) і кінцівка (може вміщувати висновки,
критику, сподівання). Окрім того, підкреслюється думка про відсутність чітко
окреслених меж між структурними блоками композиційно-змістової структури
(E.Cascуn Martнn, A.Gervera, J.L.Mandredc, G.Martнn Vivaldi). Аналіз
ілюстративного матеріалу показує, що це явище стосується жанрів з не
типізованою композиційно-змістовою структурою (колонки, листа до редакції та
критики).
Значну роль у підготовці адресата до сприйняття тексту статті відіграє такий
композиційний елемент як рубрика, що в газетних текстах виконує функцію
введення до проблематики. Вона переважно виноситься за межі самого тексту
статті. Вітчизняні дослідники також використовують термін “врізка”.
Комунікативно-прагматичне завдання цього композиційного елемента полягає в
приверненні уваги читача, налаштування його на сприйняття проблеми при
максимально динамічному і лаконічному викладі. Найменування рубрики виконує
роль постійного комунікативно спрямованого компонента, тому що саме вона дає
загальну інформацію про зміст статті [245, с. 72].
Пропонуємо розподілити рубрики іспанських видань на постійні та періодичні. Під
постійними ми розуміємо такі, що публікуються в кожному номері газети, як
наприклад, в “El Mundo” у розділі Opiniуn є La tronera, що складається з
обов’язкових чотирьох елементів: 1) короткого коментаря, автором якого є
відомий сучасний іспанський письменник Антоніо Ґала; 2) зовсім коротка нотатка
(suelto) (1-5 речень) від ERASMO; дві невеликі редакційні статті editorial без
підпису. Постійною також є рубрика Zoom – колонка за жанром, що розміщується на
другій сторінці видання і має групу постійних авторів (Javier Ortiz, Gabriel
Albiac, Manuel Hidalgo). Tribuna librе – вміщує аналітичну статтю вели
- Київ+380960830922