РОЗДІЛ 2
МІЖНАРОДНО-ПРАВОВІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ІНСТИТУЦІЙНОЇ СИСТЕМИ МІЖНАРОДНОЇ
ОРГАНІЗАЦІЇ КРИМІНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ ТА ЇЇ ПРАВОВИХ ЗАСАД
Перш ніж приступити до розгляду тенденцій розвитку інституційної системи
Інтерполу необхідно чітко визначитися, що слід розуміти під цим терміном.
Якщо звернутися до словниково-довідкової літератури, то там ми зустрінемо
наступні визначення.
“Інститут – (від лат. institutum – встановлення, заснування) …інститут
соціальний, початкове позначення сукупності норм права, які регулюють
соціально-правові відносини в різноманітних сферах суспільства; в широкому
значенні – елемент соціальної структури, історична форма організації та
регулювання суспільного життя – сукупність утворень, норм, цінностей,
культурних зразків, стійких форм поведінки: економічні І. (власність),
політичні І. (держава, армія і т.д.)” [202, c. 451].
“Система (від грецьк. systema – ціле) – це об’єднання певного різноманіття в
єдине та чітко розчленоване ціле, елементи якого по відношенню до цілого та
інших частин займають відповідні їм місця” [100, c. 415]. Інші визначення
“системи” в цілому схожі з наведеним, наприклад її визначають як “множину
елементів, що знаходяться у відносинах та зв’язках один з одним, утворюючих
певну цілісність, єдність” [202, c. 1102], або як “єдність та цілісність
взаємопов’язаних елементів” [203].
Таким чином, під інституційною системою Інтерполу ми розуміємо сукупність
взаємопов’язаних елементів (інститутів), які об’єднані в єдине ціле –
міжнародну організацію, що характеризується якостями єдності та цілісності.
Елементами (інститутами) системи Інтерполу є членство, процедура прийняття
рішень, органи, які займають відповідне до їх завдань і функцій місце і т.д..
Рішення, які приймає організація для виконання своїх функцій, становлять
правову основу інституційної системи Інтерполу, оскільки містять норми, що
регулюють правове положення органів, визначають їх компетенцію і т.д. З огляду
на важливість даного елементу, ми йому присвятили окремий підрозділ.
В юридично правовій літературі застосовується також такий термін, як
“внутрішньоорганізаційний механізм”.
К.О. Шибаєва визначає його як “систему різного виду органів, створених у
відповідності до установчих та інших актів міжнародної організації, що
знаходяться в постійній взаємодії на підставі принципів та норм міжнародного
права” [47, c. 40].
На її думку, поняття внутрішньоорганізаційного механізму включає наступні
елементи:
види, склад та принципи формування органів;
їх компетенція (предметна та юрисдикційна);
взаємодія (підлеглість, взаємозалежність та функціонування) органів;
процедура прийняття рішень в органах організації [47, c. 40].
Таким чином поняття внутрішньоорганізаційного механізму ширше ніж поняття
внутрішньої структури міжнародних організацій. Остання складає його основу.
Воно не обмежується тільки питаннями видів, складу та порядку формування
органів, але і включає питання взаємодії органів як в рамках міжнародної
організації, так і за її межами у відношеннях із різними організаціями, а також
питання компетенції і порядок прийняття рішень. Тільки взяті разом, ці елементи
складають поняття внутрішньоорганізаційного механізму [47, c. 40].
Однак, ми вважаємо, що термін “внутрішньоорганізаційний механізм” є вужчим за
поняття “інституційної системи”, оскільки не включає питання фінансування,
членства і т.п.
2.1 Інституційна система Інтерполу: поняття та характеристика її елементів
2.1.1 Інститут членства та фінансування Інтерполу
В попередньому розділі даної роботи вже наводилося обґрунтування членства в
Інтерполі саме держав, тому на цьому аспекті ми зупинятися не будемо. Власне
процедура вступу до Міжнародної організації кримінальної поліції досить проста,
умовно кажучи, “демократична”. Інтерпол не відноситься до міжнародних
міжурядових організацій, які представляють інтереси певного географічного
регіону або інтереси групи країн за економічною чи політичною ознакою. За
характером членства Інтерпол відноситься до “відкритих” універсальних
міжнародних організацій.
Так, якщо країна виявляє бажання вступити до Інтерполу, уряд надсилає
відповідну заяву на ім’я Генерального Секретаря, після чого заява розглядається
на засіданні Генеральної Асамблеї, та підлягає схваленню двома третинами
голосів [85].
Крім того, країна повинна виконати певні фінансові зобов’язання, про що мова
йтиме далі.
На даний момент членами Інтерполу є 181 країн, які представляють всі
географічні регіони світу, та належать до різних груп економічного розвитку
[208].
Фінансування Міжнародної організації кримінальної поліції регулюється Статутом
(ст. 38-40), Загальними Правилами (ст. 51-52) [85, 86], Фінансовими Правилами
(фінансовим регламентом) [206].
Відповідно до цих правових актів ресурси Інтерполу складаються з:
фінансових внесків членів організації;
дарунків, субсидій та інших ресурсів, після того як вони були прийняті або
схвалені Виконавчим Комітетом (стаття 38 Статуту).
Бюджет організації встановлюється на 1 рік (фінансовий), який починається з 1
січня та закінчується 31 грудня. Бюджет встановлюється у валюті країни, в якій
знаходиться штаб-квартира організації, тобто у євро. В 2001 р. бюджет
організації склав 27756 тис. євро [207], в 2003 році – 30 млн євро [208].
Бюджет організації складається з:
всіх прибутків та видатків, незалежно від їх походження та джерела;
всіх фінансових операцій та операцій з асигнування (ст. 1 Фінансових Правил).
Прибутки ст. 2 Фінансових Правил визначаються як вимоги організації до третіх
осіб. Видатки визначаються як вимоги третіх осіб до Інте
- Київ+380960830922