РОЗДІЛ 2
ІСТОРІЯ ВИВЧЕННЯ АДВЕНТИВНИХ РОСЛИН
ТА ОГЛЯД СУЧАСНИХ КЛАСИФІКАЦІЙ
Накопичення відомостей про адвентивні види здійснювалося поступово. Перші дані
про адвентивні рослини знаходимо у працях ботаніків ХІХ століття.
Так, Галичина була об’єктом дослідження Запаловича Г. [184, 185], Завадського
А. [186], Томашека А. [181], Волощака Є. [183]. Бессер В. вивчав флору Поділля
і Галичини [165], Черняєв В. – околиці Харкова [156], Рогович А. – флору
Київської, Чернігівської та Полтавської губерній [125], Пачоський І. –
рослинність Херсонської губернії [114]. На території Буковини у цей час
проводив дослідження Гербіх Ф.[168]. Значний внесок у вивчення флори регіону
привнесли дослідження Кнапа Й. та Костуби М. [169, 170]. У цей же час на
Буковині був зібраний матеріал Турчинським Є. та Завадським А. [182, 186]. Такі
дослідження завершувалися опублікуванням списків зібраних та визначених
рослин.
Всі вищевказані дослідники відмічали лише місцезнаходження рослини, не
зупиняючись на її походженні. Вперше відзначив батьківщину рослин Шмальгаузен
І. [158], який звернув увагу і на те, що деякі рослини занесені людиною.
Надалі дослідження адвентивних видів відбувалося в контексті вивчення бур’янів,
більшість з яких є адвентивними рослинами. До цього періоду відносяться праці
Воробйова С. [35], Лященко П. [82], Доброхліба І. [50].
Неіченком Г. у цей час було опубліковано список бур’янів України та карти-схеми
їх ареалів [109].
Дані про адвентивні рослини знаходимо у визначниках бур’янів того часу: ”Сорная
растительность СССР” [86], „Бур’яни УРСР, заходи боротьби з ними і ілюстрований
їх визначник” [23].
Зібраний матеріал науковців був використаний при виданні „Флори УРСР” в 12-ти
томах [153].
Виділення адвентивних видів у самостійну групу починається після Другої
світової війни з робіт Котова М., який у своїх дослідженнях не тільки відзначав
наявність рослини та умови її зростання, але й з’ясовував шляхи розселення,
причини появи, умови, що сприяють поширенню адвентивних видів [73].
Але і у післявоєнний період видано досить багато праць, присвячених боротьбі з
бур’янами, та їх визначенню. Такими працями є: „Бур’яни західних областей УРСР
і заходи боротьби з ними” [163], „Сорные растения и меры борьбы с ними” [74],
„Визначник бур’янів Чернівецької області” [39], „Бур’яни і боротьба з ними”
[78, 84], „Довідник по бур’янах” [137], „Сорные растения” [149], ”Про
класифікацію бур’янів” [150] „Определитель семян и плодов сорных растений”
[83], „Сорные растения флоры СССР” [112], „Определитель всходов сорных
растений” [148], „Луговые сорняки и меры борьбы с ними” [115], „Определитель
сорных растений” [58], „Бур’яни України” [22]. У цих виданнях знаходимо
відомості про морфологічні особливості, батьківщину, місця зростання бур’янів –
адвентивних видів.
Увага дослідників до цієї групи рослин пояснюється появою багатьох нових
пришельців на полях та їх досить швидким поширенням.
Вперше в Україні проведено систематичний аналіз адвентивної бур’янової флори
Лісостепу і Степу України, виявлено основні причини і час занесення рослин
Протопоповою В. [122].
У 1989 році, враховуючи актуальність даної теми, у Москві була проведена
конференція – „Проблемы изучения адвентивной флоры”, де були визначені основні
напрямки вивчення адвентивних видів у межах колишнього Радянського Союзу. На
той час такими напрямками були:
реєстрація нових знахідок заносних видів і видів „втікачів з культури” поза
місцями їх вирощування [12, 15, 67, 77, 107, 132].
закономірності розселення видів, характеристика шляхів занесення адвентивних
рослин, методи розповсюдження їх плодів та насіння, характеристика ступенів їх
натуралізації [1, 20, 63, 81, 127, 128].
адвентивні види як модель для вивчення мікроеволюційних процесів [134].
каріологічне вивчення адвентивних видів [117].
господарське значення адвентивних видів [146].
адвентивні види заповідних територій [11, 61].
Один із учасників конференції, Тихомиров В. у своїй публікації написав, що
питання вивчення адвентивних видів надзвичайно актуальні і важливі, особливо
враховуючи те, що ботаніків, які б займалися адвентивними і синантропними
видами, дуже мало, а сили їх слабкі і, основне, розрізнені [142].
Від часу проведення конференції пройшло двадцять п’ять років і ситуація дещо
покращилася, змінилася, але дослідження залишились фрагментарними.
Оскільки найбільшими осередками адвентивних видів є міста з промисловими
комплексами, куди привозять велику кількість вантажів і з ними насіння різних
рослин, тому в останні десятиріччя вивчення адвентивних видів пов’язане
переважно з дослідженням флори міст таких як Київ [99, 102, 104, 105], Херсон
[95, 96, 97], Одеса [28, 30, 31], Миколаїв [90, 91], припортових міст
північно-західного Причорномор’я [29]. Як відомо, збагачення місцевої флори
України заносними видами відбувається різними шляхами, але велике значення у
цьому процесі відіграє залізничний транспорт, тому вивчення флори залізниць
Дрелем В. та Тохтарем В. [52, 144, 145] сприяло вивченню адвентивної флори.
Значення антропогенної діяльності, як фактора розселення рослин, не обмежується
лише інтенсивним їх занесенням, величезне значення має знищення природного
рослинного покриву, що сприяє створенню умов, доступних для натуралізації
адвентивних видів.
Інвазії рослин на території України є явищем постійним і за останні десятиріччя
дослідниками України було виявлено досить багато нових адвентивних видів [18,
25, 54, 94, 98, 101, 103, 121, 126, 135] і навіть родів [55, 100].
На території СРСР та у країнах, що створені у межах пострадянського простору,
дослідження адвентивних видів відбувалися та відбуваються за тотожни
- Київ+380960830922