Розділ 2.
ВЕРБАЛЬНА ПОВЕДІНКА В МЕЖАХ РОЛЬОВОЇ ПАРАДИГМИ СУЧАСНОЇ СІМ’Ї
З метою уникнення хаосу в повсякденному житті людина прагне здійснювати
семантизацію соціальної реальності, найвищим рівнем якої виступають „різнорідні
за ступенем організованості, поширеності, ступенем інституціоналізації
“дискурсивні формації”. Аналіз дискурсу – це міждисциплінарна галузь знань [4,
с.296; 242, с.419], тому при його дослідженні важливо „зберігати зв’язок між
формою дискурсу та соціальною поведінкою, між мовою та іншими символічними
системами, між ідеальним мовцем-слухачем Чомскі та справжніми членами
мовленнєвої громади” [155, с.197]. Аналіз мови per se віджив себе, тому
„найважливішим питанням є те, як спілкування співвідноситься із ширшими
соціальними, культурними та політичними відносинами...” [228, с.5]. Тільки
аналіз прикладів, взятих із художньої літератури, максимально сприяє
дискурсивному аналізу спілкування та унеможливлює „методологічну помилку” [145,
с.123; 149, с.181], яка полягає у знехтуванні інформацією про типи соціальної
інтеракції (зокрема, як інтеракції розкривають біографічні дані та характер
міжособистісних стосунків), про результати інституційного тиску, про вплив
суспільних поглядів та звичок.
Основним методом під час лінгвістичного аналізу сімейного спілкування слугував
дискурсивний аналіз у сукупності з іншими методами: конверсаційним та
трансакційним аналізами, теорією мовленнєвих актів, дескриптивним,
контекстуально-інтерпретативним, семантико-синтаксичним, стилістичним і
когнітивним.
Термін „аналіз дискурсу” був уперше вжитий З.Харрісом у 1952 році, хоча сам
аналіз дискурсу бере свій початок з класичної риторики – мистецтва
красномовства. Історія аналізу дискурсу мала такі основні етапи: 50-ті роки –
розвиток граматики тексту, 60-ті – застосування семіотичного та лінгвістичного
методів у дослідженні текстів і комунікативних подій, 70-ті – перші монографії
та збірники, присвячені систематичному дискурсивному аналізу як незалежному
напряму дослідження в межах декількох дисциплін [162; 167; 239; 240], 80-ті та
90-ті - опубліковані перші довідники та посібники для студентів з дискурсивного
аналізу [120; 152]. Кінець 90-х і початок 2000-х років характеризувався
розквітом різновидів дослідження дискурсу, як, наприклад, у вітчизняній
лінгвістиці аргументативного дискурсу [13], політичного дискурсу [55; 108],
медичного дискурсу [37], авторитарного дискурсу [75], екологічного дискурсу
[99], дискурсу Інтернету [68].
Розуміючи важливість соціального контексту та здатність учасників не тільки
приймати, але й створювати та трансформувати контекстуальні ознаки дискурсивних
подій [213, с.5-6; 159, с.258; 197; 268, с.138], під час дослідження також
використовувався аналітичний прийом дискурсивного аналізу - розширення
(expansion - термін В.Лабова і Д.Фаншела). Завдяки цьому при аналізі ДСАС
вдалося синтезувати інформації різних рівнів абстракції, розширити межі того,
що сказано в тексті, з метою дізнатися, що насправді означає сказане.
Наприклад, аналізуючи синтаксичні структури, пропозиційний зміст,
екстралінгвістичні та невербальні елементи мовлення, увагу звертали на
попередні та майбутні епізоди, в яких також були наявні висловлювання мовця
(наприклад зміна мовленнєвої поведінки, яка може свідчити про певну стратегію
спілкування), а також використовувалася біографічна та соціокультурна
інформація про особу (зокрема її сімейні ролі, стать, вік, позицію в
суспільстві).
Якщо за основу взяти прямий родинний зв’язок, то ДСАС складається з трьох
учасників, які представлені трьома групами чи трьома поколіннями: найстарше
(дідусь і бабуся), старше (батьки: батько й мати) та молоде (діти).
Міжособистісне спілкування у ДСАС відбувається в межах адресантно-адресатних
конфігурацій „батьки-дитина”, „дружина-чоловік”, „дитина-дитина”. Каналом
передачі інформації виступає усне діалогічне мовлення в безпосередній
присутності учасників дискурсу та такий засіб зв’язку, як телефон. Тематична
варіативність даного дискурсу висока, однак після аналізу тем спілкування на
більш абстрактному рівні їх можна було звести під чотири ключові слова: СІМ’Я,
МІЖОСОБИСТІСНІ СТОСУНКИ (раніше вжите слово КОХАННЯ частково спотворює
реальність, ідеалізуючи її), РОБОТА, ЗДОРОВ’Я [24, с.21].
Зважаючи на те, що спілкування в сімейному колі відбувається завдяки обміну
думками у формі усного діалогічного мовлення, то закономірно, що під час його
аналізу також використовувалися „конверсаційний аналіз” [240, с.690-735] та
„трансакційний аналіз” [14]. Зокрема, розглядалися закономірності чергування
реплік, переходу “права говорити” від одного співрозмовника до другого
(speaking turn), суміжні пари (adjaсency pairs), явище поправок/уточнень
(repairs), поетапне залучення у мовленнєвий процес (sequential
implicativeness), використання невербальних і невокальних дій, а також
проводився аналіз глобальної макроструктури діалогу. При досліджені сімейного
спілкування трансакційний аналіз використовувався з метою вивчення
інтерактивної складової комунікації, зв’язків і взаємовпливів учасників ДСАС,
беручи до уваги „его-стани” мовців.
У лінгвістичній теорії існує багато визначень діалогу, але, не дивлячись на
різноманітність формулювань, всі вони характеризують діалог як творчий,
інтерактивний процес обміну інформацією у вигляді висловлювань-реплік, які
пов’язанні відношенням “стимул-реакція” [6; 8, с.94; 33, с.135; 146 с.565-602;
175, с.213-227]. Розрізняють два поняття зв’язності тексту чи діа
- Київ+380960830922