РОЗДІЛ II.
ВЕРБАЛІЗАЦІЯ ПОНЯТІЙНО-ЦІННІСНОГО СКЛАДНИКА КОНЦЕПТУ ВЛАДА У СУЧАСНОМУ БРИТАНСЬКОМУ ГАЗЕТНОМУ ДИСКУРСІ
Розкриття змісту понятійно-ціннісного складника концепту ВЛАДА передбачає проведення низки методичних процедур: етимологічного, дефінітивного аналізу імені концепту, встановлення його синонімічного ряду, частиномовних реалізацій, ідеографічної класифікації засобів вербалізації концепту, а також опису усіх асоціативних ознак концепту, відбитих у синтагматичних зв'язках засобів його вербалізації у сучасному британському газетному дискурсі.
Крім суто лінгвістичних процедур, аналіз понятійного змісту концепту передбачає залучення даних суміжних з лінгвістикою дисциплін, насамперед, соціології та соціальної психології для встановлення матриці доменів, необхідних для інтерпретації значення різнорівневих засобів вербалізації концепту ВЛАДА у сучасному газетному дискурсі.
2.1. Понятійний зміст концепту ВЛАДА за психолого-соціологічними даними
Усі концептуальні підходи до інтерпретації поняття ВЛАДА у соціальних науках поділяються на атрибутивно-субстанціональні, що трактують владу як атрибут, субстанціональну властивість суб'єкта або просто самодостатній 'предмет', та реляційні, що описують владу як соціальні відносини чи взаємодію [46]. Більш релевантним видається реляційний підхід, оскільки здійснення влади завжди передбачає взаємодію між тими, у кого вона є, і тими, у кого її немає [157, с. 73], іншими словами, наявність суб'єкта, що має владу і об'єкта, що є пацієнсом дії суб'єкта влади. Більшість соціолого-психологічних концепцій влади виходить з її реляційного характеру: "Влада - це своєрідна система комунікації між різними її суб'єктами або між суб'єктами і об'єктами, між двома або більше особами чи сторонами, що приймають участь у системі владних відносин, а не просто надбання однієї із сторін" [42, с. 91]. Соціальна взаємодія між суб'єктом, що має владу, і об'єктом, що її позбавлений, постає у сукупності трьох вимірів: 1) директивного - статусу, що забезпечує виконання наказу, директиви; 2) функціонального - здатності та вміння реалізувати функцію соціального управління; 3) комунікативного - актуалізації влади через мовленнєве спілкування на підґрунті зрозумілої обом сторонам системи владних відносин мови [67].
У найбільш поширених психолого-соціологічних визначеннях влади [29; 34; 42; 45; 46; 54; 66; 67; 70; 80; 115; 128; 233; 239] сутність цього феномена трактована як: 1) здатність, право, можливість розпоряджатися кимось чи чимось; 2) можливість спричиняти суттєвий влив на долю, поведінку й діяльність, звичаї й традиції людей за допомогою різних ресурсів та засобів (закону, суду; авторитета, волі; примушення, переконування тощо); політичне панування над людьми, громадами, організаціями, угрупуваннями, державами; 3) система державних органів; 4) індивіди, органи, наділені відповідними державними й адміністративними повноваженнями, чи такі, що мають різного роду вплив, повноваження за традицією або у результаті їх привласнення.
Аналіз типових визначень влади дозволяє дійти висновку, що основні характеристики влади залучають суб'єкта/об'єкта, мотив, мету, результат та джерела (ресурси й засоби) влади.
Усі названі атрибути безпосередньо залежать від виду влади. За основним суб'єктом владу поділяють на монархічну, демократичну тощо; за основними соціально-інституціональними сферами життя суспільства - на політичну, адміністративну, економічну, духовну, державну, громадянську, військову, фінансову, церковну, так звану четверту владу (засобів масової інформації) тощо; за основним призначенням - на законодавчу, виконавчу, судову; за місцем у структурі - на центральну, регіональну, місцеву, республіканську, обласну, окружну тощо; за приналежністю - на особистісну, публічну тощо.
Суб'єкт влади репрезентований активно діючим началом, що спричиняє регулятивний вплив (індивіди, органи, наділені повноваженнями, чи такі, що мають вплив, насамперед, система державних органів); об'єкт - пасивним началом, на яке спрямований регулятивний вплив (люди, громади, організації, угрупування, держави); суб'єкт влади потенційно може виступати в якості об'єкта для інших її суб'єктів. Найбільш типовими різновидами суб'єктів та об'єктів влади є уповноважені (адміністративно-чиновницький апарат) :: неуповноважені (пересічні громадяни); освічені (науковці) :: неосвічені (пересічні громадяни); вмілі (технократи) :: невмілі (пересічні громадяни); більшість :: меншість (демократичне суспільство); сильні :: слабкі; багаті :: бідні; організовані (політичні партії):: неорганізовані (пересічні громадяни); інформовані :: неінформовані.
Мотив постає як актуальна потреба суб'єкта здійснення регулятивного впливу на об'єкта, що може мати егоцентричну (влада як гра; влада як панування над іншими; влада як джерело багатства, престижу, слави, інших вигод) чи соціоцентричну спрямованість (влада як служіння суспільству); стрижнева мета - як досягнення панівного становища, управління суспільством, встановлення громадського порядку, регулювання та збереження власності, чи прийняття суспільно важливих рішень, суспільна користь; результат - як здійснення регулятивного впливу, досягнення панівного становища над людьми та державами, протидія опору, домінування, диктат чи цілісність суспільства.
Джерела влади тобто сукупність ресурсів, використання яких забезпечує вплив на об'єкта у відповідності з метою суб'єкта влади [порівн. 80, с. 43, 183], поділяються на інституціональні (економічні: матеріальні цінності, необхідні для виробництва і споживання, гроші, плодючі землі, корисні копалини тощо; силові: зброя й апарат фізичного примушення, спеціально підготовані люди; соціальні: здатність підвищення (чи пониження) соціального статусу чи рангу, місце в соціальній структурі; інформаційні: знання чи інформація, а також засоби їх отримання та розповсюдження; політико-правові: конституція, закони, програмні документи