розділ 2.9.1). Тому
імінні групи каліксаренів 41-44 були відновлені до більш гідролітично-стійких
аміногруп. В якості відновника використовували натрій борогідрид. Реакції
проводили у метанолі чи етанолі (схема 18).
Схема 18
Виявилось, що імінокаліксарени 41-44 проявляють різну активність по відношенню
до NaBH4. Так, 2-піридилкаліксарен 41 реагує з відновником у метанолі при
кімнатній температурі. Реакція тривала 15-20 хвилин. Нерозчинний вихідний імін
41 перетворювався в розчинний амін 47. 4-Піридилкаліксарен 43 виявився менш
активним, хоча він розчинний у спиртах, але за 3-4 години у киплячому етанолі
реакція проходила на 80-90%. Подальше додавання відновника не приводило до
завершення реакції. Тривале кип’ятіння діімінокаліксаренів 42 та 44 з
3-піридильним та 2-тієнільним залишками відповідно з натрій борогідридом у
етанолі не приводить навіть до слідів бажаного продукту. Таку зміну
реакційності подвійного зв’язку діімінокаліксаренів можна пояснити збільшенням
електронодефіцитності у ряду 2-тієніл < 3-піридил < 4-піридил < 2-піридил,
тобто від р-електронозбагаченого тіофенового кільця до р-електронодефіцитного
піридинового циклу.
2.6.4. Каліксаренамінофосфонати та каліксаренамінофосфонові кислоти.
Біологічна активність фосфонових кислот привертає велику увагу спеціалістів:
хіміків, біологів, фармацевтів [[lxiv], [lxv], [lxvi], [lxvii]]. Каліксарени,
функціоналізовані амінофосфоновими групами, є цікавими з точки зору їх
потенційної фізіологічної активності.
Зручним методом введення амінофосфонової групи на каліксаренову платформу є
приєднання діетилфосфіту по C=N зв’язку імінокаліксаренів у присутності
10-кратного мольного надлишку металічного натрію [26]. Цей метод було
використано для синтезу біс-амінофосфонових похідних каліксаренів 49-52,
виходячи з діімінів 41-44 (схема 19).
Схема 19
Перетворення амінофосфонатів 49-52 в амінофосфонові кислоти 53, 54 проводили
послідовною обробкою спочатку надлишком триметилсилілброміду у сухому
хлороформі та потім метанолом (схема 20). При цьому спершу утворюються проміжні
Р-силілові естери, які розкладають метанолом до утворення відповідних
біс-амінофосфонових кислот 53, 54.
Схема 20
При отриманні піридильного похідного 53 необхідно використовувати
свіжеперегнаний, триметилсилілбромід, який не містить бромоводню (це також
важливо для сполук 50, 51). В присутності HBr з реакційної суміші випадає
бромистоводнева сіль амінофосфонату і реакція не проходить до кінця. В той же
час 2-тієнільне похідне 52 утворює амінофосфонову кислоту 54 навіть при
взаємодії з триметилбромсиланом, котрий містить домішки HBr.
Каліксаренамінофосфонові кислоти 53, 54 добре розчиняються у полярних протонних
та апротонних розчинниках – спиртах, ДМСО, ДМФА, піридині, обмежено розчинні у
воді. Завдяки амфотерним властивостям амінофосфонові кислоти 53, 54 також
розчиняються у слабо-кислих та слабо-лужних водних розчинах.
2.7. Амонійні похідні каліксаренів.
Четвертинні біс- та поліамонійні солі відомі як бактерициди (етоній, тіоній,
декаметоксид) та нейротрансміттери. Їх фізіологічна активність в значній мірі
визначається відстанню між позитивно-зарядженими атомами азоту в молекулі
(оптимально 14-15 Е для нейротрансміттерів [[lxviii]]). Згідно проведеним
розрахункам відстані між атомами азоту у молекулах амонійних похідних
каліксаренів коливаються в межах 6-16 Е (див. розділи 3.7.2 та 3.7.3.) що
вказує на можливий прояв фізіологічної активності. Крім того четвертинні
амонійні солі каліксаренів мають потенційні рецепторні властивості по
відношенню до амінокислот та протеїнів, які внаслідок кооперативних
електростатичних взаємодій R4N+···-OOC-R’ та наявності каліксаренової
порожнини, можуть суттєво підсилюватись порівняно з аліциклічними аналогами.
Каліксарени, які містять четвертинні атоми азоту отримували двома шляхами:
реакцією хлорометилкаліксаренів з N,N-диметилетаноламіном або алкілуванням
амінокаліксаренів етиловим естером бромоцтової кислоти.
2.7.1. Холінові похідні каліксаренів.
Калікс[4]арен 56 та калікс[6]арен 58, що містять відповідно чотири та шість
холінових фрагментів, були синтезовані реакцією кватернізації
N,N-диметилетаноламіну хлорометилкаліксаренами 55 та 57 (схема 21 і 22).
Схема 21
Схема 22
При взаємодії диметилетаноламіну з хлорметилкаліксаренами 55 та 57 в сухому
тетрагідрофурані досить швидко утворюється осад четвертинної солі. Проте, для
повного завершення реакції потрібне тривале кип’ятіння реагентів (16 год).
Каліксарени 56, 58 – кристалічні сполуки добре розчинні у воді, метанолі,
етанолі та ДМСО. Вони проявляють амфіфільні властивості. Досліди по вивченню
зсуву смуги поглинання катіонних барвників показали, що останні у водному
розчині каліксарену 56 ведуть себе аналогічно як у розчині ПАР [[lxix], [lxx]].
Ці дослідження були проведені спільно з д.х.н., проф. М. О.
Мчедловим-Петросяном та аспіранткою Л. Н. Вілковою у Харківському національному
університеті ім. Н. В. Каразіна.
Тетраамонійний калікс[4]арен 56 є конформаційно жорстким, в той же час
гексаамонійкалікс[6]арен 58 є конформаційно мобільним. На відміну від 56, сіль
58 є гігроскопічною сполукою.
2.7.2. Гліцинові похідні каліксаренів.
Каліксарен, функціоналізований фармакофорними гліциновими залишками отримували
аналогічно синтезу відомих лікарських речовин: етонію, тіонію та декаметоксиду.
При взаємодії тетра(N,N-диметилтетраамінометил)каліксарену 59, який містить 4
третинних атоми азоту, з етиловим естером бромоцтової кислоти утворюється
каліксарен 60 з 4-ма гліциновими фраг
- Київ+380960830922