Первинна класифікація засуджених до позбавлення волі та їх розподіл в установи виконання покарань.

РОЗДІЛ 2
ПЕРВИННА КЛАСИФІКАЦІЯ ЗАСУДЖЕНИХ ДО ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ ТА ЇХ РОЗПОДІЛ В УСТАНОВИ
ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ
2.1. Первинна класифікація засуджених до позбавлення волі за чинними
нормативно-правовими актами: стан і шляхи її вдосконалення
89
2.2. Особливості первинної класифікації деяких категорій засуджених до
позбавлення волі за встановленою процедурою
103
2.3.Організація діяльності комісій з питань розподілу засуджених до позбавлення
волі та порядок визначення виду установи виконання покарань
107
2.4. Визначення місця відбування покарання у виді позбавлення волі
143
2.5. Механізм захисту прав засуджених до позбавлення волі при розподілі в
установи виконання покарань
158
ВИСНОВКИ
164
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
173
ДОДАДКИ
190
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ:
КК України
– Кримінальний кодекс України
ВТК України
– Виправно-трудовий кодекс України
КВК України
­­– Кримінально-виконавчий кодекс України
МСП
– Мінімальні стандартні правила поводження з увўязненими Організації Обўєднаних
Націй
Департамент
– Державний департамент України з питань виконання покарань
Регіональні комісії
– комісії з питань розподілу, направлення та переведення для відбування
покарання осіб, засуджених до позбавлення волі, що утворюються в територіальних
органах управління Державного департаменту України з питань виконання покарань
Апеляційна комісія
– Апеляційна комісія Державного департаменту України з питань виконання
покарань з питань розподілу, направлення та переведення для відбування
покарання осіб, засуджених до позбавлення волі, що утворюється в Державному
департаменті України з питань виконання покарань
Інструкція
– Інструкція про порядок розподілу, направлення та переведення осіб, засуджених
до позбавлення волі, затверджена наказом Державного департаменту України з
питань виконання покарань від 16 грудня 2003р., № 261, зареєстрованим в
Міністерстві юстиції України за № 1270/8591 від 30 грудня 2003р.
Положення про Регіональну комісію
– Положення про Регіональну комісію з питань розподілу, направлення та
переведення засуджених до позбавлення волі, затверджене наказом Державного
департаменту України з питань виконання покарань від 16 грудня 2003 р., № 261,
зареєстрованим в Міністерстві юстиції України за № 1270/8591 від 30 грудня 2003
р.
Положення про Апеляційну комісію
– Положення про Апеляційну комісію Державного департаменту України з питань
виконання покарань з питань розподілу, направлення та переведення для
відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі, затверджене наказом
Державного департаменту України з питань виконання покарань від 16 грудня 2003
р., № 261, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України за № 1270/8591 від 30
грудня 2003 р.
Правила внутрішнього розпорядку
– Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджені
наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 25
грудня 2003 р., № 275, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31 грудня
2003 р. за № 1277/8598
ВСТУП
Актуальність теми дослідження. З проголошенням незалежності Україна стала на
шлях демократичних реформ, у тому числі й у сфері виконання кримінальних
покарань.
Для досягнення цілей покарання і кримінально-виконавчої діяльності, підвищення
ролі покарання як засобу протидії злочинним проявам необхідна система, яка
забезпечувала б реальну можливість застосування до засуджених різних категорій
відповідних обсягів каральних елементів покарання й заходів виховного впливу на
них.
Але для практичної реалізації такого підходу перш за все необхідно поділити
всіх засуджених до позбавлення волі на невеликі групи, тобто здійснити їх
класифікацію, забезпечивши в подальшому окреме розміщення кожної з них.
В Україні на сучасному етапі практика дещо випереджає теоретичні напрацювання.
Із 1960 р. й до прийняття у 2001 р. нового КК України первинну класифікацію
засуджених до позбавлення волі за видами виправно-трудових установ здійснював
виключно суд. Тепер цю функцію передано Державному департаменту України з
питань виконання покарань. Однак вказана переорієнтація діяльності системи
виконання кримінальних покарань проведена без попередньої наукової розробки
дійової класифікаційної системи, без окреслення чітких критеріїв поділу
засуджених на групи залежно від визначальних, найбільш важливих ознак, які їх
характеризують, без експериментальної перевірки теоретичних положень.
На сьогодні питання первинної класифікації засуджених – досить складна
теоретична і практична проблема, яка ще не отримала ґрунтовної наукової
розробки у сучасній вітчизняній теорії. Немає поки що єдності поглядів на неї й
у практиків.
Працюючи над темою дисертації, автор зіткнувся з серйозними труднощами при
вивченні наукової правової літератури. Справа в тому, що проблемам класифікації
засуджених до позбавлення волі останніми роками в Україні майже не приділяється
уваги.
Зараз існують лише окремі статті таких науковців, як А.В. Гель, О.Н. Колб, О.В.
Лисодєд, А.В. Льовочкін, О.Б. Пташинський, а також практичних працівників
кримінально-виконавчої системи, зокрема О.Г. Двойноса, в яких порушені певні
проблемні питання практичного здійснення первинної класифікації засуджених до
позбавлення волі та їх розподілу в установи виконання покарань.
Деякі теоретичні засади такої класифікації, досліджені Л.П. Онікою, знайшли
своє відбиття в окремих главах підручнику з кримінально-виконавчого права.
Поряд із цим жодної фундаментальної наукової роботи на цю тему не було
опубліковано.
Деякі аспекти проблеми класифікації засуджених до позбавлення волі та їх
розподілу в установи виконання