РОЗДІЛ 2
МЕХАНІЗМ І ГАРАНТІЇ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВА ЛЮДИНИ НА БЕЗПЕКУ
2.1. Теоретико-правові аспекти механізму забезпечення права людини на безпеку
В сучасному світі ступінь забезпеченості прав і свобод особи є важливим
показником досягнутого суспільством і державою рівня цивілізованості. В Україні
на тлі глибоких соціально-економічних, політичних, ідеологічних і культурних
перетворень створення належних умов для реального здійснення кожним свого
суб’єктивного права виступає актуальною теоретичною і практичною проблемою.
Зрозуміло, що остання потребує відповідних науково-теоретичних досліджень, в
центрі яких повинен бути комплекс взаємопов'язаних соціальних та юридичних
чинників.
Охорона, захист, гарантування, дотримання і повага прав і свобод особи
складають предмет значної кількості науково-теоретичних досліджень. Однак
вважається за необхідне розглянути вищезазначені питання з принципово нової
точки зору в контексті дослідження, що проводиться, а саме з точки зору
функціонування єдиного і цілісного механізму забезпечення права людини на
безпеку.
На сучасному етапі розвитку цивілізації соціальна і юридична значимість
інституту прав і свобод людини й громадянина зростає. Це пов’язане з
економічною й політичною нестабільністю в багатьох державах світу, збройними
регіональними конфліктами що тривають, недосконалістю юридичних механізмів
захисту прав людини, як на внутрішньодержавному, так і на міждержавних рівнях.
Однак, завдяки демократичним перетворенням у світі, поряд з універсалізацією
міжнародних стандартів з прав людини й трансформацією їх у національному праві
все більшого значення набуває формування механізмів захисту прав і свобод. У
країнах з демократичним державним ладом накопичений великий досвід створення й
функціонування механізму, що сприяє забезпеченню прав і свобод громадян
(“механізму правового забезпечення” або “правового механізму”).
В юридичній науці поки що не вироблено єдиної точки зору щодо питань надання
закріпленим у законодавстві правам і свободам особи реального характеру.
Найбільш вдало охарактеризувати комплексну і цілеспрямовану діяльність по
наданню правам і свободам реального змісту можна за допомогою терміну
“забезпечення прав і свобод особи”, який передбачає їх повагу, дотримання,
визнання і гарантування.
Найбільш повне розуміння закономірностей забезпечення прав і свобод особи
досягається в результаті дослідження єдиного і цілісного механізму його
здійснення. Категорія “механізм забезпечення права людини на безпеку” акцентує
увагу на динамічних взаємозв’язках між основними умовами, передумовами і
засобами забезпечення прав і свобод особи та їх взаємодії. Вона є не лише
збірною, але й системною, дозволяє охопити весь процес забезпечення права
людини на безпеку, подати його в системно-динамічному вигляді, розкрити
структуру, взаємозв’язок і взаємодію всіх елементів і ланок забезпечення права
людини на безпеку, з’ясувати їх специфічні функції, узагальнити в єдиному
процесі юридичні і загальносоціальні аспекти забезпечення права людини на
безпеку.
На сьогодні в конституційному праві, та взагалі, в юридичній науці поки що
недостатньо ґрунтовних теоретичних розробок з питань структури, форм і функцій
механізму забезпечення права людини на безпеку як єдиного цілісного явища
суспільно-правової дійсності: деякі наукові праці висвітлюють лише окремі його
сторони, а саме, відносно забезпечення прав і свобод людини й громадянина
взагалі. В цих роботах аналізуються нормативні засоби забезпечення прав і
свобод особи, але не завжди враховуються соціальні фактори та їх роль як
складового елементу даного механізму. Деякі дослідники вважають, що права і
свободи потребують лише охорони або захисту, а забезпечення і реалізація, таким
чином, залишають поза увагою.
Власне, у зв’язку з зазначеними підставами нами зроблена спроба дати загальну
характеристику теоретико-правовим аспектам механізму забезпечення права людини
на безпеку на основі системного, структурного та функціонального аналізу
здійснюється обґрунтування загальних теоретичних положень, які стосуються
механізму забезпечення права на безпеку, розкривається його поняття,
соціально-юридична сутність і призначення, структура і функції, а також форми
забезпечення права особи на безпеку, в яких втілюються основні напрями дії
даного механізму.
В юридичній літературі поняття “механізм” широко використовується при розгляді
багатьох політико-правових проблем. Кожний механізм – це високоорганізована
система, а будь-яка система має свою структуру. Система характеризується
єдністю елементів, що перебувають у певних зв’язках і відносинах між собою,
характеризують сутність об’єкта як ціле і відносно незалежне зовні явище. А
структуру розглядають як визначений склад компонентів (елементів) об’єкта. У
літературі розрізняють психологічний, соціальний і юридичний, механізми
забезпечення суб’єктивних прав. Психологічний механізм – це цінності,
орієнтації, установки, цілі, інтереси, потреби, мотивація, вольова активність
людини у процесі здійснення права. Соціальний механізм включає в себе
політичні, організаційні, ідеологічні та інші чинники. Правовий механізм
характеризують як систему юридичних норм, фактів, документів та основних форм і
способів організації їх здійснення. Дана категорія в юриспруденції давно стала
методологічною: механізм держави, механізм правового регулювання, механізм
правотворчості, механізм формування правової поведінки, механізм формування
правової держави, механізм забезпечення права і таке інше. Механізм
забезпечення права
- Київ+380960830922