РОЗДІЛ 2
СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНИЙ АНАЛІЗ МОЛОДІЖНОГО СЛЕНГУ
м. ХЕРСОНА
2.1. Мовна картина світу та її відображення в лексико-семантичній системі
молодіжного сленгу
Семантичний аналіз молодіжного соціолекту здійснений переважно шляхом виділення
основних лексико-тематичних груп сленгової лексики [55; 74; 105; 107; 138;
228]. Зокрема, О.Марочкін у молодіжному жаргоні м. Воронежа виділяє 32
тематичні групи, серед яких найбільш чисельними є 'найменування осіб',
'свідомість людини, інтелектуальна діяльність, почуття, стани, їх прояви, вплив
на них', 'наркотики', 'музика', 'оцінка предметів, явищ, їх характеристика',
'зовнішній вигляд людини (одяг, взуття, зачіски, аксесуари)', 'ситуації, їх
характеристики' [107].
У сучасній семантиці та теорії пізнання, що ґрунтується на ролі мови в
пізнавальних процесах людини, центральним поняттям є мовна картина світу.
Мовною картиною світу прийнято вважати систему уявлень, характерну для певної
мови, за допомогою якої мовці класифікують, інтерпретують навколишній світ.
Мовна картина світу відіграє істотну роль у формуванні ставлення індивіда до
світу, до суспільних подій та явищ, до соціальних суб’єктів, у виділенні
індивідом «соціальних типажів» та у формуванні ставлення до них. Л.Лисиченко
виділяє соціальні мовні картини світу, пов’язані з певними суспільними
прошарками [97, с. 143]. М.Міщенко стверджує, що «особливості мови різних
соціальних та соціально-демографічних груп значною мірою відображають
особливості сприйняття та ставлення до соціальної реальності, ціннісні
орієнтації цієї соціальної групи. Крім того, особливості мови представників
групи «транслюють» стереотипи світосприйняття, світоставлення та
світооцінювання й закріплюють їх у свідомості як членів цих груп, так і тих,
хто до них не входить» [119].
Специфіка соціально обмеженої мовної картини світу виявлена, насамперед, у
вибірковості сфер номінування життєвого простору. Об’єктами номінування
постають ті «шматки дійсності», що мають першорядну значущість для цього
соціуму. Через денотативні сфери номінацій розкривається система культурних,
етичних, естетичних, соціальних стереотипів у світосприйнятті носіїв МС. У
дослідженні О.Гуц проаналізовані фрагменти мовної картини світу міського
підлітка: стать (семантичні поля 'жіноча' й 'чоловіча'), частини тіла людини
(семантичне поле 'тілесний'), фізичні можливості й зовнішній вигляд людини
(семантичні поля 'сильний' і 'слабкий', 'високий' і 'худий', 'товстий' і
'маленький'), фізичні стани людини (семантичні поля 'хворіти', 'наркотики',
'палити', 'п’яний'), потреби людського єства (семантичні поля 'їсти', 'спати',
'секс'), емоційні стани (семантичні поля 'задоволення', 'веселощі', 'страх'),
емоційне ставлення (семантичні поля 'легковажний', 'зневажати'), бійка,
навчання (семантичні поля 'навчання', 'розуміти', 'дурень'), бізнес [45].
Польський соціолінгвіст С.Грабяс здійснив типологічний аналіз мовної картини
світу та відповідних сутностей у польському КЖ та МС, виділивши інваріантну
систему цінностей носіїв соціолектів, яка зумовлена характером діяльності й
способом потрактування дійсності. «Обидва соціолінгвальні чинники — тип
діяльності соціальної групи і спосіб оцінки дійсності — зумовлюють
соціолектальні різновиди мови: функцію, яку вони виконують у соціальній групі й
у комунікативній системі національної мови, а також інвентар мовних засобів
(словотвірних насамперед), підпорядкованих цій функції при потрактуванні
дійсності відповідно до вимог пануючої в групі системи цінностей» [230, с. 76].
Автор пропонує таку систему цінностей: 1) цінності вітальні; 2) цінності
емоційно-почуттєві (позитивні й негативні); 3) цінності пізнавальні (мислити,
розуміти, дурень, розумний та ін.); 4) вартості моральні (дружба, зрада, брехня
та ін.); 5) цінності побутові (родина, етикет, сексуальна поведінка); 6)
цінності естетичні (врода й потворність, молодість, старість). Аналогічно
структуровано фрагменти мовного світу бурсацько-семінарського соціуму й картину
світу сучасного українського МС у працях Л.Ставицької [167; 168]. Проаналізуємо
відображення мовної картини світу в лексико-семантичній системі ХМС, узявши за
основу систему цінностей молодіжного соціуму й ураховуючи те, що в центрі
мовної картини світу МС знаходиться людина.
Найменування частин тіла. Це ЛСП демонструє загальновідому орієнтованість
жаргонної лексики на характеристичне називання в соматичній сфері, певну
«фізіологічність» словника жаргону. Найбільше сленгових реномінацій у ХМС
стосуються голови, обличчя, рота, носа, рук і ніг, менш частотні назви очей і
живота; сленгізми на позначення інших частин тіла людини поодинокі. Основою
найменування в цьому ЛСП найчастіше служать фізичні функції, які виконують ті
чи інші органи, напр.: їдальник, чавкало, чмокалка 'рот'; дишло, сопальник,
фиркало, шмаркало, хропак 'ніс'; вилупки, вилупали, кліпалки, лупки 'очі';
загрібали, загрібульки 'руки'; дибалки 'ноги'. Назви частинам тіла у МС часто
дають за аналогією до яких-небудь предметів, метафоризують. Використання частин
тіла людини як суб’єктів і об’єктів символічних метафоризацій дослідники
вважають відголоском архаїчної свідомості, давньої традиції [76, с. 7].
Спостерігаємо тенденцію до найменування частин тіла технічними назвами, напр.:
комп’ютер, телевізор 'голова'; бульдозер, буржуйка, пейджер 'рот'; пилосос
'ніс'. В.Єлістратов щодо подібних метафор писав: «Частини тіла, його
відправлення й т.п. в арго здобувають різні сміхові найменування, тобто тіло
йменується через речі світу, і тоді все арго постає якимсь нескінченним,
б
- Київ+380960830922