РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Загальна характеристика досліджуваних груп
В даній роботі були використані методи дослідження, які дозволили отримати дані
про інфікованість статевих шляхів, інтерфероновий статус та стан місцевого
імунітету до введення ВМК та в динаміці його використання. Дослідження було
виконано на клінічній базі кафедри акушерства і гінекології Української
медичної стоматологічної академії – у гінекологічному відділенні Полтавської
ЦРЛ.
Планування програми дослідження, формування клінічних груп було здійснено
відповідно до сучасних вимог клінічної епідеміології, за єдиними стандартами
представлення результатів з чіткою регламентацією застосування статистичних
методів; при виконанні програми дослідження ми орієнтувались на міжнародні
вимоги: кодекс медичної етики, міжнародні вимоги етичного аналізу
епідеміологічних досліджень [42].
Керівництво медичних закладів та обстежувані жінки були повністю інформовані
відносно мети нашого дослідження. Всі вони погодились на проведення
дослідження, яке було схвалено локальним комітетом етики Української медичної
стоматологічної академії і було виконано відповідно принципів Хельсінської
угоди, підписаної у Венеції в 1983 році.
Було проаналізовано результати використання ВМК у 8760 жінок за 2001-2005 роки
за даними жіночих консультацій м. Полтави та Полтавської ЦРЛ.
Клініко-лабораторними методами було обстежено 90 жінок, які виявили бажання
застосовувати ВМК для запобігання небажаної вагітності.
34
Всім жінкам перед введенням ВМК проводили стандартне обстеження згідно Наказу
МОЗ України № 503 від 28.12.2002 року [152]:
- анамнез;
загальнофізікальне та гінекологічне обстеження;
пробу Шилера;
клінічний аналіз крові та сечі;
дослідження крові на сифіліс та ВІЛ;
- онкоцитологічне дослідження мазків;
- бактеріоскопічне та бактеріологічне дослідження виділень із
піхви, цервікального каналу, уретри;
- ректальне дослідження та глибока пальпація живота;
- УЗД органів малого тазу по показанням.
Було проведено 232 комплексних дослідження на наявність найбільш розповсюджених
збудників ІПСШ (Chlamydia trachomatis, Mycoplasma hominis, Ureaplasma
urealyticum, Herpes simplex 2 типу, Trichomonas vaginalis, Neisseria
gonorrhoeae, Gardnerella vaginalis, Candida albicans).
Жінки були розподілені на три клінічні групи; рандомізовані за віком,
соціальним положенням, родинним станом, менструальною та дітородною функцією,
акушерським анамнезом, використанням засобів контрацепції в минулому,
екстрагенітальних захворювань:
основна група (30 осіб) – жінки, у яких виявлено один чи декілька збудників
ІПСШ, відсутні клінічні ознаки ЗЗВСО при нормальних показниках клінічних
аналізів крові та сечі, негативних аналізах крові на RW, бактеріоскопії
піхвового мазка, що відповідає ЙЙ-III ступеню чистоти, можливої наявності
умовно-патогенної чи патогенної флори в результатах посівів. Жінкам цієї групи
проводили етіопатогенетичне лікування до введення ВМК;
35
група порівняння – 30 жінок-носіїв ВМК, що були відібрані із 142 жінок, яким в
загальному порядку після обстеження , згідно вимог Наказу МОЗ України № 503 від
28.12.2002р, лікарями жіночої консультації Полтавської ЦРЛ були введені ВМК
Мultiloud Cu-375 протягом 2003-2004 років. Ці 142 жінки після введення ВМК були
в порядку скринінгу обстежені на наявність збудників ІПСШ (хламідії,
уреаплазми, мікоплазми, ВПГ П типу); ті 30 пацієнток, у яких були виявлені один
чи декілька збудників ІПСШ, і склали групу порівняння. Жінки цієї групи,
почуваючи себе повністю здоровими, при відсутності клінічних ознак ЗЗВСО,
нормальних аналізах крові і сечі, відсутності умовно-патогенної та патогенної
флори в результатах посівів виділень із піхви, цервікального каналу і уретри,
від запропонованого лікування ІПСШ письмово відмовились, але дали згоду на
визначення в динаміці показників загального та місцевого імунітету;
контрольна група (здорові жінки) (30 осіб) – у яких не виявлено збудників ІПСШ,
а також клінічних ознак ЗЗВСО при нормальних показниках клінічних аналізів
крові та сечі, негативних аналізах крові на RW, бактеріоскопії піхвового мазка,
що відповідає Й-ЙЙ ступеню чистоти, відсутності умовно-патогенної та патогенної
флори в результатах посівів виділень із піхви, цервікального каналу і уретри.
Жінкам контрольної групи на 3-7 день менструального циклу вводився ВМК по
загальноприйнятій методиці [150]. Протипоказаннями для введення ВМК були (Наказ
МОЗ України № 582 від 15.12.2003р.):
багаторазово рецидивуючі ЗЗВСО;
клінічно виражені захворювання шийки матки;
порушення менструальної функції;
аномалії розвитку геніталій;
наявність міом матки розміром більше 7 тижнів;
тазовий туберкульоз;
36
рак статевих органів;
пороки серця;
анемії різної етіології;
наявність в анамнезі ектопічної вагітності.
На момент обстеження протипоказань до введення ВМК (згідно Наказу МОЗ України №
582) у жодної жінки не було. У жінок, які раніше перенесли ЗЗВСО, ремісія перед
введенням ВМК склала не менше 12 місяців.
У 30 обстежених жінок (по 10 з кожної групи) було проведено 93 дослідження
рівнів б- та г-інтерферонів в сироватці крові з метою визначення змін
неспецифічної резистентності організму в динаміці використання ВМК: тричі в
контрольній групі (до введення ВМК, через 3 та 12 місяців його використання),
двічі в групі порівняння (на 3 та 12 місяцях застосування ВМК) та 4 рази в
основній групі (до введення ВМК – до та після лікування; на 3 та 12 місяцях
носіння контрацептиву).
Стан місцевого імунітету оцінювали шляхом визначення вмісту імуноглобулінів в
слизу церві
- Київ+380960830922