Управління фінансовими ресурсами суб`єктів малого підприємництва

РОЗДІЛ 2
УПРАВЛІННЯ ФОРМУВАННЯМ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ СУБ’ЄКТІВ МАЛОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА
2.1. Аналіз формування власних фінансових ресурсів малих підприємств
Удосконалення управління фінансовими ресурсами малих підприємств значною мірою
пов’язане із дослідженням сучасних тенденцій їх розвитку, визначенням основних
резервів подальшого підвищення ефективності цього управління та умов їхньої
реалізації на сучасному етапі економічного розвитку України.
Сектор малого підприємництва — невід'ємний, об'єктивно необхідний елемент
будь-якої розвиненої господарської системи, без якої економіка та суспільство в
цілому не можуть нормально функціонувати й розвиватися. В країнах із ринковою
системою господарювання малі підприємства становлять наймасовішу,
найдинамічнішу і найгнучкішу форму ді­лового життя.
Водночас як важлива складова частина господарства України мале підприємництво
ще не стало суттєвим фактором його перебудови, не активізувало виробничої та
інноваційної діяльності.
З метою визначення сучасних тенденцій розвитку малого бізнесу в Україні, ми
пропонуємо дослідити динаміку економічного розвитку суб’єктів малого
підприємництва, їхнє місце і роль в сучасній економіці України, стан
забезпеченості цих підприємств фінансовими ресурсами.
На кінець 1992 року в Україні було зареєстровано 102000 малих підприємств, із
яких діяла тільки половина. У 2004 році в Україні, за статистичними даними,
реально діяло 283398 малих підприємств, на яких вироблялося близько 12%
промислової продукції і було зайнято близько 15% від загальної кількості
працівників.
Частка малого бізнесу України у валовому національному продукті у 2004 році
ста­новила 10 %, тоді як у розвинених країнах цей показник сягає 40- 60%.
При абсолютному зростанні кількості малих підприємств, у тому числі в 2004
році, сповільнюються темпи їх створення (див.табл.2.1).
Таблиця 2.1
Показники розвитку малих підприємств в Україні за основними видами економічної
діяльності за 1998-2004 роки*
(% до загальної кількості)
Основні види економічної діяльності
1998
1999
2000
2001
2002
2003
2004
Сільське господарство, мисливство та лісове господарство
2,0
2,3
3,6
4,4
4,6
4,9
5,2
Промисловість
15,1
15,3
15,8
16,1
16,1
15,8
15,4
Будівництво
8,6
8,2
8,4
8,5
8,5
8,8
9,3
Оптова і роздрібна торгівля
51,9
50,8
46,4
42,9
40,2
37,2
35,0
Готелі та ресторани
3,4
3,4
3,5
3,4
3,0
3,4
3,4
Транспорт
3,1
3,4
3,9
4,2
4,5
4,7
4,8
Операції з нерухомістю, здавання під найм та послуги користувача
9,9
10,6
12,1
13,7
15,6
16,2
17,6
Колективні громадські та особисті послуги
3,7
3,7
3,4
3,6
3,8
3,6
3,6
Інші види діяльності
2,3
2,3
2,9
3,2
3,7
2,1
2,2
*Примітка. За даними Держкомстату України.
Після декількох років реформ в Україні малий бізнес став самостійною ланкою
національного господарства. Статистичні дані за 1998-2004 роки свідчать, що в
розвитку сектору малого бізнесу в Україні намітився перехід до нового етапу.
Період стрімкого розвитку малого підприємництва, який відбувався до 1999 року,
закінчився і якщо в 1999 році темп приросту кількості малих підприємств різної
форми власності складав 46,6 відсотка ,то вже в 2004 році намітився спад цього
показника, про що свідчить його рівень – 3,9% . Це результат економічної та
політичної нестабільності, а також відсутності реальних стимулів для розвитку
малого підприємництва.
Виходячи з даних табл. 2.1 ми можемо зробити висновок, що найбільш привабливими
сферами вкладення капіталів та зусиль стали оптово- роздрібна торгівля (до 43,5
% від загальної кількості підприємств в 1998-2004 роках). Організація торгово-
посередницьких підприємств приваблює порівняною простотою та можливістю
бистрого накопичення капіталу. Значне уповільнення темпів росту малого бізнесу
в сфері торгівлі та посередницьких послуг в 2004 році більш за все пов’язано з
наближенням їх кількості до оптимальної. Ця економічна ніша наповнилась скоріше
за інші та окрім того з’явилися більш перспективні та привабливі направлення
капіталовкладень. Найбільш стрімкий ріст кількості малих підприємств в період з
1998 по 2004 роки відбувався в наступних сферах : транспорт (на 54,8%), обробна
промисловість ( на 57,4%) операції з нерухомістю ( на 77,8 %), сільське
господарство ( на 160% , в основному за рахунок фермерських господарств),
будівництво (на 8,2%).
У зв’язку з процесами роздержавлення продовжуються структурні зрушення у формах
власності малих підприємств, а саме: спостерігається тенденція до подальшого
зменшення частки підприємств, заснованих на державній формі власності. Якщо в
1992 році на початку приватизації кожне п’яте підприємство було державним, то в
2004 році підприємства, які мають недержавну форму власності, становлять 95,8%
від загальної кількості [177].
За кількістю малих підприємств на 10 тис. осіб населення Україна у кілька
разів відстає від країн Балтії та Росії, у 10 разів — від Румунії та Словенії,
у 50 разів — від Польщі, Угор­щини, Чехії.
Малі підприємства створюють нові робочі місця, згладжують гостроту соціальних
конфліктів, викликаних безробіттям.
У світовій господарській системі, за даними ООН, малі й середні під­приємства
забезпечують робочими місцями майже 50% працюючого населення усього світу, при
цьому обсяг виробництва в цьому секторі у різних країнах становить від 33 до
66% валового внутрішнього продукту [74,с.50-58].
Малий бізнес дав роботу досить значній кількості населення в країні, про що
свідчать статистичні дані [177]. За станом на кінець 2004 року на малих
підприємствах працювало майже 15,1 % загальної чисельності зайнятого населення.
Найбільша доля приходиться на оптово-роздрібну торгівлю; торгівлю транспортними
засобами, послуги з ремонту (36,