РОЗДІЛ 2
ДИНАМІКА І ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ФІНАНСУВАННЯ АГРАРНОЇ НАУКИ І ВИЩОЇ ОСВІТИ
2.1. Стан фінансового забезпечення розвитку аграрної науки
Здійснювана структурна перебудова науково-дослідної сфери та реформування економіки України значно ускладнили функціонування наукових установ, погіршили інноваційну сприйнятливість до наукових розробок усієї економічної системи.
В умовах, коли економіка схильна до значного впливу інфляції, існує певний фінансовий ризик для потенційних інвесторів щодо вкладання коштів у довгострокові дослідницькі проекти. Тому навіть у країнах із стабільною економічною системою держава бере на себе до половини фінансових витрат у науково-дослідній сфері.
Обсяг фінансування наукових та науково-технічних робіт за рахунок усіх джерел фінансування становив за останні роки лише 1,2 відсотка валового внутрішнього продукту проти 1,7 відсотка, визначеного чинним законодавством, а за рахунок державного бюджету - лише 0,4 відсотка. Мала місце тенденція до відносного скорочення фінансування науки та зниження наукоємності економіки.
У 2002 р. сумарне фінансування науково-технічних робіт становило 2611,7 млн. грн., у тому числі за рахунок бюджету 28,1 відсотка загального фінансування (табл. 2.1) Таке співвідношення у фінансуванні науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт державним бюджетом зберігається з 1992 року. Для порівняння: у 1991 р. державою фінансувалося 92,0 відсотка науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт. Два джерела, а саме державний бюджет та кошти вітчизняних замовників наукової продукції становлять понад 63,0 - 68,0 відсотка фінансування усіх науково-
дослідних робіт та розробок.
Таблиця 2.1
Розподіл обсягів фінансування наукових та науково-технічних робіт за джерелами фінансування
( у фактичних цінах, млн. грн.)
Показники1998 р.1999 р.2000 р.2001 р.2002 р.Обсяги фінансування, всього
1260,9
1554,1
2046,3
2432,52611,7у тому числі за рахунок:
держбюджету
363,0
428,2
614,5
751,6733,3власних коштів39,262,061,3210,4146,7коштів замовників:
вітчизняних
494,1
597,6
785,8
789,5933,6іноземних держав291,1359,7477,1555,3683,1інших джерел73,5106,6107,6125,7115,0 Розраховано за даними [187, 188, 189, 190, 191]
Аналізуючи структуру та обсяги фінансування наукових та науково-технічних робіт необхідно відмітити, що вони виросли (у фактичних цінах) з 1260,9 млн. грн. у 1998 р. до 2611,7 млн. грн. у 2002 р. або в 2,1 раза. Якщо у 1998 р. за рахунок держбюджету було профінансовано 28,8 відсотка всього обсягу наукових та науково-технічних робіт, власних коштів наукових установ - 3,1 відсотка, коштів вітчизняних замовників - 39,2 відсотка, коштів замовників іноземних держав - 23,1 відсотка, інших джерел - 5,8 відсотка, то у 2002 р. за рахунок цих джерел було відповідно профінансовано - 28,1 відсотка, 5,6 відсотка, 35,7 відсотка, 26,2 відсотка та 4,4 відсотка. За останні 5 років обсяг фінансування наукових та науково-технічних робіт за рахунок державного бюджету зріс у 2,0 раза і становить 733,3 млн.грн., власних коштів наукових установ - 3,7 раза (146,7 млн.грн), коштів вітчизняних замовників - 1,9 раза (933,6 млн.грн.), коштів замовників іноземних держав - 2,3 раза (683,1 млн.грн.), інших джерел - 1,6 раза (115,0 млн.грн.). Тобто намітилася позитивна тенденція збільшення обсягів і частки фінансування за рахунок коштів замовників іноземних держав, коштів вітчизняних замовників та власних коштів наукових установ. Починаючи з 1996 р. зберігається стійка тенденція до збільшення надходження інвестицій від іноземних замовників. Так, у 2002 р. кошти замовників із іноземних країн становили 26,2 відсотка загальних інвестицій в українську науку, а держбюджету України та кошти вітчизняних замовників - 63,8 відсотка сумарного обсягу фінансування, порівняно з 74,4 відсотка у 1996 р. За останні п'ять років надходження коштів від партнерів із близького зарубіжжя збільшилося у 3 рази і становить 17,3 відсотка загального обсягу фінансування науки. Дещо зросла частка фінансового забезпечення науково-дослідних робіт з боку інофірм, що розташовані в західних країнах. Але, як і раніше, для цих замовників виконується незначна частка науково-дослідних робіт. У постіндустріальних країнах існує свій, уже сформований ринок фінансів науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт з жорсткими вимогами до наукових розробок на усіх стадіях інноваційного процесу. Вітчизняній науці ще досить складно працювати в інноваційному середовищі західних країн. Тому й надалі, до виходу української науки на якісно інший рівень свого розвитку, нашим стратегічним партнером виступатимуть країни СНД.
Аналізуючи фінансування наукових досліджень і розробок за секторами наук в Україні слід зазначити, що найбільша частка припадає на галузеву науку. Так, у 2000 р. частка галузевої науки становила 64,0 відсотка, що трохи нижче показника 1996 р. - 68,0 відсотка. Перерозподіл коштів між секторами науки підвищив частку академічної науки - з 18,0 відсотка у 1996 р. до 23,0 відсотка у 2000 році. Частка вузівської та заводської науки у розподілі інвестицій залишається стабільною і зберігається на рівні відповідно 8,0 та 5,0 відсотка. Збільшення частки академічної науки певною мірою відображає заінтересованість держави у пріоритетному розвитку саме академічної науки як основоположної складової, що дасть подальший розвиток усім іншим секторам
науки.
Обсяг науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт, виконаних власними силами наукових організацій, у 2000 р. становив 61,3 млн. грн., з яких безпосередньо на науково-дослідні роботи припадає 39,0 відсотка проти 42,0 відсотка у 1999 р. та 45,0 відсотка у 1998 році. Зменшилася також і частка проектно-конструкторських та технологічних робіт - з 44,0 відсотка у 1996 р. до 37,0 відсотка у 2000 році. Дещо краще становище з виготовленням дослідних зразків наукоємної продукції. Якщо у 1996 р. власними сил