РОЗДІЛ 2
МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ОЦІНКИ КРЕДИТНИХ РИЗИКІВ БАНКІВСЬКИХ УСТАНОВ
2.1. Методи оцінки кредитних ризиків в діяльності банків
У діяльності вітчизняних банків є ряд недоліків, які свідчать про суттєві
проблеми в стратегії управління кредитним ризиком, зокрема:
Надмірна централізація або децентралізація управління кредитуванням.
Недостатній аналіз ризиків за кредитною угодою, тобто відсутність чіткої
системи ідентифікації ризиків, які обтяжують операцію, що спричиняє похибки в
аналізі та в подальшому управлінні.
Поверхневий аналіз фінансового стану позичальника без врахування його якісних
характеристик та специфіки проекту, що кредитується.
Недостатній економічний контроль за документальним оформленням кредиту, що
призведе до неадекватної оцінки кредитоспроможності позичальника.
Завищена оціночна вартість застави, реалізація якої у випадку порушення умов
кредитної угоди не покриє зобов’язання позичальника за кредитом та відсотками,
а також усіх потенційних витрат, пов’язаних з кредитуванням.
Недостатній юридичний контроль за документальним оформленням кредитів, що не
дозволить банку повернути свої кошти у випадку судового розгляду справи про
порушення умов кредитної угоди.
Брак дієвого контролю за використанням кредитів, збереженням застави та
повнотою розрахунків за кредитною угодою, який не дозволяє вчасно виявити
негативні зміни та тенденції в діяльності позичальника та його фінансовому
стані.
Вирішення цих проблем забезпечить стабільність та фінансову незалежність
банківської установи. Це можна досягнути шляхом уніфікації та вдосконалення
механізмів аналізу та оцінки кредитних ризиків банківської сфери. Аналізуючи
основну концепцію підприємницької діяльності, яка полягає у залежності прибутку
від ризику можна зробити висновок: ризиками необхідно управляти, враховуючи
наступне:
усі види ризиків взаємопов’язані (фінансові, організаційні та інші);
рівень ризику постійно змінюється під впливом динаміки ринкового середовища;
відсутність або недосконалість деяких законодавчих актів спричиняє
невідповідність правової бази та реально існуючої ситуації;
кризовий стан економіки, що виражається фінансовою нестійкістю багатьох
комерційних структур та знищенням ряду господарських зв’язків;
ризики, які приймає на себе банк безпосередньо пов’язані з ризиками на які
наражаються суб’єкти ринкових відносин, що виступають клієнтами банку;
втрати банку від ризикових операцій можуть мати катастрофічний вплив на
фінансову рівновагу його клієнтів, оскільки банк, насамперед, оперує чужими
грошима (депозити, залишки на розрахункових рахунках та інше).
Банки, формуючи стратегію управління кредитним ризиком, повинні, насамперед,
виходити з його класифікації на кредитний ризик щодо позичальника, кредитний
портфельний ризик, кредитний ринковий ризик, кредитний балансовий ризик.
Для оцінки потенційного ризику, що виникає в процесі проведення активних
операцій банку слід володіти необхідною інформацією, а також вміти її
систематизувати, проаналізувати та використати з максимальним ефектом.
Інформація фактично виступає невід’ємною часткою банківських ресурсів і має
певний рівень ліквідності.
При аналізі потенційно вигідних клієнтів її важливість зростає, а при виконанні
певних актуарних розрахунків її недостовірність може не тільки нівелювати
результати, але й завдати шкоди.
Процес управління ризиками, як правило, не має на меті уникнення ризику, адже
метою банку є, насамперед, отримання прибутку, тому банк прагне отримати
відповідну винагороду за прийняття ризику. Тому в основі ефективної системи
управління кредитним ризиком є його відповідна оцінка, адже будь-якому рішенню
щодо застосування тих чи інших інструментів управління лежить розуміння його
величини до та після такого застосування.
У світовій практиці розрізняють чотири взаємопов'язаних етапи
ризик-менеджменту:
ідентифікація (виявлення) ризику;
кількісна та якісна оцінка (вимірювання) ризику;
контроль за ризиком;
моніторинг ризику [9].
Враховуючи доробки вітчизняних науковців [130] та рекомендації НБУ [8,9], в
процесі нашого дослідження ми будемо використовувати наступні етапи управління
кредитними ризиками: ідентифікація ризику; аналіз ризику; оцінка ризику;
управління ризиком та моніторинг ризику.
І етап. Ідентифікація ризику – це, в першу чергу, визнання та розуміння наявних
ризиків або ризиків, що можуть виникнути у зв'язку з прийняттям певних
управлінських рішень, визначення причин їх виникнення та ризикових сфер.
Виявлення ризику має бути постійним процесом, що має здійснюватися як на рівні
окремої операції, так і на рівні портфелів.
Кредитний індивідуальний ризик можна досить просто ідентифікувати: він виникає
в момент, коли банк здійснює оформлення кредитних відносин в якості кредитора.
Серед основних причин виникнення кредитного ризику на рівні окремої позики –
нездатність позичальника до створення відповідного грошового потоку, моральні
та етичні характеристики позичальника (небажання повертати кредит), ризик
ліквідності застави та інші. Кредитний портфельний ризик також виникає в момент
виникнення нової структурної складової – кредитного договору.
В процесі перебігу кредитних відносин може змінюватися і рівень кредитного
ризику на рівні індивідуальної позики, а це, в свою чергу, приведе до зміни
кредитного портфельного ризику, кредитного ринкового ринку, кредитного
балансового ризику.
Вчасна ідентифікація ризику та його усвідомлення дозволяє перейти до наступного
етапу ризик-менеджменту.
ІІ етап. Усесторонній аналіз ризику – це якісний аналіз та дослідження причин
виникнення ризику, його складових, умов існування та ймовірних наслідків. З
метою якісної оцінки
- Київ+380960830922