РОЗДІЛ 2
МЕХАНІЗМ ВИКОРИСТАННЯ ПОТЕНЦІАЛУ РЕГІОНІВ У ДОСЯГНЕННІ ПРОПОРЦІЙНОСТІ РОЗВИТКУ
Інтеграція України до СОТ і європейських економічних структур вимагає від
центральної влади такої моделі взаємовідносин з регіонами, яка відповідає
принципам регіональної політики ЄС і створює умови щодо динамічного розвитку
територій з максимальним усуненням основних регіональних диспропорцій.
Кожний регіон України має свої певні порівняльні переваги і тому економічна
діяльність органів регіонального самоврядування повинна бути спрямована на те,
що фундаментом регіонального розвитку повинна стати самостійність регіонів у
визначенні мети і пріоритетних напрямів розвитку, а також фінансування їх
реалізації за рахунок власних джерел та залучених інвестицій. Органам
регіонального самоврядування необхідно ураховувати, що ефективність економіки
підвищується із зростанням конкурентоспроможності товарів і послуг, яка може
бути забезпечена через прискорення економічного розвитку за рахунок переходу
від “траєкторії переслідування” розвинутих країн до “руху на випередження”
[223, с.22].
Процес економічного розвитку відбувається під впливом ряду чинників, що
визначають його характер і динаміку. До них відносять: стартовий (початковий)
рівень розвитку регіону, стан (якісний і кількісний) людського капіталу,
внутрішні і зовнішні умови господарювання регіону. Перші два чинники
характеризують внутрішнє середовище регіону, а їх стан і взаємодія із зовнішнім
середовищем відбиває готовність до функціонування на самодостатній основі [220,
с.48].
Регіональна економіка повинна виявити чинники негативного впливу на розвиток
регіонів, що порушують його збалансованість. Тому для визначення потенціалу
регіонів і чинників їх пропорційного економічного розвитку доцільно:
по–перше, розглянути диспропорції розвитку регіонів в умовах трансформаційної
економіки;
по–друге, дослідити внутрішнє економічне середовище регіону як чинник
пропорційного розвитку;
по–третє, визначити механізм зменшення диспропорцій в економічному розвитку
регіону;
Передбачається, що вказані дослідження дозволять виявити чинники, що впливають
на економічний розвиток регіону, встановити ступінь їх взаємовпливу,
запропонувати механізм взаємодії задля опрацювання інституціонального та
науково–методичного забезпечення зменшення диспропорцій в економічному розвитку
регіонів.
2.1. Диспропорційність розвитку економіки регіонів у трансформаційний період як
результат недовикористання ресурсного потенціалу
Як було з’ясовано у першому розділі, причини диспропорційного розвитку регіонів
криються як в концептуальній сфері, так і в недостатньому розвитку
підприємницької діяльності і особливо у використанні ресурсного потенціалу. З
іншого боку, існують також об’єктивні причини як історичного характеру –
продуктивні сили радянського періоду непристосовані до ринкової економіки, так
і об’єктивні – упровадження сучасних методів управління економікою ще не стало
менталітетом на всіх рівнях управління. Відтворювальні процеси мають в
основному сировинну спрямованість, яка властива періоду нагромадження капіталу
і відповідає складу і фізичному стану основних засобів підприємств. За станом
на 2004 р. вартість основних засобів підприємств в Україні склала 965,8
млрд.грн.[203, с.14], причому найзначніші з них зосереджені у Донецькій,
Дніпропетровській, Харківській, Запорізькій, Луганській та Одеській областях
(11,2; 10,1; 7,3; 5,7; 4,9; 4,8%). Слід зазначити, що ступінь фізичного зносу
основних засобів на початок 2003 р. склала 47,3% проти 36,5% в 1990 р., і,
таким чином, за станом на 01.01.2004 р. середній вік діючих основних засобів в
Україні складав 21,7 років [203, с.16]. Перенавантаження виробничого потенціалу
зношеними об’єктами, кількість яких продовжує зростати, призвело до того, що
чисельність зайнятого економічно активного населення продовжує скорочуватися.
Рівень зайнятості порівняно з 1995 р. знизився з 64% до 56,7%, а найбільше
скорочення відбулося у Чернівецькій, Тернопільській і Хмельницькій областях
[203,с.17]. Подібний стан основних чинників виробництва – праці і капіталу, а
отже, з відповідним використанням ресурсу “земля” не може не викликати
диспропорційний економічний розвиток регіонів. З метою виявлення проблем і
наслідків диспропорційного розвитку регіонів в умовах трансформації економіки
доцільно дослідити динаміку і тенденції розвитку регіонів; проблеми, які
перешкоджають зменшенню диспропорцій економічного розвитку; ступінь освоєння
ними інноваційно–інвестиційної моделі розвитку.
Розгляд вказаних завдань визначає об’єктом дослідження динаміку і тенденцію
зміни економічних результатів господарської діяльності регіону, а предметом –
фактори, що впливають на обсяг валової доданої вартості. У результаті
передбачається запропонувати шляхи підвищення пропорційного розвитку регіону.
Валова додана вартість розраховується як різниця між випуском та проміжним
споживанням. Вона містить у собі первинні доходи, що створюються учасниками
виробництва і розподіляються між ними. У національних рахунках використовуються
два рівні показників і два методи оцінки. Для економіки в цілому результати
вимірюються випуском товарів і послуг та валовим внутрішнім продуктом у
ринкових цінах, для секторів і галузей – випуском в основних цінах і валовою
доданою вартістю. Валова додана вартість в статистичних даних наводиться у
фактичних цінах, що містять інфляційну складову, яка залежить від: індексу
споживчих цін, який вимірюється відношенням цін грудня поточного року до цін
грудня попереднього; індексу цін виробників промислової продукції, який
вим
- Київ+380960830922