РОЗДІЛ 2
ПРАВОВІ ТА ЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСУДОВОГО ПРОВАДЖЕННЯ В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ
2.1 Види і форми кримінального переслідування та принцип презумпції
невинуватості
Останні роки в Україні характеризуються процесами демократизації суспільства,
формуванням правової держави. У зв’язку з цим особливого значення набувають
питання статусу особи в кримінальному процесі, які пов’язані з істотним
обмеженням суб’єктивних прав громадян. Насамперед, йдеться про поняття
кримінального переслідування, сутність та зміст якого є недостатньо
розробленими в сучасній теорії кримінального процесу, оскільки КПК України 1960
року взагалі не містило зазначеної норми. Вказане положення у проекті нового
КПК, де у главі 24 згадується про кримінальне переслідування, потребує
уточнення. З огляду на це виникла нагальна потреба у розгляді цієї проблематики
для з’ясування морально-правового обґрунтування позиції, яка б сприяла
гуманізації національного законодавства та його гармонізації з
міжнародно-правовими актами.
Разом з тим, розглядаючи розвиток прав та свобод людини в історичному
контексті, очевидно, що кожне наступне покоління намагалося захистити права
людини сильніше, ніж попереднє, забезпечити собі більший обсяг прав та свобод.
Проте в історії людства ще не було такої епохи, коли б не потрібно було
підтримувати та захищати права людини дедалі більшими зусиллями, оскільки
розвиток демократичних інститутів завжди відбувається у умовах протистояння
різних сил. Кожний крок на історичному шляху надавав нових якостей правам
людини, розповсюджував їх на ширше коло суб’єктів, але цей процес відбувався не
стихійно, а завдяки постійній боротьбі прогресивних сил за свої права та
свободи.
Вивчення позитивного досвіду розвинених зарубіжних держав дає змогу
використовувати більш ефективні методи захисту прав і свобод людини, якими
користуються правоохоронні органи у своїй повсякденній роботі. А розробка і
впровадження цих заходів сприятимуть ефективній реалізації загальнолюдських
стандартів прав людини в Україні.
Не слід забувати і про погляди класиків української політичної філософії
(Т.Г. Шевченка, М.П. Драгоманова, І.Я. Франка, М.С. Грушевського) на права
людини. Вони формувалися під впливом боротьби українського народу за
громадянську свободу та вільний розвиток. Крім того, значний вплив на ці
погляди мала європейська філософія. Саме тому питання, що стосувалися прав
людини поєднували в собі вітчизняні та європейські ідеї, підходи і злилися в
єдину концепцію прав людини для України, зокрема, в сфері кримінального
процесу.
Саме тому кримінально-процесуальне право відображає такі міжнародні положення,
які мають своє закріплення в Статуті ООН (1945 р.), Загальній декларації прав
людини (1948 р.), Декларації про принципи міжнародного права (1970 р.) та ін.
Отже, перейдемо до етимології поняття кримінального переслідування та
презумпції невинуватості.
Термін “кримінальне переслідування” широко застосовували в юридичній літературі
того часу.
Разом з тим, не можна не звернути увагу, що термін “порушення судового
переслідування або кримінального позову” вживався в законодавстві про
судочинство дореволюційного періоду Росії, включаючи “Уложение о наказаниях”
1857 року, “Судебные Уставы” 1864 року та одну з їх частин ? “Устав уголовного
судопроизводства” [274, c. 53].
Порушення кримінального переслідування, відповідно до змісту дореволюційного
законодавства, складалося з двох процесуальних актів: 1) пред’явлення
обвинувачення суду та 2) прийняття його судом. Паралельно існували й інші
поняття, наприклад, “начатие дела в судебном порядке” [226, c. 24] та
“приступление к производству предварительного следствия” [8, c. 151].
Про порушення кримінального позову згадувалося також і в законодавстві
буржуазних країн Європи XIX століття [184, c. 7].
Незважаючи на значну кількість наукових праць, між процесуалістами ще й досі
точаться дискусії з питання визначення поняття кримінального переслідування.
Відповідно до Великого тлумачного словника сучасної української мови термін
“переслідувати” означає: 1) висліджувати кого-небудь із метою покарання,
віддання до суду; 2) ходити невідступно за ким-небудь, супроводити кого-небудь
скрізь з якоюсь метою; 3) мучити, не давати спокою комусь; 4) піддавати
утискам, пригноблювати кого-небудь; 5) забороняти що-небудь, оголошувати
незаконним, не дозволяти чогось [34, c. 745].
Згідно з цим же словником “карне переслідування” ? сукупність указаних у законі
дій (збирання доказів, проведення допитів, обшуків і т. ін.) для розкриття
злочинів і виявлення винуватих; утиски, пригноблення [34, c. 745].
Як бачимо, за даним словником зазначене поняття має яскраву емоційну
забарвленість на відміну від проекту нового КПК України, де пропонується
визначити кримінальне переслідування як процесуальну діяльність, яка
здійснюється стороною обвинувачення з метою викриття, засудження та покарання
осіб, винних у вчиненні злочину.
На наш погляд, запропоноване в проекті КПК потребує уточнення (деталізації) та
в повній мірі не відповідає вимогам морального ставлення до людини.
Припустимо, що кримінальне переслідування ? це діяльність, як і пропонується.
Але законодавець говорить саме про процесуальну діяльність. Називаючи
кримінальне переслідування саме діяльністю процесуальною, ми унеможливлюємо
інститут презумпції невинуватості тим, що зводимо всю процесуальну діяльність
тільки до викриття, засудження та покарання осіб, винних у вчиненні злочину.
Але особа, яка веде процес, є не тільки органом кримінального п
- Київ+380960830922