РОЗДІЛ 2. Дослідно-експериментальна робота
з формування просторового мислення в майбутніх учителів
образотворчого мистецтва засобами скульптурної пластики 95
Діагностика рівня сформованості просторового мислення
у студентів художньо-графічного факультету 96
Експериментальна модель формування просторового мислення
у студентів художньо-графічного факультету засобами
скульптурної пластики та її реалізація 129
Результати формувального експерименту та їх аналіз 157
Висновки з другого розділу 169
ВИСНОВКИ 174
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 177
ДОДАТКИ 195
ВСТУП
Актуальність дослідження. В контексті розбудови незалежної України особливого
значення набуває потреба обґрунтованих змін в теорії та практиці гуманістичної
освіти молоді. Актуальність дослідницької роботи зумовлена концептуальними
положеннями Національної доктрини розвитку освіти України у XXI столітті,
необхідністю удосконалення навчально-виховного процесу у вищих педагогічних
навчальних закладах, зокрема на художньо-графічних факультетах.
Упровадження нових ефективних технологій, які базуються на візуальних засобах
кодування та передачі інформації, передбачає одним із завдань сучасної
психологічної науки і психологічної практики формування просторового мислення в
майбутніх учителів образотворчого мистецтва, а також пошук і розробку дієвих
засобів його розвитку.
Здатність людини мислити в образах створила таке унікальне явище, яке ми
називаємо мистецтвом. Створення художніх образів вимагає від митця максимальної
активізації художньо-образного та просторового мислення. В свою чергу, для
того, щоб “зчитувати”, “осягати” художні образи мистецтва, людина повинна також
мати сформоване художньо-образне та просторове мислення. Саме воно має
непересічне значення для повноцінного, цілісного сприйняття світу, формування
переконань, поглядів та системи цінностей особистості. Тому проблема формування
просторового мислення є важливою і потребує глибокого та ґрунтовного вивчення.
Опосередкований характер управління діючими технічними системами сучасного
виробництва, обумовлений своєрідним відділенням людини від систем, якими він
управляє, пред’являє невпинно зростаючі вимоги до рівня інтелектуальних
здібностей фахівців усіх галузей виробництва. В сучасних науці і техніці широко
використовується графічне моделювання, помітно підсилюється тенденція
схематизації, формалізації зображень, заміна наочних зображень умовними
зображеннями з метою додання їм більш універсального значення. У біології,
хімії, фізиці, математиці та інших галузях науки використовуються узагальнюючі
формалізовані засоби відображення знань про об’єкти, що досліджуються.
Вербальна передача інформації, знань перестала бути універсальною. Поряд з нею
як самостійна широко використовується система умовних символів, знаків, різні
просторові схеми, що є специфічним „мовним” матеріалом. Людину усе більше
оточує світ символів, кодів, образів, моделей. В них відбивається предметна
діяльність, з їхньою допомогою відбувається розуміння реальних явищ. Тому
ефективність будь-якої цілеспрямованої діяльності, як творчої, так і
репродуктивної, як продуктивної, так і навчальної, у значній мірі визначається
рівнем розвитку специфічної форми образного мислення - просторового мислення
суб’єкта.
Існування людини, як біологічного виду, нерозривно пов’язано з процесом
розвитку просторового мислення. Будь-яка цілеспрямована діяльність неможлива
без досить розвинутих уявлень, тому що людина, перше, ніж зробити що-небудь
практично, думкою уявляє той кінцевий результат, на досягнення якого вона
повинна спрямувати свою діяльність.
Актуальність вивчення просторового мислення як специфічного виду розумової
діяльності також визначається тим, що цей процес займає особливе місце в
інтелектуальному і творчому розвитку особистості і є найменш дослідженим з усіх
інтелектуальних процесів як у вітчизняній, так і в зарубіжній психологічній
науці.
Існує цілий ряд робіт, в яких розроблялися ті чи інші аспекти досліджуваної
проблеми. Основні теоретичні питання, пов’язані з мисленням людини, опрацьовані
в науковій літературі багатьма вченими, дослідженню різних аспектів цієї
проблеми приділялася належна увага у філософії (Ю.Афанасьєв, В.Волков,
І.Герасимова Р.Левчук, В.Мазепа, В.Малахов, С.Рапопорт, В.Шишка), психології
(А.Брушлинський, Л.Виготський, О.Леонтьєв, О.Костюк, О. Чебикін), культурології
(В.Біблер, О.Шевнюк, О.Щолокова), педагогіці (І.Зязюн, Л. Кондрашова,
Є.Назайкінський, О.Рудницька, Г.Падалка, О. Щеголева). У зарубіжній
психологічній науці вивчення просторового мислення здійснювалось: у
гештальтпсихології (Р.Арнхейм, М.Вертгеймер); з позицій екологічного підходу
(Дж.Гібсон); у рамках експериментальної психології досліджувалися механізми
продуктивності зорових образів (Р.Грегорі); у руслі когнітивного напрямку
вивчалися механізми та розроблялися моделі перцептивно-мисленнєвої
репрезентації різних видів інформації (Д.Мецлер, Р.Шепард та ін.).
У вітчизняній психології просторове мислення досліджувалось у таких аспектах:
механізми та закономірності цього процесу в умовах вирішення ергономічних задач
в інженерній психології ( В.Ґордон, В.Зінченко, В.Мунілов); механізми як
складні функціональні системи операцій (Б.Безпалов); візуальна мова опису
способів вирішення геометричних задач (І.Арієвич, В.Пєтухов); особливості
просторового мислення як окремого виду візуального мислення (І.Каплунович,
І.Якиманська, О. Щеголева); роль візуалізації у процесі вирішення творч