Розділ 2.
Організаційне оформлення українських осередків протестантизму та основні
напрямки їхньої діяльності
Закінчення Першої світової війни, поразка ЗУНР, новий політико-адміністративний
статус західноукраїнських земель кардинальним чином вплинули на настрої
українського населення Східної Галичини. Дезорієнтоване післявоєнним станом,
зміною державної приналежності, воно було схильне до сприйняття нових
нестандартних ідей та пропагандистських гасел. Настільки сприятливими
обставинами не могли не скористатися лідери протестантських релігійних течій,
розширення соціальної бази та географії впливів для яких було одним з основних
напрямків діяльності. Робота представників більшості протестантських
організацій в регіоні полегшувалася наявністю багаторічної традиції, яка була
перервана Першою світовою війною. Крім того, свою пропаганду поширювали серед
місцевого населення інонаціональні протестантські організації, які вели у
Східній Галичині активну діяльність.
Найбільшою протестантською організацією у Західній Україні на початуку 20-х рр.
ХХ ст. був Союз церков євангельсько-аугсбурського і гельвецького
віросповідання, основну масу членів якого складали німці. В листопаді 1924 р.,
після смерті суперінтенданта Германа Фрітше, головну управу (Суперінтендантуру)
Союзу було перенесено з містечка Бялей біля Кракова /5/ [/5/ 125) Оп. 6. Спр.
490. Арк. 6.]) до Станіславова (нині Івано-Франківськ) /5/ [/5/ 126) Оп. 6.
Спр. 509. Арк. 2.]). Тоді ж рух очолив пастор Теодор Цеклер, який одночасно
обіймав посаду адміністратора німецької лютеранської парафії в с. Заліщиках
(про це свідчать списки пасторів в архівних справах /5/ [/5/ 127) Оп. 6. Спр.
278. Арк. 1; Oп. 6. Cпр. 1003. Арк. 4; Оп. 6. Спр. 2031. Арк. 7; Оп. 6. Спр.
2032. Арк. 16.])). Організація об‘єднувала чотири сеньйорати: лютеранські
Західний, Середній, Східний та кальвіністський Євангельсько-гельвецький,
діяльність якого географічно поширювалася на весь ареал діяльності Союзу /326/
[/326/ 128) Лекція 13. Лютеранство і кальвінізм першої половини ХХ ст.
Формування української протестантської Церкви. стор. 284.]). Українців серед
членів Союзу спочатку було дуже мало. Однак, в силу їх прибування, німецька
культурна традиція, ізоляція від широких мас та спротив автономізації
українських протестантських груп стали причинами віддалення останніх від
Союзу.
Українська лютеранська церква виникла в середині 20-х рр. ХХ ст. Лютеранський
рух серед західноукраїнського населення пов‘язується з іменами Теодора Ярчука,
Івана Піщука, Івана Дем‘янюка. Діяльність течії проходила за постійного
контролю та активної підтримки Союзу ЦАГ (німці). До новоорганізованого руху не
входили переселенці з Західної Європи. Вона постала з корінного населення і в
основі свого обряду мала переосмислений варіант літургії візантійського
обряду.
У 1925 році була створена Українська церковна рада, перейменована згодом в
Українську євангельсько-аугсбурзьку місійну раду з центром в Станіславові /326/
[/326/ 129) Лекція 13. Лютеранство і кальвінізм першої половини ХХ ст.
Формування української протестантської Церкви. стор. 285. ]). В результаті
переговорів, які проходили 26-27 жовтня 1927 р. в Станіславові, українські
лютеранські громади, поряд з кальвіністськими і баптистськими, увійшли до
складу Українського євангельського об‘єднання, яке також діяло під егідою СЦАГ
/353/ [/353/ 130) стор. 1-2.]). До початку 30-х рр. лютеранські громади було
засновано в багатьох населених пунктах Галичини /326/ [/326/ 131) Лекція 13.
Лютеранство і кальвінізм першої половини ХХ ст. Формування української
протестантської Церкви. стор. 285.]).
Напередодні Другої світової війни УЄЦАВ налічувала у краї 11 церков (кірх): в
Станіславові, Крехівцях, Єзуполі, Ганнусівцях, Палагичах, Озерянах, Камінному,
Маняві, Більшівцях, Лазарівці, Богородчанах. Крім того були місійні станиці, де
служби відбувалися у відведених для цього місцях.
Загалом, незважаючи на невелику кількість адептів, Українська
євангельсько-аугсбурська місійна рада проводила широку пропагандистську
діяльність. Вона мала періодичні видання, що виходили впродовж 1931-1938 років
у Станіславові: газету “Прозри!”, часопис “Новий світ”. Найбільш потужним
українським лютеранським часописом був “Стяг”, редагований спочатку Ю.
Фолюшняком, а по його смерті восени 1935 р. – Т. Ярчуком. Саме Т. Ярчук
[Примітка: 132) В 1925 р. Т. Ярчук завершував навчання в Римі і невдовзі мав
бути висвячений на католицького священника. Однак, в останній момент він змінив
свою думку і перейшов у лютеранство.]), - один з найвідоміший українських
лютеранських служителів 20-30-х рр. ХХ ст., - був одним з найбільших
пропагандистів ідеї українізації релігійного життя регіону. Подібно до інших
протестантів, які діяли в регіоні, західноукраїнські лютерани наголошували на
необхідності перекладу св. Письма на рідну мову /92/ [/92/ 133) стор. 4.]).
На початку 1939 р. на сторінках “Стягу” була опублікована стаття “Справа
народніх університетів /346/ [/346/ 134) стор. 2-3.]
)”, у якій автор наголошував на необхідності підвищення освітнього рівня
українського населення, виховання національної самосвідомості.
Поруч з СЦАГ та підпорядкованими йому українськими лютеранськими громадами на
початку 20-х рр. ХХ ст. у Східній Галичині розгортають свою діяльність
представники кальвіністського руху.
Основна частина кальвіністських громад на території Східної Галичини на початку
ХХ ст. належала євангельсько-реформованій Церкві в Республіці Польській (з
консисторією у Варшаві), що об‘єднувала поляків, німців, чехів, французів.
Певн
- Київ+380960830922