РОЗДІЛ 2 ПОСЕЛЕННЯ ТА ЖИТЛОБУДУВАННЯ
2.1. Природно-географічна характеристика Західного Поділля
Західне Поділля займає південну частину Волино-Подільської плити. Його
північно-східний край обмежений Товтровим кряжем, на півночі – межує з Малим
Поліссям, а південна межа проходить по долині Дністра. Щодо західної, то вона
не дуже чітка. В літературі про неї згадують дещо обтічно – “...на схід від
Опілля...”, а на картах позначають між Стрипою та Серетом. До складу регіону
входять: південна частина Золочівського і Бродівського районів Львівської,
Зборівський, Козівський, Теребовлянський, Чортківський, Гусятинський,
Заліщицький, Борщівський, частини Збаразького, Підволочиського і Бучацького
районів Тернопільської області та Чемеровецький, Кам’янець-Подільський і
частина Городоцького районів Хмельницької області. Загальна площа становить
біля 14 тис. кв. км [Физико-географическое, 1968, с. 187-188; Геренчук, Койнов,
Цись, 1964, с. 79].
Характерними рисами цієї території є:
а) значна абсолютна висота її поверхні, яка в середньому досягає 350 м над
рівнем моря, піднімаючись біля північного краю вище 400 м, а на півдні, поблизу
долини Дністра, опускаючись до 320 м (у самій долині – до 110-150 м) над рівнем
моря;
б) поєднання плоских межиріч з глибокими каньйоноподібними долинами, що надає
цілій області вигляду плато, яке складене з паралельних плоских межирічних
смуг, витягнутих з півночі до півдня відповідно до напряму річок;
в) абсолютна перевага в ґрунтовому покриві опідзолених, малогумусних, місцями
вилугуваних чорноземів при підпорядкованому значенні сірих опідзолених
ґрунтів;
г) незначне поширення природних лук, серед яких переважають суходільні типи і
майже відсутні заплави;
д) незначне поширення лісів, що зустрічаються переважно в дуже горбистих
районах [Геренчук, Койнов, Цись, 1964, с. 79].
За типами місцевості регіон поділяється на чотири природні райони або природні
ландшафти зі своєю морфологічною структурою [Природа, 1979, с. 137].
Перший, з півночі – Вороняки, простягається із заходу на схід від Гологір до
Кременецького кряжу. Межа з Гологорами (західна) проходить по долині р.
Золочівки, східна – по долині р. Ікви. Південний кордон району проходить від
Поморян на Зборів, Залізці, Новий Олексинець. Вороняки представляють собою
частину головного водорозділу між Прип’яттю, Західним Бугом і Дністром.
Західний Буг і Серет перерізують вододіл, утворюючи наскрізні долини загального
напряму з північного заходу на південний схід. Річкові долини і балки
характеризуються широкими днищами і пологими схилами. На південь, у бік
Тернопільської рівнини Вороняки поступово знижуються і річкові долини, яри
характеризуються більш спокійними обрисами. Ця частина регіону є найбільш
придатною для сільськогосподарського використання, зокрема, для садів і
ягідників.
Наступний, Тернопільський рівнинний фізико-географічний район простягається від
Вороняків на південь до початку чітко вираженого схилу в сторону Дністра, що
починається від умовної лінії Бучач – Чортків – Смотрич. В рельєфі переважають
плоскі, іноді легко хвилясті межиріччя і широкі пологі долини річок, балок та
ярів [Геренчук, Койнов, Цись, 1964, с. 192-193]. Район має незначний нахил
поверхні з півночі на південний схід [Волобай, 1959, с. 11].
Третій район Західного Поділля – Товтровий кряж – є своєрідним районом, який не
має аналогів не тільки на Поділлі, а і в цілому в Україні. Він простягнувся на
східній окраїні Подільського плато на 200 км у вигляді яскраво вираженого валу
із багаточисленними боковими відгалуженнями. Рифова гряда бере початок біля с.
Підкамінь Львівської області і тягнеться у напрямку Збаража, Скалата,
Крутилова, Кам’янця-Подільського і далі за Дністер [Физико-географическое,
1968, с. 194]. Цей регіон і сьогодні є найбільш залісненою частиною Західного
Поділля.
Західно-Подільське Придністров’я займає південний схил Подільського плато від
широти Бучач – Чортків – Смотрич і аж до долини Дністра і від устя Стрипи на
заході до Товтрової гряди на сході. Межа між Тернопільським фізико-географічним
районом і Західно-Подільським Придністров’ям проходить в долинах меридіональних
приток Дністра – Стрипи, Серету, Нічлави, Збруча, Смотрича. Долини рік мають
каньйоноподібний характер з врізаними меандрами.
В загальному плані територія району представлена хвилястим межиріччям і
каньйоноподібними долинами меридіональних рік. Меридіональна витягнутість долин
і межиріч накладає відбиток на характер розміщення ґрунтового покриву і
рослинності, які групуються у вигляді меридіонально витягнутих смуг. При такому
розташуванні природних комплексів чітко виявляється роль східних і західних
експозицій схилів, які захищені від сильних наскрізних вітрів, що дмуть вздовж
каньйоноподібних долин, особливо небажаних при північних румбах
[Физико-географическое, 1968, с. 196].
На Західному Поділлі поширені так звані лісостепові ґрунти, що утворилися
внаслідок основних процесів ґрунтоутворення – підзолистого та дернового
(чорноземного), різний ступінь вираження яких призвів до утворення ясно-сірих,
сірих, темно-сірих опідзолених ґрунтів і чорноземів опідзолених [Природа, 1979,
с. 101]. Чорноземні малогумусні ґрунти в основному зосереджені на
Тернопільській рівнині від р. Гнізни до Товтр. Зустрічаються невеликими
масивами і в межиріччі Стрипи і Серету, а також на лівому березі Серету у
Західно-Подільському Придністров’ї. Найбільш поширеною в Західному Поділлі
відміною ґрунтів є опідзолені чорноземи. Їх основний масив розташований у
межиріччях Стрипи і Золотої Липи, Серету і Збруча, Збруча і Смотрича. Невеликі
масиви цих ґрунтів
- Київ+380960830922