РОЗДІЛ 2
ЗАСОБИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОЕТАПНОСТІ Й ПОСЛІДОВНОСТІ ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТІСНО
ОРІЄНТОВАНИХ ВІДНОСИН У ВИХОВНОМУ ПРОЦЕСІ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ
2.1 Основні етапи формування особистісно орієнтовних відносин
у початковій школі та їх зміст
Вивчення теоретичних основ формування особистісно орієнтованих відносин у
виховному процесі початкової школи, проведений нами аналіз реальних взаємин
учителя й учнів початкових класів дозволяє обґрунтувати педагогічно доцільні
засоби забезпечення формування особистісно орієнтованих відносин, визначити
програму дослідно-експериментальної роботи і приступити до її реалізації в
умовах конкретного пошуку: апробації організаційно-функціональної моделі,
обгрунтування і підтвердження поетапності й послідовності формування
особистісно орієнтованих відносин, визначення змісту кожного етапу; виявлення
сукупності психолого-педагогічних умов, внутрішніх і зовнішніх чинників даного
процесу.
Як підтвердив аналіз проблеми формування особистісно орієнтованих відносин у
педагогічній теорії, організація гуманного виховного процесу в сучасній
загальноосвітній школі першого ступеня ставить молодшого школяра в особливу
позицію – творця себе й обставин власного розвитку, що відбувається під
безпосереднім керівництвом учителя. Формування особистісно орієнтованих
відносин учителя й молодших школярів вносить зміни в організацію й зміст
виховного процесу початкової школи, дозволяє використовувати інноваційні
педагогічні технології, запроваджувати проблемно-пошукові методи та досягнення
психолого-педагогічної науки в практичну діяльність учителя початкових класів.
У ході дослідно-експериментальної роботи висунута нами гіпотеза перевірялася на
основі системи взаємопов’язаних принципів формування особистісно орієнтованих
відносин – суб’єктності, ціннісної орієнтації, природовідповідності,
культуровідповідності, єдності теорії й практики, самоактивності й саморозвитку
особистості за реальних умов формування особистісно орієнтованих відносин
учителів і молодших школярів у виховному процесі на базі загальноосвітніх
навчальних закладів № 6, 19, 20, 26, 30 м. Полтави.
Експериментом було охоплено 816 учнів, 35 учителів початкових класів та 158
студентів психолого-педагогічного факультету Полтавського державного
педагогічного університету імені В.Г.Короленка.
У процесі організації та проведення дослідження ми дійшли висновку, що
формування особистісно орієнтованих відносин учителя й учнів визначається
особистісним зростанням молодших школярів і подальшим особистісно-професійним
самовдосконаленням учителя. Як показала дослідно-експериментальна робота,
особистісне зростання молодших школярів відбувається завдяки поглибленню
процесів самопізнання й моральної саморегуляції, розвитку ціннісного ставлення
до себе і до вчителя (як референтної особи у відносинах) і на цій основі –
ціннісно-гуманного ставлення до інших.
Із метою діагностики особистісного зростання учнів нами була розроблена система
оцінювання й порівняння досягнутих результатів на основі поетапного
відстеження, виміру й аналізу цих трьох факторів у нерозривному зв’язку і на
єдиній порівняльній основі. Для обробки результатів експерименту ми
користувалися методом порівняльного аналізу вибіркових даних,
факторо-критеріальним аналізом, методом кореляції, які входять до педагогічної
кваліметрії. Параметри особистісного розвитку учнів вимірювалися через
відповідні фактори, їх критерії та індикатори ступеня прояву якості даного
критерію (рівень розвитку й цифрове значення). Під педагогічним фактором ми
розуміємо явище, яке виступає причиною, рушійною силою іншого явища [198, 464],
при цьому критерій є засобом судження, ознакою, на основі якого виробляється
оцінка [199, 220].
У контексті нашого дослідження рівень розвитку самопізнання, моральної
саморегуляції й ціннісне ставлення до іншої особистості є факторами, які
впливають на рівень розвитку особистості учня у ході формування особистісно
орієнтованих відносин із учителем. При цьому кожен фактор визначається через
добір стрижневих ознак (критеріїв), які розкривають його властивості. Ці ознаки
і є показниками факторів, на основі яких вимірювався і аналізувався кожний,
встановлювалися причинно-наслідкові зв’язки і в кінцевому результаті визначався
рівень розвитку кожної дитини.
Під рівнем самопізнання ми розуміли ступінь сформованості в учня відповідно
вікових можливостей, найважливіших якостей особистості, які є показниками
усвідомленості власного „Я”, ставлення до власної діяльності й оцінювання
власних учинків – самооцінка, самоаналіз, самокритика. Під рівнем моральної
саморегуляції учня ми розуміли ступінь сформованості в нього відповідно вікових
можливостей якостей особистості, які є показниками регуляції поведінки у
стосунках із оточуючими – самоповага, дисциплінованість, самостійність. Під
рівнем ціннісного ставлення молодшого школяра до іншої особистості ми розуміли
ступінь сформованості в нього відповідно вікових можливостей гуманних якостей,
які є показниками моральних відносин, як зразків загальноприйнятої поведінки,
уявлення про добро і справжні цінності – доброзичливість, емпатія, повага.
Методом експертної оцінки [206] фіксувався рівень розвитку кожного учня за
трьома факторами, аналізувалися отримані результати і обчислювався коефіцієнт
особистісного розвитку молодшого школяра за формулою:
, де
Кор – комплексна оцінка особистісного розвитку; Ксп – коефіцієнт рівня
самопізнання; Кмс – коефіцієнт рівня моральної саморегуляції; Кцс – коефіцієнт
ціннісного ставлення до іншого.
Результати вхідного діагностування по
- Київ+380960830922