РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДЖЕННЯ ХІМІЧНОГО СКЛАДУ СИРОВИНИ ЯСЕНА ЗВИЧАЙНОГО
2.1. Прилади, методи, методики і реактиви
2.1.1. Сировину для досліджень (листя, пагони, кора, деревина, нестиглі та
стиглі плоди) ясена звичайного було заготовлено за загальноприйнятими
методиками з урахуванням статистичної достовірності в Харківській, Київській,
Вінницькій, Хмельницькій областях протягом 2002-2006 років [22, 44].
2.1.2. Для хроматографування застосовували різні сорти паперу “Filtrak” (FN
1,3,7,8,14,18), а також пластинки “Silufol UV-254” і “Silufol UV-366”(Чехія) та
“Sorbfil”-ПТСХ-П-В (Росія).
Використовували методи висхідної і низхідної, одномірної, двомірної і
багаторазової ПХ та ТШХ. Результати значення Rf на хроматограмах є середніми
величинами 5-6 визначень [98, 106].
2.1.2.1. Розчинники для приготування хроматографічних систем використовували
кваліфікації ч.д.а. або х.ч.; співвідношення розчинників, позначені цифрами,
взяті в об’ємних одиницях.
2.1.2.2. На хроматограмах речовини виявляли до і після обробки різними
реактивами за забарвленням у видимому світлі та за флуоресценцією їх у
фільтрованому УФ-світлі (при довжині хвилі 254 нм та 366 нм):
А – анілінфталатний реактив (0,33 г аніліну та 1,66 г кислоти фталевої в 100 мл
н-бутанолу, насиченого водою);
Б – 0,2% розчин нінгідрину в 96% етанолі;
В – розчин бромфенолового синього і метилового червоного (0,3 г бромфенолового
синього і 0,1 г метилового червоного в 100 мл метанолу);
Д – 0,04% розчин натрію 2,6-дихлорфеноліндофеноляту у воді;
Е – 1% розчин хлориду заліза (ІІІ) у воді;
Ж – 10% розчин натрію гідроксиду в 96% етанолі;
З – реактив Бартона (рівні об’єми 1% розчинів хлориду заліза (ІІІ) і калія
ферриціаніду у воді);
К – пари аміаку;
Л – 0,05% розчин бромкрезолового зеленого в 96% етанолі;
М – 16% розчин кислоти сірчаної;
Н – діазореактив (0,5% водний розчин білого стрептоциду у 10% кислоті сірчаній
з додаванням 2 мл 2% розчину натрію нітриту);
П – 1% розчин алюмінію хлориду в 96% етанолі;
Р – розчин ваніліну у концентрованій кислоті сірчаній;
С – 10% розчин кислоти сірчаної;
Т – 0,4% розчин бромфенолового синього та борної кислоти у воді.
2.1.2.3. Для хроматографічного розділення речовин, що досліджували,
використовували целюлозу, силікагель марки КСК з розміром часток 0,25 мм, марки
LS 100/250 і порошок поліамідного сорбенту з розміром часток 0,25 мм.
2.1.3.1. Речовини аналізували після двох-, трикратної кристалізації з
відповідних розчинників і висушуванні у вакуумі при 10-2 мм рт. cт. над
фосфорним ангідридом протягом 4-х годин при 110єС.
2.1.3.2. Температуру плавлення речовин визначали на блоці Кофлера. Молекулярну
масу визначали за допомогою УФ-спектроскопії за методом Раста на приладі СФ-46
і масспектрометрії на приладі Finnegan MAT 4615B.
2.1.3.3. Елементний аналіз проводили з використанням атомно-емісійного
спектрографічного методу із фотографічною реєстрацією на приладі ДФС-8.
Градуювальні графіки в інтервалі вимірюваних концентрацій елементів будували за
допомогою стандартних проб розчинів солей металів (ICOMP-23-27). Для розчинення
міді та ванадію використовували кислоту азотну особої чистоти, а при аналізі
інших елементів – реактиви кваліфікації х.ч. та двічі очищену воду. Проби
випарювали з кратерів графітових електродів у розряді дуги змінного струму
силою 16А при експозиції 60с; як джерело збудження спектрів використовували
ІВС-28. Реєстрували спектри на фотоплівці за допомогою спектрографа ДФС-8 з
трилінзовою системою освітлення щілини та дифракційною решіткою 600 штр/мм.
Фотометрували лінії спектрів при довжині хвилі від 240 до 347 нм в пробах у
порівнянні з державними зразками суміші мінеральних елементів, за допомогою
мікрофотометра МФ-4. Відносне стандартне відхилення (для п’яти паралельних
вимірів) не перевищувало 30% при визначенні чисельних величин концентрацій
елементів [25, 74].
2.1.3.4. УФ-спектри поглинання отримували на спектрофотометрах СФ-46 і “Specord
M40” у кюветах з товщиною шара 10 мм при концентрації речовин 1-2·10-3 моль у
етанолі.
2.1.3.5. ІЧ-спектри отримували на спектрометрі UR-20 (Німеччина) в таблетках
калію броміду 1 мм заввишки при співвідношенні речовини і наповнювача
1:200-1:400.
2.1.3.6. Оптичну активність сполук вимірювали на поляриметрі СПУ-Е.
2.1.4.1. Визначення якісного складу та кількісного вмісту жирних кислот у
вигляді метилових ефірів, що отримані прямим метилюванням ліпофільних фракцій,
проводили за методом ГРХ, за допомогою хроматографу “Shimadzu GC-14B” із
полум’яно-іонізаційним детектором, колонка капілярна кварцова розміром 30 м ґ
0,25 мм, НР-225 0,25 мкм, стаціонарна фаза ціанопропіл-метилсилоксан (1:1),
газ-носій – водень, швидкість подання газу-носія – 30 мл/хв; температура
колонки 175єС, інжектора – 240єС, детектора – 250єС; твердофазний носій –
“Інертон-AW” із зернінням 0,16-0,20 мм, рідинна фаза – діетиленглікольсукцинат
у кількості 10% від маси носія [17]. Відсотковий вміст кожного з компонентів
розраховували по відношенню площини піку окремої речовини на хроматограмі до
сумарної площини усіх компонентів.
2.1.4.2. Дослідження якісного складу ліпофільних фракцій проводили за допомогою
тримірної скануючої спектрофлуориметрії в УФ-світлі та видимому діапазонах
спектру. Тримірні спектри флуоресценції отримували за допомогою
спектрофлуориметра Hitachi F 4010.
2.1.4.3. Визначення кількісного вмісту компонентів ліпофільних фракцій сировини
ясена звичайного проводилося за методом спектрофотометрії шляхом деконволюції
спектрів поглинання рослинних екстрактів на складові смуги (програми комплекту
SpectralDataLab, розробка А.О.Дорошенко, НДІ хімії при ХНУ ім.Н.Н.Каразіна) з
наступнім визначенням поглинання
- Київ+380960830922