Ефективність застосування фенспіриду в комплексному лікуванні хворих із хронічним легеневим серцем

РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Загальна характеристика хворих
Обстежено 73 хворих із хронічним легеневим серцем, з них чоловіків було 55,
жінок – 18; вік – від 35 до 82 років. Розподіл хворих у залежності від
нозологічної належності наведено в табл. 2.1.
Таблиця 2.1
Розподіл хворих в залежності від характеру захворювання
Нозологічна форма
Кількість хворих
абс.
Хронічне обструктивне захворювання легень
50
68,5
Фіброзно-кавернозний туберкульоз легень
11
15,1
Дисемінований туберкульоз легень
4,1
Хронічний абсцес легені
4,1
Злоякісні новоутворення на фоні хронічного обструктивного захворювання легень
4,1
Ідіопатичний фіброзуючий альвеоліт
2,7
Дифузні захворювання сполучної тканини з ураженням легень
1,4
УСЬОГО
73
100,0
Діагноз захворювання був встановлений на підставі клінічних, рентгенологічних,
лабораторних даних, результатів дослідження функції зовнішнього дихання,
показників електрокардіографії та ехокардіографії.
При визначенні ступеня легеневої недостатності (ЛН) і стадії недостатності
кровообігу (НК) керувались класифікацією Асоціації фтизіатрів та пульмонологів
України (затверджена III з’їздом фтизіатрів та пульмонологів України, включена
до Інструкції щодо діагностики, клінічної класифікації та лікування хронічного
обструктивного захворювання легень, затвердженої наказом МОЗ України від
28.10.2003 р., № 499).
У табл. 2.2 наведений розподіл хворих у залежності від ступеню ЛН.
Таблиця 2.2
Розподіл хворих в залежності від ступеня ЛН
Нозологічна форма
ЛН І
ЛН ІІ
ЛН ІІІ
Хронічне обструктивне захворювання легень
35
10
Фіброзно-кавернозний туберкульоз легень
­–
­10
­1
Дисемінований туберкульоз легень
Хронічний абсцес легені
Злоякісні новоутворення на фоні хронічного обструктивного захворювання легень
Ідіопатичний фіброзуючий альвеоліт
Дифузні захворювання сполучної тканини з ураженням легень
УСЬОГО
10 (13,7 %)
50 (68,5 %)
13 (17,8 %)
У 28 хворих мала місце застійна недостатність кровообігу (декомпенсоване
хронічне легеневе серце), в 45 випадках клінічних ознак застою у великому колі
кровообігу не спостерігалось (компенсоване хронічне легеневе серце). Розподіл
хворих в залежності від ступеня НК наведено в табл. 2.3.
Таблиця 2.3
Розподіл хворих в залежності від наявності та стадії НК
Нозологічна форма
Компенсоване ХЛС
Декомпенсоване ХЛС
НК І
НК ІІ
Хронічне обструктивне захворювання легень
25
21
Фіброзно-кавернозний туберкульоз легень
­9
­2
­–
Дисемінований туберкульоз легень
Хронічний абсцес легені
Злоякісні новоутворення на фоні хронічного обструктивного захворювання легень
Ідіопатичний фіброзуючий альвеоліт
Дифузні захворювання сполучної тканини з ураженням легень
УСЬОГО
45 (61,6 %)
24 (32,9 %)
4 (5,5 %)
Вивчення впливу добової дози фенспіриду на стан агрегаційної функції
тромбоцитів проводили після досягнення стабілізації стану хворих (20 осіб) на
фоні незмінної на протязі, як мінімум, 1 тижня терапії основного захворювання.
Дослідження ефективності застосування фенспіриду в комплексному лікуванні
проведено у 31 хворого хронічним обструктивним захворюванням легень III
стадії.
В якості базисного лікування хворі приймали бронхолітики – в2-агоністи та/або
антихолінергічні інгаляційні засоби, муколітичні препарати, у випадках
недостатності кровообігу – сечогінні, препарати калію; принаймні на протязі 4
тижнів до включення у дослідження хворі не приймали кортикостероїдні засоби.
План дослідження включав скринінговий та лікувальний періоди. Стабільність
клінічних проявів захворювання, ступінь порушень вентиляційної функції легень у
скринінговий період на фоні базисної терапії були одним із критеріїв включення
хворих у дослідження. Фенспірид призначали додатково до базисного лікування в
дозі 80 мг 2 рази на добу на протязі 8 тижнів з оцінкою клінічних і
функціональних даних через 2, 4 та 8 тижнів від початку лікування.
Більш детально принципи групування хворих викладені у відповідних розділах.
2.2. Методи досліджень
Дослідження функції зовнішнього дихання проводили з використанням апарату
«Пульмовент-2» (Сенсор-Теком, Україна).
Аналізували показники форсованого видиху: форсовану життєву емкість легень
(ФЖЄЛ, % від належн.), об’єм форсованого видиху за першу секунду (ОФВ1, % від
належн.), показники ОФВ1/ФЖЄЛ (%) та ОФВ1/ЖЄЛ (%), середню об’ємну швидкість
видиху на рівні 25-75 % ФЖЄЛ (СОШ25-75, % від належн.), максимальну об'ємну
швидкість видиху на рівні 25 % ФЖЄЛ (МОШ25, % від належн.), 50 % ФЖЄЛ (МОШ50, %
від належн.), 75 % ФЖЄЛ (МОШ75, % від належн.).
Структура життєвої ємкості легень (ЖЄЛ) оцінювалась за допомогою наступних
показників: дихального об’єму (ДО, л), резервного об’єму видиху (РОвид, л),
резервного об’єму вдиху (РОвд, л), ємності вдиху (Євд, л), відношення РОвид/ЖЄЛ
(%), РОвд/ЖЄЛ (%), ДО/ЖЄЛ (%).
Проведений також аналіз хвилинного об’єму дихання (ХОД, л) із частотою дихання
(ЧД за 1 хв.) і дихальним об’ємом (ДО, л), часових та швидкісних параметрів
дихального циклу в стані спокою: часу дихального циклу (Тт, с), часу вдиху
(Твд, с), часу видиху (Твид, с), їх співвідношення (Твд/ Твид, ум. од.),
пікової швидкості вдоху (СкВдПк, л/с), пікової швидкості видиху (СкВидПк, л/с),
середньої швидкості вдиху (СкВдСр, л/с), середньої швидкості видиху (СкВидСр,
л/с).
В якості ілюстрації на рис. 2.1 представлений протокол дослідження функції
зовнішнього дихання.
Електрокардіографію проводили за допомогою приладу “Біосет-3500” (MWZ). У
діагностиці гіпертрофії правого шлуночка серця застосовували прямі та непрямі
ЕКГ-ознаки за J. Widimsky [23, 160].
Прямі ознаки: 1) RV1 > 7 м