РОЗДІЛ 2
ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ ОБОРОТНИМИ ЗАСОБАМИ ВАГОННОГО МЕТРОРЕМОНТНОГО
ВИРОБНИЦТВА
2.1. Етапи формування та розвиток оборотних засобів підприємств
Успішне функціонування метроремонтного виробництва в ринкових умовах
господарювання в значній мірі залежить від забезпеченості і раціонального
використання оборотних засобів. Нові умови, з одного боку, сприяють покращенню
умов використання оборотних засобів і збагаченню практики управління ними, а з
другого, вимагають значного їх збільшення в зв’язку з розривом зв’язків між
постачальниками і споживачами.
Чим ефективніше використовуються оборотні засоби, тим більші вивільнені грошові
кошти на розширення виробництва, на збільшення обсягів ремонтів, на додаткові
капітальні вкладення. Тому на кожному ремонтному підприємстві повинно бути
забезпечено не тільки зростання виробництва та реалізації продукції, зменшення
собівартості, а і раціональне використання оборотних засобів.
Оскільки вдосконалення управління економікою повинно повною мірою враховувати
фактор часу, то залежно від етапів розвитку господарювання, конкретної
економічної мети науковці давали різні визначення оборотних засобів.
У розвитку управління власними та залученими оборотними засобами підприємства
можливо чітко виділити шість основних етапів, які відображені в табл. 2.1.
На першому етапі відбувалось становлення підприємств в складних господарських
умовах та створювалась система організації та формування оборотних засобів.
Таблиця 2.1
Етапи розвитку управління власними та залученими оборотними засобами
підприємства
Етапи, роки
Характерні особливості
Перший
1920– 1935
До початку кредитної реформи перевищення запасів товарно-матеріальних цінностей
приводило до позапланового перерозподілу оборотних засобів
Другий
1936– 1965
Після проведення кредитної реформи відбувається розділення оборотних засобів на
власні та залучені; виходячи з конкретних умов господарської діяльності
підприємства встановлюють нормативи власних оборотних засобів
Третій
1966 – 1975
На початку проведення господарської реформи встановлюються нормативи власних
оборотних засобів підприємствами самостійно; на формування оборотних засобів
залучається кредит
Четвертий
1976 – 1985
Утворюються об’єднання і ефективності використання оборотних засобів
приділяється більше уваги; розширені права підприємств в області їх нормування
П’ятий
1986 – 1991
Наступає період так званої «перебудови»; Україна відокремлюється від СРСР;
більшість підприємств переходять на госпрозрахунок, самофінансування та
самоокупність; нераціональна організація оборотних засобів приводить
підприємства до неможливості погашення своїх обов‘язків та банкрутства
Шостий
1992 – по теперішній час
Перехід до ринкових відносин вимагає більш ретельного ставлення до організації
та управління оборотними засобами; встановлюються та розроблюються нові
нормативи ефективного їх використання; оборотні засоби розглядаються як
фінансова категорія, що забезпечує безперебійний процес виробництва та
реалізації продукції
Запаси товарно-матеріальних цінностей звичайно перевищували дійсну потребу в
них, використання комерційного кредиту приводило до позапланового перерозподілу
оборотних засобів в господарстві. Перша спроба управляти оборотними засобами
виразилась у визначенні для кожного підприємства необхідного їх обсягу,
виходячи із фактично створених запасів товарно-матеріальних цінностей. Власні
та залучені оборотні засоби при цьому знеособлювались, Держбанк кредитував
додаткову потребу підприємств у коштах незалежно від виконання плану,
здійснювалось автоматичне кредитування “під план”. Кредити Держбанку
спрямовувались на покриття недостач фінансових ресурсів, які виникали внаслідок
поганої роботи підприємств.
На другому етапі були встановлені загальні принципи організації та планування
оборотних засобів, відповідальність за ефективне їх використання, упорядковані
госпрозрахункові відносини між підприємствами, оборотні засоби розділені на
власні та залучені. Нормативи власних оборотних засобів визначалися з
урахуванням конкретних умов господарської діяльності підприємств. Кредити для
тимчасового збільшення оборотних засобів стали цільовими, строковими,
зворотними та забезпеченими. Наділення госпорганів власними оборотними засобами
у суворій відповідності з нормативами сприяло зміцненню госпрозрахунку,
економному витрачанню коштів, вишукуванню додаткових ресурсів для розширення
виробництва та покращенню його показників. Проводився аналіз ефективного
використання оборотних засобів, введена певна система їх управління [137].
Третій етап пов‘язаний з проведенням у СРСР господарської реформи 1965 р., яка
передбачала докорінні зміни в управлінні оборотними засобами. В цей період
нормативи власних оборотних засобів, їх зростання та спад розраховують та
встановлюють самі підприємства без затвердження вищими органами. Останні
втратили право вилучати закріплені за підприємствами оборотні засоби в межах
нормативу протягом року. Значно розширені права підприємств до залучення
кредиту на формування оборотних коштів. Недостача оборотних засобів стала
відшкодовуватися за рахунок власних ресурсів підприємств, отриманих у
результаті проведення організаційно-технічних заходів у формі надпланового
прибутку або економії в наступні періоди. Були посилені санкції на
підприємствах за випуск неякісної, не передбаченої планом або некомплектної
продукції, за відхилення від оплати продукції, за порушення договорів по її
поставкам [112].
На четвертому етапі відбуваються вдосконалення управління оборотними засобами
на базі п
- Київ+380960830922