РОЗДІЛ 2
МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ
ПОДАТКОВИМИ ПЛАТЕЖАМИ АТП
2.1 Зміст оподаткування в економічному механізмі підприємства
Головною метою підприємницької діяльності є одержання максимального прибутку за
рахунок найбільш повного задоволення вимог споживачів.
Обсяг чистого прибутку підприємства в значній мірі залежить від його податкових
платежів. Тому для АТП надзвичайно важливим є формування такої податкової
політики, що може сприяти мінімізації податкових платежів підприємства.
В економічній і правовій літературі використовується багато термінів, що
стосується оподаткування. Тому доцільним є визначення таких поняття як
«податок», «обов'язковий платіж», «система оподаткування», «податкова система»,
«податковий механізм», «зміст оподаткування» і «податкова політика підприємства
в рамках податкової політики держави».
В законі України «Про систему оподаткування» під «податком і збором
(обов'язковим платежем) у бюджети й у державні цільові фонди розуміється
обов'язковий внесок у бюджет відповідного рівня або державний цільовий фонд, що
здійснюється платниками в порядку й на умовах, обумовлених законами України про
оподаткування» [99, с. 306]. Таким чином, податок визначається як обов'язковий
внесок, а поняття збору й обов'язкового платежу є синонімічними. Багато учених
вважають явним недоліком те, що в жодному законодавчому акті податок не
визначається окремо від збору (обов'язкового платежу).
У Податковому кодексі російської федерації під податком розуміється
обов'язковий платіж, що стягується з організацій і фізичних осіб у формі
відчуження приналежних їм на праві власності, господарського ведення або
оперативного управління коштів з метою фінансового забезпечення діяльності
держави і (або) муніципальних утворень.
Під збором розуміється обов'язковий внесок, стягнутий з організацій і фізичних
осіб, сплата якого є однією з умов здійснення у відношенні платників зборів
державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими державними
органами і посадовими особами юридично значимих дій, включаючи представлення
окремих прав або видачу дозволів (ліцензій).
При цьому в проекті Податкового кодексу України податок визначається як
«обов'язковий, індивідуальний, безоплатний платіж, що платять у бюджет фізичні
і юридичні особи в порядку, установленому цим Кодексом. А збір – це
обов'язковий платіж, що сплачують фізичні і юридичні особи за здійснення
державними органами, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими
особами дій, що мають юридичне значення, а також надання визначених прав,
видачу дозволів і ліцензій» [127, с. 84].
Отже, у сучасній економіці доцільно розглядати наступне визначення податків:
податки – це обов'язкові внески в бюджети різних рівнів і державні цільові
фонди, що стягуються центральними і місцевими органами державної влади з
юридичних і фізичних осіб у зв'язку з одержанням ними доходів, здійсненням
господарської діяльності, наявністю і використанням майна.
А збори є обов'язковими платежами за дії юридичного характеру, що надані
державними органами або органами місцевого самоврядування.
Система оподаткування законодавчо визначається як «сукупність податків і зборів
(обов'язкових платежів) у бюджети й у державні цільові фонди, стягнуті у
встановленому законами України порядку» [99, с. 307].
Більш широким поняттям є податкова система. Серед учених немає єдності думок
щодо визначення змісту податкової системи [20, 34, 90, 127]. Найбільш повним є
визначення Завгороднього В.П.: «податкова система України – це сукупність
загальнодержавних і місцевих податків, зборів і інших обов'язкових платежів,
стягнутих у бюджети й у державні цільові фонди, а також принципів, форм їхнього
встановлення, заміни або скасування порядку їхнього вирахування, оплати і
стягнення, включаючи організацію роботи з їхнього контролю» [58, с. 9].
Можна зробити висновок, що система оподаткування є елементом податкової
системи. Таким чином, податкова система є сукупністю передбачених
законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів), що стягуються
державою, а також принципів, методів і форм установлення, зміни, стягування,
скасування, сплати і контролю податків.
Зміст оподаткування базується на принципах, через які виявляється як
об'єктивність, так і суб'єктивність податкової системи.
Об'єктивність – через те, що принципи побудови системи податків служать для
більш ефективного використання їхніх об'єктивних функцій, обумовлених самим
існуванням категорії податків.
Суб'єктивність – через те, що присутність податкової системи означає
присутність конкретної держави, що проводить свою суб'єктивну діяльність у
сфері оподаткування. Тому всі принципи оподаткування можна розділити на
універсальні, котрі визначають основи побудови податкової системи і діють без
значних змін протягом тривалого періоду часу, і специфічні, котрі є породженням
фактичного стану соціально-економічного життя в країні.
Розвиток і зміна форм державного устрою завжди супроводжується виникненням
нових принципів побудови податкової системи.
Основні принципи оподаткування, що не втратили актуальність і сьогодні, були
визначені ще в XVIII сторіччі А. Смітом.
Деякі учені пояснюють негативні моменти у встановленні й функціонуванні
податкової системи в Україні недотриманням наукових принципів оподаткування, що
були сформовані «у результаті еволюції фінансової діяльності і багатовікового
досвіду існування податків» [42, с. 119].
Принципи, сформульовані А. Смітом, наведені і розшифровані в табл. 2.1.
Таблиця 2.1
Основні принципи оподаткування
Принципи
Зміст принципів
1. Справедливість
Повне і рівн
- Київ+380960830922