РОЗДІЛ 2.
ДОСЛІДНИЦЬКО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА РОБОТА З ВИЯВЛЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ВЗАЄМИН БАТЬКІВ З
ДІТЬМИ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ
2.1. Завдання та методика дослідження взаємин батьків з дітьми старшого
дошкільного віку
Мета констатувального етапу експерименту – вивчити особливості взаємин батьків
з дітьми старшого дошкільного віку.
Завдання дослідження:
1) вивчити умови життя та особливості виховання дітей старшого дошкільного віку
в сім'ї;
2) виявити відмінності в позиціях батька і матері щодо їх взаємин з дитиною;
3) установити особливості поведінки батьків і дітей різної статі в конфліктних
ситуаціях.
Ми виходили з положення про те, що здатність будувати конструктивні взаємини в
сім’ї, вирішувати конфліктні ситуації є важливим показником розвитку
особистості. Характерні для кожної людини способи поведінки починають
закладатися на ранніх етапах становлення особистості, у процесі активного
засвоєння дитиною оточуючої дійсності, її включення в широку систему соціальних
відносин, усвідомлення себе та свого місця в ній. Для розвитку особистості
дитини важливо, щоб у сім’ї існувала повага, взаєморозуміння, співпереживання,
взаємодопомога, підтримка та довіра. Цьому сприяє демократичний стиль взаємин.
Авторитарний стиль утверджує диктат у сім’ї, відчуженість, ворожість, страх і
може стати причиною неврозу в дитини.
У системі сімейних взаємин виділяють декілька пов’язаних ліній: подружні
зв’язки, ставлення подружжя до прабатьків, ставлення батьків до дитини та
ставлення дитини до батьків. Останні дві групи зв’язків у
психолого-педагогічній науці позначаються, як батьківсько-дитячі взаємини.
Констатувальний етап експерименту складався з трьох блоків. Метою першого блоку
був аналіз особливостей батьківсько-дитячих взаємин. Другий блок був
спрямований на виявлення відмінності в позиціях батька і матері щодо своїх
дітей. Третій блок мав на меті встановити особливості поведінки батьків і дітей
різної статі в конфліктних ситуаціях.
Аналіз особливостей батьківсько-дитячих взаємин уключав три напрями: вивчення
взаємодії в процесі спостереження, діагностика взаємин за уявленнями дітей та
діагностика взаємин за уявленнями батьків.
Для вивчення взаємодії в системі „дитина – дорослий” ми використовували метод
цілеспрямованого спостереження ситуацій, змістом яких є взаємодія дитини з
батьками. Цими ситуаціями були: спілкування близьких з дитиною в дитячому садку
щодня, після відпустки, після вихідного дня. Спостереження відбувалося за
розробленим нами планом з участю вихователів. Фіксували емоційне тло при
розлученні вранці та зустрічах увечері, характер спільних дій та контактів,
зміст та форми висунення дорослими вимог та вказівок, форми реагування на них
дитини. Ураховуючи багатобарвність емоційного життя, різнобічність проявів
емоцій у подібних ситуаціях, ми фіксували по десять однотипних ситуацій.
Констатувальний етап педагогічного експерименту включав дві серії.
Перша серія полягала у виконанні дитиною практичного завдання в присутності
одного з батьків. Метою цього завдання було виявлення звичних для кожного
дорослого способів впливу на дитину в умовах конкретної діяльності. Це
дозволяло на основі аналізу дій та слів, що характеризують поведінку дитини під
час виконання продуктивної діяльності, зробити висновки про дійсні реакції
дорослого.
Поведінка фіксувалася експериментатором на початку діяльності, у моменти
помилкових дій, а також у моменти зменшення активності дитини.
Друга серія – природний опосередкований експеримент. Метою цієї серії було
виявлення ступеня емоційного відгуку дитини на слова та дії дорослого. Його
результати являли собою запис одним із членів сім’ї емоційних проявів дитини в
ситуації повсякденного спілкування з іншими дорослими:
– коли дитина бере участь у „дорослих справах”;
– коли вона є свідком стану дорослого;
– коли дитину, яка зайнята своїми справами, просять допомогти дорослому.
Перша ситуація – вечірній час у сім’ї. Мама говорить, що погано себе почуває,
хоче прилягти відпочити і просить не шуміти, звертаючись персонально до дитини:
„Коли ніхто не шумить, у мене не так сильно болить голова”. Інші члени сім’ї,
не знаючи про домовленість, поводять себе, порушуючи спокій (голосно
розмовляють, уключають телевізор тощо). Записуються всі реакції дитини в такі
моменти.
Друга ситуація – підготовка до вечері, сніданку або обіду. Дорослий голосно,
щоб чула дитина, говорить про те, що ніяк не встигає все зробити. Потім
звертається безпосередньо до дитини з проханням: „Допоможи мені, будь ласка,
принеси чашки”. Спостерігає за тим, чи буде дитина продовжувати допомагати.
Записується, як дитина сприйняла мамине прохання, як себе проявила після того,
як її попросили.
Третя ситуація – побутова ситуація. Дитина грається іграшками, мама
налаштувалася підмести підлогу в кухні, але „забула” совка. Записується, чи
швидко дитина відгукнулася на прохання, проявила бажання допомагати далі або
подала совок і повернулася до своєї гри.
Отримані результати аналізувалися за такими параметрами:
1. Характер ставлення один до одного в сім’ї і до інших людей:
– доброзичливість, готовність враховувати бажання іншого;
– теплота та емоційна виразність проявів ставлення.
2. Домінуючий зміст спілкування з дитиною:
– турбота про умови життя, увага до її інтересів;
– ділова взаємодія, особистісне спілкування;
– цілеспрямовані виховні впливи.
3. Ступінь залучення дитини в життя сім’ї.
4. Ступінь емоційного відгуку дитини:
– здатність бачити складну для іншого ситуацію, емпатійно відгукнутися на неї,
очікування ласки та ласка у відповідь;
– розуміння складного становища іншого, але відсутність емоційного відгуку;
– байдужіст
- Київ+380960830922