Ви є тут

Об'єднання юридичних осіб в цивільному праві: порівняльно-правовий аналіз.

Автор: 
Бейцун Ірина Валеріївна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2006
Артикул:
0406U004840
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВІДНОСИН УЧАСНИКІВ ГРУПИ ЮРИДИЧНИХ ОСІБ
2.1. Правова природа та критерії залежності у об’єднаннях юридичних осіб
Як ми відзначали у попередніх підрозділах даної роботи, сучасна економіка
характеризується високим ступенем взаємозв’язку між суб’єктами підприємницької
діяльності. Можливості впливу на діяльність юридичних осіб з боку інших
учасників цивільного обороту різноманітні. Не всі вони призводять до виникнення
відносин економічної залежності. Тому для побудови цілісної системи
цивільно-правового регулювання груп необхідно визначити чіткі критерії, які б
дозволили юридично ідентифікувати існування цього фактичного явища. У німецькій
науці також вказується на те, що залежність – одне з ключових понять права
концернів [91, с. І 492]. Проте, питання визначення таких критеріїв є одним з
найбільш дискусійних.
Передусім, це пов’язано з тим, що економічна залежність є міжгалузевою
категорією, що має різний прояв у багатьох галузях законодавства – крім
цивільного, також і в податковому та антимонопольному законодавстві й у
нормативних актах, що регулюють облік та звітність. Причому, в кожній з цих
галузей об’єктивно встановлюються різні конструкції залежності у зв’язку з
неідентичністю завдання правового регулювання даного явища.
Тому, в порядку розвитку та уточнення окреслених нами попередньо вихідних
положень, у даному підрозділі ми проведемо дослідження з метою визначення
правової природи відносин залежності, встановимо її співвідношення із суміжними
категоріями, виявимо специфіку цивільно-правового регулювання таких відносин.
У науці існують різні трактування даного явища – його визначають як фінансову
[88, с. 108; 89, с. 106], організаційно-економічну [90, с. 156; 57, с. 368],
економічну та фінансову [91, с. 26] чи управлінську [92, с. 516] залежність. На
наш погляд, останні терміни характеризують підстави її виникнення, які можуть
мати різну природу. Тому найбільш прийнятною вважаємо категорію “економічна
залежність”, виходячи з наслідків, які вона породжує. Окрім того, сутнісне
навантаження несе, в першу чергу, виявлення сфер діяльності, на які може
здійснювати вплив основна організація. А такими сферами може бути весь
виробничий чи комерційний цикл, що також охоплюється терміном “економічна
діяльність”. Як визнають дослідники, економічна діяльність – найбільш загальне
поняття, яке охоплює усі стадії відтворення: виробництво, розподіл, обмін та
споживання товарів (робіт, послуг), незалежно від мети здійснення.
Специфіка правового регулювання суб’єктів права, пов’язаних відносинами
економічної залежності, отримала втілення у відповідних дефініціях. Зокрема,
Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” регламентує “пов’язаних
осіб” (п. 1.26), до яких належать:
юридична особа, яка здійснює контроль над платником податку, або контролюється
таким платником податку, або перебуває з ним під спільним контролем;
фізична особа або члени сім’ї фізичної особи, які здійснюють контроль над
платником податку;
посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника
податку юридичні дії.
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 23 “Розкриття інформації щодо
пов’язаних сторін” [93] ширше визначає “пов’язаних сторін” (п. 3), як:
– підприємства, які перебувають під контролем або суттєвим впливом інших осіб;
– підприємства і фізичні особи, які прямо або опосередковано здійснюють
контроль над підприємством або суттєво впливають на його діяльність, а також
близькі члени родини такої фізичної особи.
Закон України ”Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом” в редакції Закону № 784 – XIV від 30.06.1999 р. [94] в ст. 1
визначає “заінтересованих осіб” стосовно боржника. Ними можуть бути: юридичні
особи, створені за участю боржника, керівник юридичної особи, що входить до
складу органу управління боржника, головний бухгалтер, а також особи, що
знаходяться у родинних стосунках із зазначеними особами та боржником.
Об’єктом регулювання Закону України “Про захист економічної конкуренції” №
2210-III вiд 11.01.2001 р. є група суб’єктів господарювання, яка існує у
випадку, якщо один чи кілька суб’єктів господарювання здійснюють контроль над
іншими.
Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 “Звіт про фінансові результати”
[95] дає визначення “асоційованого підприємства”, як підприємства, на яке
інвестор має суттєвий вплив і яке не є дочірнім або спільним підприємством
інвестора.
Особливості статусу юридично рівних, але економічно залежних суб’єктів права
встановлюються також у нормативних актах, що регулюють приватноправові
відносини. Зокрема, ЦКУ (ст. 118) визначає залежне господарське товариство, у
якому головному товариству належить двадцять і більше відсотків статутного
капіталу (простих акцій).
У свою чергу, ст. 126 ГКУ містить узагальнююче поняття “асоційовані
підприємства” для позначення відносин економічної та/або організаційної
залежності між юридичними особами. Залежне підприємство визначається через
можливість блокування прийняття його рішень іншим підприємством, а дочірнє
підприємство – через встановлення відносин контролю-підпорядкування між ним та
контролюючим підприємством.
Таким чином, можливість наявності відносин економічної залежності між юридично
самостійними суб’єктами враховується багатьма галузями права, проте в кожній з
галузей і навіть в межах однієї галузі вони характеризуються численними
дефініціями, які несуть різне змістовне навантаження.
Щодо проблеми співмірності правового регулювання даного явища існують дві точки
зору. На думку деяких авторів, необхідне встановлення