Ви є тут

Імунні механізми в процесах адаптації до стресогенних псіхо-емоціональних факторів при дії ультрафіолетової радіації

Автор: 
Розовенко Ешлі-Анастасія Вікторівна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2006
Артикул:
0406U005061
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ Й МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Планування дослідження й групи спостереження
У роботі вивчені фізіологічні параметри, критерії імунологічного статусу при
впливі екзаменаційного стресу й УФ-радіації 130 волонтерів-добровольців
(чоловічої статі), які були студентами Кримського державного медичного
університету у віці 18-24 років. При дослідженні волонтерів звертали увагу на
висновок терапевта, психіатра й психолога при диспансеризації. Критерієм
включення у вибірку був висновок «здоровий». У період дослідження студенти не
використовували транквілізатори, стимулятори й т.п. Вся вибірка була розділена
на 4 групи (таблиця 2.1).
Таблиця 2.1
ХАРАКТЕРИСТИКА ГРУП СПОСТЕРЕЖЕННЯ (абс.; n=130)
Групи спостереження
Фази й умови спостереження
n
Стрес
Уф-
опромінення
Контроль *
23
Дослідна група №1
(тільки стрес)
42
Група порівняння (тільки УФО)
23
Дослідна група №2
(стрес+УФО)
42
Усього:
130
84
65
Примітка: «+» і «-» відповідно наявність і відсутність фактора в групі; * -
контрольна група була досліджена двічі в строки й при умовах, аналогічних для
дослідної групи й груп порівняння після стресу.
У контрольну групу й групу порівняння ввійшло по 23 студента. В обидві
дослідних - по 42 студента. Хід запланованого експерименту можна умовно
розділити на два етапи: початок дослідження й етап експериментальних впливів
(рис.2.1).
Рис.2.1. ЗАГАЛЬНА СХЕМА ДОСЛІДЖЕННЯ. ДЛЯ КОНТРОЛЬНОЇ ГРУПИ, ГРУПИ ПОРІВНЯННЯ Й
ДОСЛІДНИХ ГРУП №1 И №2 ВІДПОВІДНО n= 23, 23, 42, 42.
Контрольна група не піддавалася врахованим діям. Група порівняння на етапі
експериментального впливу піддавалася впливу УФ-радіації по описаній нижче
методиці. Дослідна група №1 піддавалася стресогенному впливу у формі здачі
зимової екзаменаційної сесії. Друга дослідна група, що також здавала сесію,
крім цього, піддавалася впливу УФ-радіації по такій же методиці й у такі ж
терміни, як і група порівняння.
Імунологічні критерії й показники гормонального статусу у всіх досліджуваних
груп оцінювали двічі: на початку спостереження (за 1 місяць до екзамену) й на
фазі експериментального впливу. Інші параметри (загальний аналіз крові
(критерії лейкограми), антропометричні, фізіологічні параметри вивчали тричі:
на початку дослідження, перед початком сесії й після завершення дії
досліджуваних факторів (стресу й Уф-радіації).
Таким чином, для зазначених вище критеріїв хронологічно формувалося три групи
варіаційних рядів, для показників гормонального й імунного статусу - дві
сукупності варіаційних рядів.
2.2. Загально-клінічні методи дослідження й методи оцінки функціонального стану
організму та стрес-лімітуючих гормонів
У всіх волонтерів досліджували цитологічні показники периферичної крові,
застосовуючи уніфіковану методику дослідження загального аналізу крові (ЗАК),
які далі використовували для розрахунків похідних коефіцієнтів, необхідних для
індикації типів адаптаційних реакцій і ступеня їхньої напруженості.
Вивчали фізіологічні критерії, що характеризують функціональний стан організму.
Для цього оцінювали наступні параметри: частоту серцевих скорочень (ЧСС,
пульс), частоту дихальних рухів (ЧДР, частота подиху), показники артеріального
тиску по методу Короткова (систолічне, діастолічне, пульсове).
Група антропометричних критеріїв включала визначення росту, ваги волонтерів і
обчислення ваго-ростового коефіцієнту, що інтегрально визначає антропометричну
конституційну характеристику волонтерів.
Стан гормонального статусу оцінювали по концентрації вільних тиреоїдних
гормонів Т3 і Т4, а також – стрес-лімітуючого гормону - кортизолу
імуноферментним аналізом.
2.3. Критерії й методи оцінки адаптаційних реакцій, ступеня їхньої напруженості
(неповноцінності) і впливу стрес-лімітуючих гормональних факторів
Для оцінки адаптаційних реакцій, зокрема, для індикації факту розвитку стресу,
а також - напруженості (неповноцінності) розвитку адаптаційних реакцій
використовували стандартні аналітичні підходи, засновані на використанні
критеріїв лейкограми (загального аналізу крові), запропоновані Л.Х.Гаркаві й
співавт. [200] (таблиця 2.2).
Таблиця 2.2
МАРКЕРНІ КРИТЕРІЇ СТРЕСОВОЇ РЕАКЦІЇ Й НАПРУЖЕНОСТІ (НЕПОВНОЦІННОСТІ) АДАПТИВНИХ
РЕАКЦІЙ
Реакція
Стрес-чутливі критерії лейкограми
Лф
Тренування
21-27%
Норма
Норма
Норма
РСА
28-33%
Норма
Норма
Норма
РПА
33-45%
Норма
Норма
Норма
Гострий стрес
<20%
­ норми
@0
Норма, ­ і Ї
Хронічний стрес
<20%
­ норми
@0
Норма, ­ і Ї
Переактивація
>40%
Норма
Норма
Норма
Напруженість (неповноцінність, зрив) реакції
Норма, ­ і Ї
Норма, ­ і Ї
>6%
<1%
>7%;
<4%
Примітка: РСА - реакція спокійної активації, РПА - реакція підвищеної
активації; ­ і Ї - показник вище й нижче норми відповідно; С - сегментоядерні
нейтрофіли, Е -еозинофіли, Лф - лімфоцити, М - моноцити.
Найбільш чутливим параметром, що характеризує стан стресу, є відношення
кількості лімфоцитів до кількості сегментоядерних нейтрофілів. Саме він далі, у
комбінації із граничним (менш 20%) критерієм рівня лімфоцитів у лейкограмі
використовувався нами як основний критерій стресу.
Крім того, для оцінки зриву адаптаційної реакції нами, виходячи із класичних
поглядів використовувалися критерії граничних значень моноцитів і еозинофілів
(таблиця 2.2). При цьому перевищення норми для критеріїв кількості еозинофілів
і моноцитів пропонується використовувати як показник «гормонального дзеркала,
що відображає глюкокортикоїдну недостатність».
Однак у рамках наших спостережень (як відзначено вище), гормональний статус
оцінювався прямими методами, шляхом дослідження кортизолу в крові волонтерів.
2.4.Методи дослідження стану с