РОЗДІЛ 2
СЕМІОТИЧНИЙ АНАЛІЗ РЕАЛІЙ СУЧАСНОГО СУСПІЛЬНОГО ЖИТТЯ
2.1. Становлення громадянського суспільства в пострадянському просторі
В умовах зміни типу соціуму в нашій країні та трансмутаційних процесів у сфері культури фрагмент соціальної дійсності, що його засвоює індивід в процесі культурної трансляції, стає все більш віртуальним, умовним, конвенціональним. І це якраз пов'язується з поступом цивілізації, яка відкриває нові можливості для культурної творчості.
Ситуація Постмодерну змінила уявлення про завдання науки й мистецтва, про взаємини людини й суспільства, людини й світу. Сьогодні розуміння як усвідомлення змісту й сутності явищ дійсності вже не є головною метою філософського дискурсу, важливіше досягти взаєморозуміння, суспільної згоди. Ось чому інтерес багатьох дослідників спрямовано на пошуки засад, які дозволили б досягти інтеграції суспільства, надали можливості активізувати творчий потенціал індивідів у досягненні суспільно значущих цілей. Однією з продуктивних моделей суспільної інтеграції є ідея громадянського суспільства.
Проблема формування громадянського суспільства в пострадянському просторі сьогодні викликає досить багато суперечок. Розмаїття концепцій і підходів до розуміння громадянського суспільства дає можливість виробити теоретичні моделі, що враховують особливості країн, які недавно стали на шлях демократичного розвитку. Громадянське суспільство, з одного боку, розглядається як ідеальна модель соціальної інтеграції, а з іншого, воно становить собою результат соціальної практики країн з глибокими демократичними традиціями. Незважаючи на сумніви в незаперечних перевагах демократії, які висловлювалися ще в античності, сьогодні більшість пострадянських держав обрали за основні орієнтири модернізації саме демократичні принципи. Такі модернізації, які часто називають "наздоганяючими", здійснюються в зовсім інших історичних і соціальних умовах, ніж ті, у яких формувалися зразкові моделі громадянського суспільства й демократичної держави [8, 4]. Необхідність усвідомлення можливостей здійснення таких модернізацій визначає інтерес до феномена громадянського суспільства як до чинника, що забезпечує розвиток демократії на пострадянському просторі.
Громадянське суспільство - це феномен, який, за твердженням більшості дослідників, притаманний країнам розвиненої демократії. Але особливу актуальність і значимість проблема формування громадянського суспільства набуває "у зв'язку з тими історичними процесами, які асоціюються з подальшим розширенням ареалу ліберальної демократії, поширенням демократичних цінностей, принципів та інститутів на нові країни й регіони" [28, 35]. Інтерес до цієї проблеми в нашій країні свідчить про важливі соціально-політичні зміни, про демократичний вибір, формування індивідуальних і колективних засад громадянськості, прагнення затвердити справедливість, чесність, порядність і людяність як базові соціальні цінності.
На будь-якому етапі історичного розвитку людина прагне перебороти хаотичність процесів і явищ, які відбуваються в суспільстві, упорядкувати навколишню реальність, мінімізувати ступінь непередбачуваності в найбільш важливих для неї сферах життя. Це прагнення дуже актуальне в умовах модернізації суспільства, оскільки разом з політичними перетвореннями, змінами в економічному житті відбуваються глибокі трансформації в усвідомленні характеру соціальної взаємодії. Відмова від необмеженої етатизації громадського життя й вибір на користь вільного самовизначення індивідів передбачають становлення нових механізмів функціонування соціальної реальності, які відповідали б задекларованим перетворенням.
Для суб'єкта пізнання навколишня реальність з'являється як знакова система, що підлягає інтерпретації. Таким чином, соціальна реальність також становить собою знакову систему, що характеризується структурним розмаїттям і взаємодією елементів і частин, які входять до її складу. Найважливішою функцією цієї системи є "відтворення соціальних зв'язків у часі й просторі" [58, 9].
Відтворення соціальних зв'язків здійснюється на основі певної системи норм, соціальних умовностей, яку можна розглядати як код. У просторі соціуму можуть взаємодіяти кілька кодів, причому ті чи інші з них у різні часові відрізки можуть розглядатися як домінуючі. Так, державна ідеологія, розроблена з урахуванням менталітету, традицій і ціннісних настанов, що склалися в суспільстві, здатна стати домінуючим кодом і претендувати на інтерпретацію всіх текстів, соціальних фактів.
Сучасний соціальний простір функціонує завдяки взаємодії таких найважливіших складових, як держава і громадянське суспільство. У просторі знакової реальності найважливіша роль належить його "ядру" - одній чи кільком структурам з чіткою організацією, які, взаємодіючи з більш аморфними "периферійними" структурами, забезпечують функціональну єдність всієї семіотичної системи. Простір соціальної реальності передбачає наявність держави як найбільш організованої, "ядерної" структури. Ця структура визначає характер більш аморфного утворення - громадянського суспільства.
Характер динамічних процесів, які відбуваються в семіотичній системі, визначається взаємодією між її ядром і периферією. "Якщо одна з ядерних структур не тільки посідає домінуюче становище, але й піднімається до стадії самоопису і, отже, виділяє систему метамов, за допомогою яких вона описує не тільки сама себе, але й периферійний простір певної семіосфери, то над нерівномірністю реальної семіотичної карти надбудовується рівень її ідеальної єдності" [76, 16.]. Так, радянська держава на основі комуністичної ідеології згуртувала багатомірну й суперечливу соціальну реальність як арену діяльності радянського народу. Соціальні факти піддавалися ідеологічному кодуванню й перетворювалися на тексти, які викликали програмовану реакцію соціуму. Громадянське суспільство в подібній системі взаємодії "ядро-периферія" втрачало самостійне значення. Характер динамічних процесів визначався відсутністю діалогу між найв
- Київ+380960830922