РОЗДІЛ 2. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ САМОРЕГУЛЯЦІЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧИТЕЛЯ У КРИЗОВИХ СИТУАЦІЯХ ПЕДАГОГІЧНОЇ ВЗАЄМОДІЇ
У даному розділі викладається загальна стратегія експериментального дослідження, обґрунтовується система методичних прийомів та діагностичних методик для емпіричного вивчення особливостей саморегуляції діяльності вчителя у кризових ситуаціях педагогічної взаємодії, викладаються основні результати дослідження, які розкривають взаємозв'язок між рівнем саморегуляції діяльності учителя та особливостями його діяльності у кризових ситуаціях педагогічної взаємодії.
2.1 Мета, завдання, методика та етапи констатуючого експерименту
Відповідно до загального плану дисертаційного дослідження, другий його етап полягав у проведенні констатуючого експерименту.
Мета констатуючого етапу дослідження - дослідити взаємозв'язок між рівнем саморегуляції діяльності учителя та особливостями педагогічної взаємодії у кризових ситуаціях.
Згідно з поставленою метою та висунутою гіпотезою, було визначено такі завдання констатуючого експерименту:
1. Проаналізувати особливості прояву кризових ситуацій у педагогічній взаємодії учителя.
2. Дослідити особливості саморегуляції діяльності педагогів у кризових ситуаціях.
3. Проаналізувати взаємозв'язок між рівнем саморегуляції діяльності вчителя та особливостями його діяльності у кризових ситуаціях педагогічної взаємодії.
Відповідно до визначених завдань, емпіричне дослідження особливостей саморегуляції діяльності учителя у кризових ситуаціях педагогічної взаємодії здійснювалося в у три етапи.
Перший етап емпіричного дослідження був спрямований на виявлення особливостей прояву кризових ситуацій у педагогічній взаємодії учителя (розуміння учителями сутності кризових ситуацій педагогічної взаємодії; причин їх виникнення; наслідків, до яких приводять такі ситуації; усвідомлення можливих засобів та шляхів профілактики та подолання кризових ситуацій педагогічної взаємодії).
Другий етап емпіричного дослідження передбачав дослідження особливостей саморегуляції діяльності педагогів у кризових ситуаціях (визначення загального рівня саморегуляції та його окремих складових (планування, моделювання, програмування, оцінювання результатів).
Третій етап емпіричного дослідження був зорієнтований на з'ясування взаємозв'язку між рівнем саморегуляції діяльності учителя та особливостями його діяльності у кризових ситуаціях педагогічної взаємодії. Зазначений взаємозв'язок досліджувався в двох основних аспектах: а) стосовно стилю міжособистісної взаємодії; б) стосовно здатності педагога до вирішення кризових ситуацій педагогічної взаємодії.
Кожен із етапів експерименту передбачав використання своєї системи методів дослідження. Загальне співвідношення етапів, завдань, методів та методик дослідження представлено в таблиці 2.1.
Таблиця 2.1.
Етапи, завдання, методи та методики
констатуючого етапу дослідження
Етапи дослідженняЗавдання дослідженняМетоди дослідженняМетодики дослідження 1 етапПроаналізувати особливості прояву кризових ситуацій у педагогічній взаємодії учителя- Опитування;
- Методи математичної статистики
- Анкета, розроблена автором
- SPSS (версія 13) 2 етапДослідити особливості саморегуляції діяльності педагогів у кризових ситуаціях
- Тестування;
- Методи математичної статистики- Опитувальник "Стиль саморегуляції поведінки"
В.І. Моросанової
[122];
-SPSS (версія 13) 3 етапПроналізувати взаємозв'язок між рівнем саморегуляції діяльності учителя та особливостями його діяльності у кризових ситуаціях педагогічної взаємодії
- Тестування;
- Методи математичної статистики- "Методика діагностики міжособистісного ставлення"
Т. Лірі
[102];
-Методика "Педагогічні ситуації" Р.Нємова
[126];
-SPSS (версія 13)
Проаналізуємо більш детально особливості основних етапів констатуючого дослідження та методики, які використовувалися на кожному із них.
Для вивчення особливостей кризових ситуацій педагогічної взаємодії та їх впливу на особистість учителя нами використовувався метод опитування з врахуванням різних підходів науковців до проблеми кризових ситуацій [24; 26; 100; 102; 108; 118; 126] та ін. Конкретизація даного методу знайшла втілення в анкеті, яка була розроблена автором (див. Додаток А.1).
Анкета включала чотири змістовно смислові питання:
1) Які ситуації, на Ваш погляд, відносяться до кризових ситуацій педагогічної взаємодії?;
2) Що, на Вашу думку, є причиною виникнення кризових ситуацій педагогічної взаємодії?;
3) Як Ви гадаєте, до яких наслідків можуть привести кризові ситуацій педагогічної взаємодії?;
4) Які засоби доцільно, на Ваш погляд, використовувати для профілактики та подолання кризових ситуацій педагогічної взаємодії?
Відповіді учителів, отримані на зазначені питання, піддавались конвент-аналізу.
Дослідження особливостей саморегуляції здійснювалося за методикою "ССП" В.І. Моросанової [122]. Дана методика складається із 46 тверджень, за якими можна визначити як особливості основних регуляторних процесів (планування, моделювання, програмування, оцінювання результатів), так і показник загального рівня саморегуляції (див. Додаток А.2).
Шкала "Планування" характеризує особливості цілепокладання, рівень сформованості у людини усвідомленого планування діяльності, самостійності і ініціативності при прийнятті рішень. Високі показники за цією шкалою свідчать, що у особистості сформована потреба в усвідомленому плануванні діяльності, цілі діяльності висуваються самостійно. У досліджуваних з низькими показниками за даною шкалою потреба в усвідомленому плануванні розвинута слабо, цілі висуваються ситуативно і зазвичай, не самостійно.
Шкала "Моделювання" дозволяє діагностувати рівень усвідомленості зовнішніх і внутрішніх умов, значущих для досягнення мети. Дослі