РОЗДІЛ 2
УЧАСТЬ КИРИЛА ТРИЛЬОВСЬКОГО В ГРОМАДСЬКО- ПОЛІТИЧНОМУ ЖИТТІ ГАЛИЧИНИ В КІНЦІ ХІХ -
ПОЧАТКУ ХХ СТ. ТА РОЗГОРТАННЯ ПАРАМІЛІТАРНОГО РУХУ
2.1. Утворення та головні напрями діяльності січових організацій у Галичині (кінець ХІХ - початок ХХ ст.)
Важливим фактором громадсько-політичного життя українців Галичини в 60-х рр. ХІХ ст. стала поява молодого покоління, переважно студентської молоді, які пов'язували майбутнє краю з національною традицією та з орієнтацією на основний масив українських земель - Наддніпрянську Україну.
Переважно ініціаторами таких взаємин виступали наддніпрянські громадівці. При підтримці цих сил у Львові також виникла "Громада". О.Барвінський писав, що львівська "Громада" дбала "щоби українсько-руська народна ідея охопила як найширші круги нашої спільноти". Об'єднуючим центром для галицьких українців повинна була стати газета "Правда" [7, спр.9, арк. 1-3].
Свого часу, коли М.Грушевський оцінював процеси, які відбулися в українському житті Галичини у 60-х рр. ХІХ ст., відмітив, що зв'язки з наддніпрянцями в цей період призвели до наступних змін у галицькому суспільстві: наддніпрянські українці змінювали напрямок галицького українства на демократичний і передовий, одночасно це означало, що зв'язки із наддніпрянцями сприяли перевазі окремих демократичних елементів у самій Галичині над церковними і консервативними елементами. Відповідно, - зазначав М.Грушевський: "для українців же зазбручанських, в тодішньому їх пригнобленню від усяких перепон і заборон, була Галичина наче вікном у свобідну далечінь українського розвою, що давало йому вихід навіть на випадок найбільших утисків з боку Росії" [135, c.98].
Галицькі громади охоплювали переважно молодь. Вони ставили перед собою просвітницькі завдання: розповсюджували власні видання, організовували збір коштів і закупівлю книжок, формували власні бібліотеки. Громади однак значного поширення у Галичині не набули [5, спр.4, арк.1].
Натомість на галицькому грунті визріла ідея утворення молодіжного товариства "Січ". У середовищі західноукраїнської молоді Австро-Угорщини ця організація повинна була займатися перш за все культурно-просвітною діяльністю [18, спр.1, арк.1-3].
Перше студентське товариство "Січ" виникло у Львові 1861 року і діяло до 1863 року. Студенти-українці навчальних закладів Львова об'єднались в організацію, члени якої демонстративно носили козацькі шапки, високі чоботи, вишивані сорочки, шаровари, гуцульські сардаки. Для того, щоби виділятися з оточення, молоді люди у народному одязі відвідували лекції, з'являлися на вулицях, у публічних місцях, співали українські пісні, демонструючи в такий спосіб свої симпатії до культури і мови рідного народу. Стихійне зародження патріотичного руху студентської молоді згодом набрало більш організованих форм. Після розпаду в 1863 році цього товариства частина студентів перейшла в інше студентське об'єднання "Мета", інша, продовжуючи навчання у Відні, згодом створила нове товариство у столиці [146, c.58].
Молодше покоління галицького політикуму було націлене на реальну працю, яка мислилась ним як рух на захист українського етносу, як просвіта широких верств населення і, в першу чергу, галицького селянства. Наслідком такого розвитку стало утворення молодіжних студентських організацій - товариства "Січ" у Відні і "Просвіта" у Львові [7, спр. 9, арк. 2].
Діяльність українських студентів у столичному Відні мала загальноавстрійський резонанс. Тут проводились збори, влаштовувались вечірки, численні диспути на політичні теми, відзначення роковин Т.Г.Шевченка. Учасниками цих зібрань нерідко були молоді представники інших народів Австро-Угорщини, найчастіше це були чеські студенти.
Тяга українських студентів до політичного життя і поява їх перших об'єднань були викликані конституційними змінами 1867 року в Австрії, які оживили надії народовців на реальні можливості роботи у національно-культурних об'єднаннях, мало того, австрійський уряд у листопаді цього ж року видав закон про товариства, після чого представники народовського руху відразу розпочали працю над утворенням нової організації.
17 листопада 1867 р. віденське українське земляцтво утворило власну організацію. Вже на перших зборах виявилась непримиренність поглядів між москвофільською більшістю та народовською опозицією. Народовці за прикладом Анатоля Вахнянина і Остапа Волощака залишили зал [200, с.48]. Ті, що залишилися, утворили москвофільську організацію "Русская Основа".
З боку галицьких москвофілів робилися спроби скомпрометувати новоутворену віденську "Січ". У львівському "Слові" 29 лютого 1868 р. була поміщена стаття анонімного віденського дописувача, в якій січовиків запідозрювали у зв'язках з князем В.Чарторийським з Парижа, який влаштував у Відні польське кореспонденційне бюро і, що ніби-то при його посередництві було утворено "Січ". Анонімний автор називав організацію - "польсько-українським товариством" [200, с.141].
Віденська "Січ" протистояла натиску москвофільських сил і в наступні роки. Скажімо, до розриву між січовиками й москвофілами дійшло на вечорі, влаштованому 20 листопада 1883 р. усіма слов'янськими організаціями Відня в честь проф. Міклошича. Представник мовскофілів Володимир Дудикевич, який тоді очолював студентську організацію "Буковина", виголосив антиукраїнську промову, чим спровокував присутніх у залі січовиків до різкого протесту. Почалося замішання; гості порозбігалися; вечір на честь великого ученого закінчився прилюдним міжслов'янським скандалом. На другий день управа "Січі" вирішила розірвати усякі зв'язки з москвофілами, про що повідомила й інші слов'янські товариства [200, с.148].
Діяльності "Січі" у Відні сприяли окремі галицькі студенти та молоді службовці, які проживали у столиці. До таких можна віднести і Остапа Терлецького. Саме навколо нього групувалися представники української молоді, частина з яких були політемігранти зі Східної України, а більшість вихідцями з Галичини, переважн