РОЗДІЛ 2
ДЕТЕРМІНАНТИ ІСНУВАННЯ
ТІНЬОВОГО СЕКТОРА ЕКОНОМІКИ В УКРАЇНІ
2.1 Соціально-економічні чинники, що детермінують існування тіньового сектора економіки України
При розгляді питань виникнення та динаміки розвитку будь-якого економіко-правового явища у суспільній формації перш за все постає питання про з'ясування детермінантів, які зумовлюють його існування [2, с. 58]. Що стосується феномена ТСЕУ, то щодо причин його існування в літературних джерелах висловлюються різнотипні версії, які водночас частково співпадають. Так, Ю. Кравченко вважав, що основними чинниками зростання обсягів тіньового сектора економіки в Україні є:
- недосконалість чинного законодавства, існування у законодавчих актах великої кількості необґрунтованих обмежень щодо економічної діяльності;
- втрата довіри населення до фінансово-кредитної системи (трасти, банки);
- прорахунки в процесі приватизації державного майна;
- корупція у всіх її проявах [113, с. 20].
В. Дурдинець до основних детермінант існування тіньового сектора економіки в Україні відносить: розгул злочинності, корумпованість, зрощення кримінальних елементів з представниками державних, представницьких органів [57, с. 3]. Л. Кучма вказував на такі три основні чинники існування тіньового сектора економіки: економічну кризу, відсутність логічно завершеного системного законодавства забезпечення реформ, злиття тіньового капіталу з державним апаратом, зростанням його корумпованості [288, с. 18]. А О. Турчинов зазначає, що в основі становлення і розвитку тіньового сектора економіки лежать певні обмеження, що встановлюються державою з метою забезпечення виконання нею відповідних функцій. У суспільстві трапляються порушення громадянами встановлених вимог і обмежень, що призводить до появи тіньового сектора економіки [283, с. 18].
Соціально-економічні наслідки тіньової економіки спеціалісти слушно розцінюють як суперечливі. Одні ототожнюють її з кримінальною економікою і оголошують суто негативною, паразитичною зоною економічних відносин. Інші розглядають її як зразок найефективнішого господарювання у складних умовах перехідного періоду. Так, М. Логвиненко та П. Пушкаренко вказують, що немає підстав усіх учасників тіньових економічних відносин вважати злочинцями. Однак у тіньовому секторі вектор управління значною мірою утворює кут антисоціальної спрямованості. З огляду на це, тіньова економіка не може не виступати як паразитичний, гальмівний фактор соціально-економічного розвитку. Через невигідність технічного переозброєння у тіньовому секторі економіки уповільнюється науково-технічний прогрес, знижується продуктивність праці. Внаслідок обмеженості джерел інвестицій і несприятливого інвестиційного клімату зменшується її обсяг. Посилюється грошова деградація, а податковий тягар розподіляється на дедалі меншу кількість господарських суб'єктів, які працюють легально. Як наслідок - настає колапс і легального сектора економіки [143, с. 98].
З метою аналізу причин існування ТСЕУ у ході проведення дисертаційного дослідження було здійснено анкетне опитування 200 оперативних працівників МВС, СБУ, податкової міліції, 150 державних службовців та 100 керівників підприємницьких структур Львівської області. Таким чином, більшість опитуваних вважають, що рівень ТСЕУ становить 50,0% ВВП. Разом з тим існують суб'єктивні чинники, які спонукають підприємців працювати у тіньовому секторі економіки. Найбільш вагомими чинниками, що спонукають підприємців працювати у ТСЕУ, є економічна криза і пригноблююча податкова система (див. Додатки П1, П2, П3, Р1, Р2, Р3).
Для аналізу причин економічної кризи в Україні перш за все зупинимося на її основних ознаках. При кризі у концентрованому вигляді проявляється вся сукупність суперечностей економічної системи, проходить перевірку відповідність розвитку виробничих відносин і господарських зв'язків рівневі і характеру продуктивних сил [187, с. 302]. Тут йдеться про механізм дії основного закону суспільного прогресу: відповідність економічних відносин характеру і структурі продуктивних сил. Але в цьому законі знаходить концентроване відображення вся мережа економічних законів. У даному випадку слід погодитися з думкою В. Дунаєвої, яка вважає, що окремий економічний закон не може виконувати роль регулятора економіки як системи, оскільки є законом розвитку певних виробничих відносин і тому характеризує окремий аспект економічного розвитку. Всі взаємозв'язки і взаємозалежності в їх цілісності і сукупності може охопити лише система економічних законів [56, с. 91].
Економічний стан держави характеризується засобами виробництва як єдністю продуктивних сил і виробничих відносин. Виробничі відносини є підґрунтям суспільства. Основу виробничих відносин становить власність на засоби виробництва. Встановлення нової влади ще не означає побудову нового суспільства. Потрібен досить тривалий період, щоб замінити один засіб виробництва іншим. Проте, як показали наші дослідження у попередньому розділі, власність на засоби виробництва ще залишається здебільшого державною або колективною з контролем з боку державних органів. Приватна власність фактично становить лише частину. Суспільна власність на засоби виробництва є економічною основою для соціалістичного суспільства. Проте було прийнято низку державних нормативних актів, що мають суто ринковий характер. Таким чином, було створено розбаланс між виробничими відносинами і продуктивними силами, тобто порушено механізм дії економічного закону щодо їх обов'язкової відповідності.
Отже, серед основних причин розростання тіньового сектора економіки можна виділити: загальне удержавлення власності; надмірну централізацію народногосподарського комплексу; адміністративно-командні форми управління економікою та всією країною в цілому; недостатність офіційних стимулів і мотивів до трудової діяльності громадян і виробничої діяльності підприємств. Реформування економічних і соціально-політичних відносин у межах колишньої держави, що розпалася,